Сьогодні відзначено
нагородою «Світло Справедливості» відомого українського літератора-дисидента,
правозахисника та публіциста Євгена Сверстюка за моральне, духовне та етичне
лідерство.
Нагорода «Світло
Справедливості» заснована 2010 року канадійкою українського походження
Анастасією Шкільник на честь її батька д-ра Михайла Шкільника (1891–1972),
видатного юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в
Україні 1917–1920 років. «Ця нагорода відзначає особливих людей за їхню
здатність запалити світло справедливості у темних щілинах людської душі та
вказати дорогу до більш людяного суспільства. За життя мій батько ніколи не
шукав визнання за своє віддане служіння в ім’я справедливості. Його життя є
яскравим прикладом морального лідерства. Саме тому я вирішила заснувати
нагороду ‘Світло Справедливості’», – зазначила Анастасія Шкільник.
Євген Сверстюк – видатний
український публіцист і літературознавець, активний учасник
національно-демократичного руху, один з його духовних та інтелектуальних
лідерів. За участь у дисидентському русі був засуджений радянською владою до
дванадцяти років неволі. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка,
почесний президент Українського ПЕН-центру, доктор філософії. Найвідоміші
книг и: „Собор у риштованні” (1970),
„Блудні сини України“ (1993), „Шевченко і час“ (1996), „На святі надій“ (1999).
Автор численних есе і статей з літературознавства, психології та
релігієзнавства, віршів і перекладів з німецької, англійської, російської мов.
Він є першим лауреатом цієї нагороди.
Церемонія відбулася за
підтримки Українського Католицького Університету, провідного вищого навчального
закладу, який виховує нову українську еліту. УКУ – єдиний католицький
університет на пострадянському просторі. Під час вручення нагороди, о. д-р Борис Ґудзяк, ректор УКУ, зазначив:
«Перший лауреат визначає рівень, а тому пані Анастасія Шкільник і УКУ
пишаються тим, що Євген Сверстюк
погодився прийняти першу нагороду "Світло справедливості". Вже
півстоліття він належить до моральних лідерів українського суспільства,
залишаючись свіжим, творчим, життєдайним. Ще у моєму дитинстві, коли в діаспорі
звучав з таборів голос Євгена Сверстюка в унікально шляхетних текстах, він став
для мене моральним авторитетом. Особисто познайомитися з ним я мав щастя 1988
року, і від того часу він є орієнтиром для мене особисто і для нашої
університетської спільноти. Адже, якщо
Євген Сверстюк міг перенести усі ці випробування і залишитися носієм доброго
слова і незаплямованого свідчення, то, можливо, й нам вдасться».
Михайло Шкільник
народився в селі Сурохів на Західній Україні. Юридичну освіту здобув у
Львівському та Краківському університетах. За часів Української Народної
Республіки працював спочатку в Міністерстві економіки та торгівлі, а пізніше
очолював Департамент консульської служби в Міністерстві закордонних справ.
Після повалення УНР М. Шкільник повернувся до Західної України, де працював
суддею у місті Перемишляни. Під час німецької окупації був призначений мером
Перемишлян. На цій посаді, ризикуючи власним життям та своєю сім’єю, він
врятував життя рабина Рокеаха, відомого як «Великий рабин Белза», – лідера
ортодоксальних євреїв Західної України.
Чимало родин у Перемишлянах було врятовано завдяки зусиллям Михайла Шкільника.
Пізніше він із сім’єю емігрував до Канади. 1971 року в Торонто були
опубліковані його мемуари «Україна в боротьбі за державність у 1917–1921
роках». Крізь усе життя д-р Михайло Шкільник проніс любов до рідної землі,
вболівав за її долю.
Львівський портал