5 березня у селі Білогорща голова облдержадміністрації Петро Олійник та інші високопосадовці та громадські діячі поклали квіти до пам’ятника Роману Шухевичу. Це вже 56-та річниця від дня загибелі генерала Чупринки. На визначному місці відправили панахиду. Біля пам’ятника вишикувались почесна варта, військовий оркестр виконав гімн, підрозділ салютної команди вшанував героя пострілами, передає прес-служба ЛОДА.
На урочистому віче, яке відбулося згодом, Петро Олійник назвав Романа Шухевича символом героїчної боротьби та нескореності українського духу. На думку керівника області, талановитий політик Роман Шухевич зумів поєднати принциповість з дипломатичною гнучкістю, творчу думку з реалізмом, що забезпечило йому авторитет та повагу як серед Української Повстанської Армії так і серед політичних противників.
Окрім того, голова облдержадміністрації запевнив, що нова влада визнає свій борг перед упівцями. На рівні Верховної Ради України точиться боротьба за визнання воюючою стороною ветеранів та героїв національно-визвольних змагань. Та вже сьогодні Президент України демонструє свою повагою до національних героїв врученням найвищих державних нагород. Зокрема, нещодавно відбулось вручення ордену княгині Ольги ІІІ ступеня сестрі Степана Бандери – Оксані Андріївні, члену Львівського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих; вручення ордену „За заслуги” ІІІ ступеня Негварові Івановичу Губенкові, членові того ж товариства та ін.
Роман Шухевич народився у Львові 30 червня 1907 року. Під час навчання Роман мешкав у Львові, де і познайомився з видатною особистістю того часу, тодішнім командантом УВО Євгеном Коновальцем. Двадцятидвохрічним юнаком долучився Роман Шухевич до осмисленої звитяжної борні за державницьку мрію про незалежність.
З 1929 року він вступив до Організації українських націоналістів, а з 1930 по 1934 рік обіймав посаду бойового референта Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях. Як пізніше згадував ветеран націоналістичного руху Петро Дужий, “полковник Коновалець у 1933 році остаточно переконався, що Роман Шухевич – не тільки бойовик-революціонер, прекрасний організатор підпільних формацій, а й державний діяч”.
Не оминули Шухевича і випробовування на фізичну стійкість під час перебування покарання за ідею у ворожих тюрмах. За революційну діяльність по визволенню України Роман Шухевич піддавався переслідуванням та репресіям з боку польської окупаційної влади. Він був політичним в`язнем концтабору у Березі Картузькій, пізніше – у польській тюрмі.
Із початком війни у 1939 р. в Україні створено цілком нову політичну ситуацію, що вимагало нових форм боротьби за державну незалежність. Р. Шухевич добровільно погодився очолити один із підрозділів Українського Легіону з розрахунком, що у майбутньому Легіон може стати базою для формування української армії. Віддаючи шану його сміливості та мужності, Романа Шухевича у 1943 р. на ІІІ Надзвичайному Великому Зборі ОУН одноголосно було обрано Головою Бюро ОУН і призначено головним командиром УПА.
Роман Шухевич до дня своєї загибелі керував визвольною боротьбою на українських землях і завдяки його непересічному політичному, військовому талантові, силі духу і характеру ця боротьба мала організовані, а в перші повоєнні роки – масові форми повстанських дій. Такий довгий період боротьби вказує на те, що під керівництвом Романа Шухевича було зорганізовано масовий опір окупантам, як також і те, що формація ОУН-УПА УГВР, очолювана Шухевичем, мала широку народну підтримку. 5 березня 1950 р. Роман Шухевич загинув героїчною смертю під час бою.
