Карпатські регіони потребують диверсифікації джерел фінансування для вирішення нагальних соціальних потреб. На сьогодні Закарпаття не здатне забезпечити навіть 10% внеску для співфінансування проєктів програми Міжрегіональної та транскордонної співпраці, 75% коштів на які готові покрити у ЄС. Про це 3 вересня під час пленарної дискусії на Форумі місцевого розвитку повідомив голова Закарпатської обласної ради Олексій Петров.
«Ми так часто використовуємо термін “унікальність нашого географічного положення” (Закарпатської області, – ред), враховуючи сусідство із чотирма європейськими країнами (Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія – ред.). Ми навіть розвиваємо наші контакти із Чехією та стале співробітництво із Литвою. Проте Закарпаття не допрацьовує. Головне завдання, яке закладено у транскордонному співробітництві, – диверсифікація джерел фінансування наших соціальних потреб. Реформа децентралізації дала нам можливість бути більш незалежними і адміністративно, і фінансово, і ресурсно. Проте ми маємо активніше працювати над новими напрямками залучення коштів для розвитку із акцентом на нашому транскордонному співробітництві.
У нас досі немає достатньо кваліфікованих кадрів, які б витримували ту динаміку, яку сьогодні демонструє Львівщина та навіть Івано-Франківщина. Соромно, що ми досі відстаємо за економічними показниками у цифрах», – сказав Олексій Петров.
За його словами, державі слід сприяти реалізації проєктів транскордонного співробітництва у територіальних громадах, які у них неабияк зацікавлені. Втім таке сприяння має передбачати фінансову допомогу – окремим фондом чи субвенціями. Лише таким чином вдасться забезпечити частину співфінансування, що є обов’язковою умовою виділення коштів ЄС у межах транскордонного розвитку.
«У нас не завше є кошти, щоб внести свою частку розміром 25%. Ми потерпаємо від проблеми, яку держава сама не вирішує, незважаючи на сигнали інвесторів, які готові зайти на наш ринок, допомогти грантами та стати партнерами за умови співфінансування. На жаль, на рівні Закарпатського регіону ми не здатні забезпечити навіть 5–10% нашого внеску. Ми ж звільняємо державу від 75% витрат, які на себе готові взяти європейські партнери, але не маємо своїх коштів, аби бути їхніми рівноправними учасниками», – пояснив Олексій Петров.
Він зауважує, що Закарпаття наразі навіть не спроможне подати заявку на участь у транскордонному співробітництві через обов’язкове виготовлення проєктно-кошторисної документації, на яку теж потрібні кошти. Саме цей документ першочергово хочуть бачити європейські партнери.
«При всій повазі, але при зведеному бюджеті країни в 2,1 мільярда гривень Закарпатська область має всього 27 мільйонів гривень. Це ніщо… Про яке партнерство і будівництво заводів із такою сумою може йти мова? Якщо ми на законодавчому рівні змінимо цей несправедливий розподіл коштів, то зможемо розвантажити державний бюджет, реалізувавши програмні цілі завдяки програмам співфінансування», – наголосив Олексій Петров.
Виконавча директорка Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна» Галина Литвин зауважила, що Карпатські області мають великий потенціал через розташування поблизу кордону з Європейським Союзом. Але проблема полягає в тому, що регіон не має добре налагодженої внутрішньої комунікації, виникають проблеми з доїздом, з наповненням місцевих бюджетів та розвитком бізнесу.
Зі свого боку народний депутат України Микола Княжицький заявив, що шлях до розвитку Карпатського регіону – законодавчі зміни.
«Не тішмо себе ілюзіями. Коли ми говоримо про розвиток Карпатського регіону і його підтримку через програми Європейського Союзу, то маємо розуміти, що зараз не кращий час, коли ЄС буде готовий запроваджувати спеціальні карпатські програми. Роль багатьох країн Карпатського регіону на сьогодні не є вирішальною у цих питаннях. Це треба розуміти і покладатися передовсім на себе та двосторонню співпрацю з країнами сусідами, бо очікувати манни, яка впаде з неба, не варто», – переконаний він.
На думку нардепа, пріоритетом держави у Карпатському регіоні мають бути все ж таки дороги та соціальна інфраструктура.
«Багаті громади можуть самі зробити дороги місцевого значення. Зробити це самостійно бідним громадам на Закарпатті, Івано-Франківщині, Чернівеччині чи навіть Львівщині є неможливо. Тоді як розраховувати на туристичну привабливість, якщо навіть немає доріг? У гірських районах держава передовсім має зосередити зусилля на вирівнюванні бюджетів громад для розвитку доріг, шкіл та лікарень. Якщо нам вдасться це забезпечити, то ми зможемо зекономити кошти громад, які можна залучити на проєкти співфінансування», – додав Микола Княжицький.
Виступаючи під час дискусії, народний депутат Олег Синютка також зазначив: «Нам не вистачає ідеї, яка б дала поштовх розвитку регіону, а також ресурсів і людського капіталу. Впродовж 30 років незалежності було два маркери росту: Львів і Буковель. Сьогодні з’явилося Славське – третя точка росту. Лише серйозні точки росту в Карпатах підтягнуть усю територію».
Раніше Львівський портал повідомляв, що на Львівщині стартував V Форум місцевого розвитку. На ньому назвали найуспішніші громади Львівщини та головні ключі їхнього успіху.
На Форумі розвитку презентували пріоритети транскордонного співробітництва.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський