У перші теплі дні весни на фоні авітамінозу і так званої «весняної депресії» у поліклініки Львова звертається чимало людей зі скаргами на біль голови. За роз’ясненнями причини збільшення кількості хворих у перші сонячні дні «Львівський портал» звернувся до лікаря-реабілітолога Медцентру «Горицвіт» Мар’яна Нищука.
«За моїми спостереженнями, у Львові, як і у всьому світі, помітна тенденція зростання так званих «хворіб модерної цивілізації». За даними Міжнародної організації охорони здоров’я (ВООЗ), кількість хворих з больовим синдромом неінфекційного походження стрімко збільшується. Понад половині пацієнтів, які звертаються до лікарів, діагностують больовий синдром, а найбільше – біль голови.
Щороку у світі близько 60 мільярдів доларів витрачають на допомогу хворим з больовим синдромом. В Україні, розуміймо, при відсутності страхової медицини та державних програм, здебільшого гроші витрачають самі пацієнти. Винятком хіба є онкологічні хворі.
Біль голови став свого роду епідемією цивілізації, хоча сам біль не є захворюванням, а лише симптомом та реакцією організму на патологічний стан. У більшості звернень на біль голови немає загрози для організму, і викликаний він найчастіше неврогенними факторами та пасивним способом життя.
Існує понад двісті причин, які можуть викликати біль голови. Але на чільному місці – високий артеріальний тиск, стресові ситуації, ожиріння та гіподинамія. Багатьом хворим достатньо зменшити вагу на якихось 6-8 кілограмів, як зникнуть больові відчуття та нормалізується артеріальний тиск. Однак не усі хворі готові піти на таку жертву і згідні радше витратити великі суми грошей на ліки, ніж відмовитися від апетитної їжі. Більшість з них охоче просиджують цілі вечори перед телеекраном, нехтуючи порадами лікарів провести активно час на свіжому повітрі чи спортмайданчику. Купуючи медикаменти, вони у своєрідний спосіб намагаються відкупитися від проблеми зі здоров’ям. Коли ж лікар радить змінити стиль життя і відмовитися від калорійної їжі чи куріння, на обличчі хворого виникає вираз розчарування.
Існують соціально хибні стандарти відносин між хворим та лікарем. Вважається, що лікар зобов’язаний лікувати, а пацієнту відведена пасивна роль. Насправді лікар ніколи не стане добрим ангелом, якщо пацієнт не готовий змінити «триб свого життя». Навіть вимогу міряти самому собі щодня артеріальний тиск здебільшого не виконують. Що вже говорити про випадки, коли симптоматика захворювання минула і хворий забуває про недугу до чергового загострення хвороби. А загострення неминуче.
Важливо знати, що третина хворих на гіпертонію суб’єктивно почуваються добре і не відчувають жодної симптоматики та болю. Властиво, це дуже ризикована група пацієнтів, які наслідки відчувають лише у момент інсульту.
Підвищений артеріальний тиск також може мати різні причини. Це спадкова схильність, захворювання нирок, атеросклероз, споживання понад міру солоної їжі та алкоголю, запалення судин голови, підвищений внутрішньочерепний тиск. Буває, що кілька причин одночасно провокують больові відчуття. Тому щоб виявити дійсну причину болю, слід звернутися до лікаря, а не шукати порад у аптеках, де працівники зобов’язані лише продавати ліки.
Сильний біль голови можуть спричинити приступи мігрені. Як правило, у такому випадку біль є несиметричним і вражає половину голови. Перед приступом мігрені часто з’являється так звана аура: миготіння мушок перед очима, шум у вухах, дратівливе сприйняття різких звуків та світла. Мігрень сміливо можна віднести до пандемій нашого часу, бо основа цього захворювання, якщо говорити спрощено, – це втрата судинами головного мозку механізмів саморегуляції. Причини мігрені – стресові ситуації, хронічні інфекційні захворювання (віруси грипу, герпесу), куріння, порушення гормонального стану, малорухомий спосіб життя, нестача рідини в організмі.
Малорухомий спосіб життя, травми, вікові зміни (остеохондроз) часто є причинами болю голови. Вони порушують гемодинаміку мозку та мозкових оболонок, зумовлюючи набряк та підвищуючи внутрішньочерепний тиск. Вилікувати таких пацієнтів медикаментозно не можливо. Анальгетики притуплюють біль, але не усувають причини. Такі хворі потребують комплексного лікування, і перспектива одужання висока. Фізпроцедури, лікувальна гімнастика та лікувальний масаж не тільки усувають біль, але й покращують самопочуття, підвищують інтелектуальну працездатність.
Останнім часом прогресує біль голови невротичного походження. Невротичний частково лікується антидепресантами. У половини хворих первинним поштовхом болю голови є депресія. І хоча депресія понижує поріг больового сприйняття, однак вони нерозлучні, як однояйцеві близнюки. У таких хворих суттєвих відхилень у гемодинаміці та ліквородинаміці не виявлено. Але вони часто керуються порадами фармацевтів, збільшуючи дози анальгетиків, однак суттєвого полегшення не відчувають. Це захворювання часто призводить до втрати тонусу м’язів шиї, до затерпання різних частин кінцівок та навіть короткочасних паралічів. Лікуванню невротичний біль голови піддається важко.
На другому місці за зверненнями є біль у спині та шиї. Причин цього багато: це радикуліти, міжхребцеві грижі, захворювання нирок, невралгії та міозити. Найчастіше діагностується радикуліт – хвороба сидунів та малорухливих людей. Початкові стадії захворювання легко піддаються лікуванню – лікувальною гімнастикою, лікувальним масажем. Але лікування ефективне за умови, що хворий дотримуватиметься приписів лікаря, буде фізично активним. Інакше недуга щораз частіше повертатиметься.
Біль голови та спини – це суто антропогенне захворювання, спричинене цивілізаційними стандартами. Одним з таких стандартів є нефізіологічна поза – сидіння, яка негативно впливає на хребет. Інший стандарт – це споживання кип’яченої чи переробленої води. Річ у тім, що під час кип’ятіння випадають необхідні мікроелементи та мінерали. Багато з них відповідають за проведення нервових імпульсів, входять у склад біологічно активних речовин, які продукує сам організм людини. Властиво, нестача цих елементів спричинює завчасне пошкодження судин, прискорює процеси старіння.
Тривалі спостереження за мешканцями високогірних сіл у Грузії, зокрема у Хевсуретії, виявили залежність між тривалістю життя та фізичною активністю. Найдовше у тих краях живуть пастухи та мисливці. Зустріти на перевалі, висотою понад три тисячі метрів, вісімдесятирічного чоловіка, – дідусем його не назвеш, – справа буденна. Щодня пастухи долають перепади висот понад шістсот метрів, п’ють джерельну воду, споживають свіже м’ясо, приправлене гірськими травами. І, звісно, не відмовляються від вина. Дожити до ста у такому селі не є дивиною, адже середня тривалість життя тут 86 років. Що цікаво, середньостатистично жінки тут живуть лише на два роки довше. В Україні ця різниця – аж десять років.
За моїми спостереженнями, біль голови чи спини у мешканців високогірної Грузії – це щось рідкісне.
До слова, їхні діти та внуки, які живуть у містах, страждають на згадані цивілізаційні хвороби. Вони перебувають у тій же групі ризику, що й ми у Львові чи в іншому європейському місті.
Лікувальна система «Uzzalla», яку я пропоную дотримуватись своїм пацієнтами, допомагає хворим не тільки ліками чи фізичними вправами, але щонайперше спонукає змінити стиль життя та надати йому нового сенсу «Uzzalla» – не чудодійна система лікування, вона лише наближує людину до її природного стану – бути здоровою та щасливою.
Ірина ДРАГУН, Львівський портал