Ох і заживемо ми скоро! І не як-небудь, а по-американськи. Якщо державні процеси розвиватимуться у тому ж руслі, що й нині, то через кілька років прокинемося зранку у країні, де реально при владі залишиться тільки дві партії, які й розіграватимуть між собою чемпіонат України з фінансово-політичного пасьянсу.
Найбільше з цього радітимуть, звісно, студенти, яким не треба буде на іспиті з політології забамбурювати собі голови назвами сотень партій та їхніх лідерів.
Специфічно “радітиме” з імплантації у вітчизняну “політичну матку” двопартійності і нинішній лідер комуністів Петро Симоненко. Він кричатиме з усіх трибун про свою далекоглядність, мовляв, ще напередодні президентських виборів 2004 року я попереджав як вітчизняний політикум, так і електорат, що американські спецслужби в результаті тотальних фальсифікацій і відвертих погроз у суспільстві створили бажану для фінансово-промислової олігархії ілюзію вибору. За його словами, люди обирали “нову” владу, а в результаті обрали головний біль. І ще Симоненко тоді звинуватив США у тому, що вони, роблячи “опозиційну” ставку на Януковича на противагу Ющенкові, не тільки перетворюють останнього на маріонеткового Президента, але й створюють необхідні умови для формування в Україні двопартійної політичної системи за американським взірцем.
Петро Симоненко тоді, закономірно, не міг спрогнозувати, що на політичну арену замість “проамериканського” Ющенка вистрибне пані Тимошенко, яка і почне реалізовувати заокеанську модель на практиці. Та ще й із таким завзяттям, що вже у нікого не виникло сумнівів: це єдина панацея для України.
Тимошенко-рентген
Судіть самі. Юлія Володимирівна заявила, що “після того, як Президент подав кандидатуру Януковича й за неї проголосували, у нас просто немає Президента і що партії та блоку “Наша Україна” практично також не існує на політичному полі України”.
Тоді ж Тимошенко зазначила, що “в Україні почала зароджуватися двопартійна система. Це Партія регіонів на чолі з тим, що є, і блок, який очолюю я”.
“Ми налагодимо роботу опозиції так, що у владі побачимо все: шлунок, серце, нирки. Ми бачитимемо їхній мозок. Ми будемо щодня їм робити аналізи за всією програмою. Він (Президент – М.Г.) підняв цей прапор, сьогодні він цей прапор опустив. Я його піднімаю, і за цим прапором, мені здається, будуть усі сильні люди України”, — заявила лідер БЮТ.
І колишній політичний експерт Володимир Полохало, який до того, як стати нардепом і бютівським адептом, ратував за багатопартійність, тепер теж став палким прихильником двопартійності. Він каже, що нині — це БЮТ і Партія регіонів, а решта просто має вирішити, з ким бути. Мовляв, і рейтинги це підтверджують.
Віце-прем`єр-міністр України, “регіонал” Андрій Клюєв також припускає двопартійну систему в Україні. За його словами, після чергових виборів може статися так, що Партія регіонів буде в опозиції, а БЮТ — при владі. При цьому посадовець висловив переконання, що “треба, щоб партії, які перебувають в опозиції, і партії, які перебувають при владі, співпрацювали. Не треба бути ворогами, треба бути партнерами. Ми всі живемо в Україні. Ми всі один одного знаємо, дружимо, співпраця у нас є. І ось якщо ми навчимося, що опозиція і влада — це партнери, а не вороги, то це буде дуже добре”.
Окрім того, пан Клюєв повідомив, що антикризова коаліція готує зустріч з керівництвом опозиції, щоб узгодити, як він висловився, “низку питань”.
А Матвієнко проти
Звісно, не всі політики і партії так оптимістично дивляться на вже майже де-факто вирішене питання двопартійності. Так, Анатолій Матвієнко, лідер партії УРП “Собор” і колишній соратник Юлії Тимошенко, у нещодавніх телевізійних дебатах на “5 каналі”, попри іронічні усмішки представника БЮТу Андрія Шкіля, категорично виступив проти бажання пані Тимошенко підім`яти усі “помаранчеві” сили під себе. Політик побачив у цьому намаганні величезну загрозу демократії і розбудови громадянського суспільства. На його думку, така біполярна партійна побудова може розколоти Україну. З ним погоджується чимало чільних діячів із середовища “НУ”, але вже не вони сьогодні вирішують вектор політичного розвитку країни. А після того, як Президент підписав закон про імперативний мандат, у багатьох з опонентів-“нашоукраїнців” до Юлії Тимошенко взагалі опустилися руки, і вони відчули себе політичними аутсайдерами.
Керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній переконаний, що двопартійна система становить для України небезпеку територіальної дезінтеграції. На його думку, змагання між двома культурологічними проектами, що мали місце на президентських виборах, буде перенесено і на парламентські перегони.
“На жаль, в Україні мовно-культурні відмінності збігаються з регіональними. Якщо ми цю дихотомію залишаємо і на парламентські вибори, це буде означати закріплення у свідомості українців поділу країни на майже дві рівні частини”, — зазначив Олесь Доній.
Отож, судячи з висловлювань політиків та експертів, з на перший погляд привабливого політологічного проекту питання двопартійності поступово перетворюється на проблему національної цілісності та безпеки країни. І перед політичною елітою країни знову виклик — як сприяти посиленню змагальної системи кількох ідеологічних проектів, а не двох фінансово-партійних монстрів?
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”