НЕЩОДАВНО – лише два роки тому – у Львові було створено корпорацію “ЕкоЛан”, яка об’єднала кілька стратегічно важливих виробників продуктів харчування й іншої продукції та запропонувала їм реальну допомогу у виході з кризи, оскільки виживати поодинці ставало практично неможливо. За два роки нова структура зуміла запустити чимало інвестиційних програм, які вже дають результат, набувши авторитету солідного, надійного партнера в банківсько-фінансових колах.
Корпорація трудиться…
– У кожне із підприємств, які входять до корпорації, – каже генеральний директор “ЕкоЛану” Богдан Дудзяний, – уже вкладено не менше мільйона-півтора, а то й більше, гривень. Адже купити сучасну дорогу піч імпортного виробництва, як та, що стала до ладу на хлібозаводі №1 (і це вже друга піч за два роки), або таку продуктивну лінію, як на хлібокомбінаті, заводчани самостійно не змогли б. Тому ми вкладаємо доступні нам кошти в розвиток, тим самим підтримуючи нашого українського виробника в таких стратегічно важливих напрямах, як виробництво борошна, випічка хліба, кондитерських виробів, вирощування риби тощо. Нині наш кредитний портфель становить понад 20 млн. гривень.
Ще зовсім нещодавно Львівський хлібозавод №1 – найстаріше, майже столітнє підприємство – був на межі зупинки. Тут заледве випікали 40 тонн не завжди якісного, низькосортного хліба на добу. Нині пекарі видають “на-гора” понад 60 тонн найсмачнішого в місті хліба.
Понад два мільйони гривень витрачено на ремонт 67 хлібних і продуктових магазинів, які є муніципальною власністю – корпорація їх лише орендує. Але для її керівників важливо, щоб продукцію продавали в гарних, сучасних, теплих торгових залах, оснащених необхідним торговим устаткуванням. Показово, що хліб у “ЕкоЛанівські” магазини завозиться сім разів на день, по 100-200 кг, щоб свіжим і м’яким він прийшов до покупця. А для цього довелося закупити чимало машин, створивши потужний транспортний парк.
Віднедавна у Львові помітно додалося свіжої та переробленої риби. Голова правління ВАТ “Львівський рибокомбінат” Богдан Савка розповідає, що за останні два роки в розвиток підприємства вкладено значні кошти, самому рибокомбінату таке й не снилося. І якщо раніше з кожного гектара водного господарства (загальна площа – понад три тисячі гектарів) брали не більше 400-460 кг риби, то вже торік продуктивність становила 900 кг із гектара.
У львівських водоймах вирощуватимуть і форель. Цього року її улов має становити три тонни, 2004-го – не менше 10-12 тонн, а надалі – 30-50 тонн на рік. Розводитимуть також білого амура й товстолобика, які дають хороші прирости і є чудовими санітарами водойм. Обладнано спеціальні магазини, закуплено сто басейнів, а також усе необхідне для переробки риби: морозильники, коптильня тощо, за що корпорація заплатила 1,5 млн. грн.
… Як бачимо, “ЕкоЛан” працює на регіон, і не лише Львівський, вкладає гроші, різноманітить виробництво необхідних продуктів харчування, виготовляє екологічно чисту продукцію. За ідеєю, таку заповзятливу, ініціативну фірму можна на руках носити: не просить, не скаржиться, сама тягне “віз”, знаходить вихід із будь-якої складної ситуації. Але ж ні. Державна податкова інспекція у Львівській області, схоже, не злюбила цю організацію, хоча, здавалося б, звідки такій нелюбові взятися, якщо корпорація працює виключно у правовому полі, справно сплачує податки і взагалі – законослухняна в усьому. Це підтверджують і численні виграні суди з податковою. Та протистояння “ЕкоЛан” – податкова інспекція Львівщини не слабшає.
…а податкова “копає”
За період із 1 січня 2002 року по 1 жовтня 2003-го представники Львівської податкової інспекції різних рівнів – від районної до обласної – перевіряли “ЕкоЛан” 377 разів. Майже щодня на підприємствах, які входять до корпорації, було від одного-двох до 150 (!) перевіряльників. Бувало, одночасно закривали всі “ЕкоЛанівські” магазини, і саме тоді, коли люди йдуть із роботи… Кожен магазин за зазначений період перевіряли не менше трьох разів. А більші структури, що входять у “ЕкоЛан”, трясли жорсткіше. Штучно створювали надумані ситуації, які нібито потребували додаткових перевірок.
– Немає жодних підстав для такого ставлення до корпорації “ЕкоЛан”, – каже аналітик фінансового департаменту Олександр Шляхтін. – Оскільки численні перевіряльники не знайшли жодного істотного аргументу на свою користь. Водночас, в актах нам часто приписують такі речі, які ми відразу аргументовано спростовуємо й попереджаємо, що оспорюватимемо їх у суді. Але податкову інспекцію це не лякає. За дворічний період наша корпорація пережила дев’ять великих судових позовів із подачі податкової інспекції, рішення з п’яти уже розглянутих справ винесли на нашу користь. Жодного суду досі ми не програли. Доводимо свою правоту, але скільки на це марнується часу, сил, напруження, нервів!
Було зроблено підрахунки, які засвідчили, що податкові служби викликали “поспілкуватися” понад 1500 працівників наших підприємств; втрата робочого часу становила 11740 людино-днів, тобто фактично 45 осіб не працювали впродовж усього року! Дуже жаль, що стратегію підтримки національного виробника повністю руйнують такі дії контролюючих органів, зокрема ДПА у Львівській області.
“ЕкоЛан” – компанія, що багато інвестує, розвиває виробництво, але замість підтримки отримує постійні проблеми з податковою інспекцією, нескінченні перевірки.
– Часто представники податкової інспекції приходять до нас на перевірки з неправильно або не повністю оформленими документами, – продовжує свою розповідь О.Шляхтін. – Іноді ми їх, відповідно до українського законодавства, не допускаємо до перевірок, хоча це небезпечно, оскільки податкові інспектори мають право заарештовувати активи, і тоді буде паралізовано діяльність усієї компанії. Чиновники цим своїм правом уміло користуються. Якщо фактів порушень немає, то їх треба вигадати. Це знають у Львові всі підприємці. Як правило, сума “порушень” коливається в межах 17 тис. гривень, що дозволяє порушити кримінальну справу. А коли люди ходять під “криміналом” (до речі, у такому стані сьогодні перебуває більшість керівників наших підприємств), вони стають зговірливішими.
Чимало подібних “недонарахованих” тисяч і мільйонів потім вписують у солідні звіти, покликані співати хвалу “борцям” проти “тіньового” бізнесу й страшних “злочинів”. Проте чи є дані, скільки після таких тотальних “чисток” залишилося “заживо похованих” підприємств? Скільки їх змінило прописку на інші області, а то й інші країни?
– У нашому законі написано, що платник податків сам має доводити свою невинність, – ділиться наболілим начальник юридичного відділу “ЕкоЛану” Раїса Вощепинець. – Очевидно, тому обвинувачення нерідко бувають просто надуманими. Представники податкових органів це добре розуміють, і якщо ми відразу протестуємо, відверто кажуть: “Подайте в суд, ви цю справу виграєте”.
Незаконними методами податкова просто вихолощує оборотні кошти, але той, хто доводить справу до суду, як правило, виграє. За даними самої ДПАУ, до 60% судових справ податківці програють. І якщо навіть рішення на їхню користь проходить на нижчому рівні в результаті тиску на місцеві суди, то Вищий арбітражний суд нерідко його скасовує.
Людмила Носарєва, “Дзеркало тижня”, № 39 (464), 11-17 жовтня 2003 р. Друкується зі скороченнями.
