„Ліквідація держкомрелігії – то рішення державне. Зліквідовано не один, а багато комітетів. Це державна інституція, не ми її створили і не ми її усунули. На суто адміністративному рівні (для реєстрації, для статистики) вона сама по собі корисна. Однак, у чому була проблема? Зі сторони держкомітету були спроби контролю над церквами.
У різні способи, були намагання стати контрольним чинником над церквами. Він також ставав свого роду перешкодою між церквами та державною владою, приписував собі забагато привілеїв чи прав. І тому, я думаю, краще що воно змінено. Те, що є добре, повинно залишитися, а те, що було надмірне, повинно змінитися.
Ми мусимо за всяку ціну старатися зберігати свободу церкви. Це взагалі старий „совєтський” чи тоталітарний спосіб, коли держава контролює церкву і маніпулює нею для своїх цілей.
Безумовно, коли церква робить щось проти закону, то держава мусить за допомогою своїх структур звернути їй увагу, що так чинити не можна. Але держава не повинна розпоряджатися церквою”.
