Смертельний тютюн по-американськи

Світлана Радішевська, "Львівський портал"

|

Сьогодні світ відзначає День без тютюну. Україна у числі лідерів тих країн, які борються з тютюнозалежністю серед населення. За останні кілька років, завдяки тому, що Україна виконала більшість зобов’язань взятих після Ратифікації 2006 року Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, прийняла антитютюнове законодавство (а це повна заборона реклами тютюну, запровадження фотоілюстрацій на пачках сигарет із зображенням викликаних курінням хвороб, звільнення громадських та робочих місць від тютюнового диму), рівень поширеності тютюнокуріння серед дорослого населення знизився з 38% до 25%. Тобто з 10 млн тютюнозалежних українців зараз в країні є 4 млн курців. Про це під час прес-конференції розповів координатор Коаліції «За вільний від тютюнового диму Львів» Петро Рой. 

Попри те, за його словами, тютюнова індустрія вливає значні кошти у те, щоби повернути втрачених клієнтів. «Йде багато коштів на залучення нових клієнтів, щоб збільшити свої статки. Більше того, вони нехтують здоров’ям своїх працівників. У Винниках проживає жінка, яка багато років пропрацювала на тютюновій фабриці, де зіпсувала своє здоров’я. Тютюнова кампанія не захотіла визнавати того, що жінка захворіла через її професійну діяльність на фабриці і відповідно не захотіла виплатити матеріальної компенсації», – зазначив П.Рой.

Як розповіла сама «жертва» тютюнової фабрики Мирослава Крупа, на тютюновий завод у місті Винники вона пішла працювати ще з 16 років. Спершу, жінка влаштувалась кур’єром, а згодом її перевели у лабораторію фабрики, де вона пропрацювала 28 років. «За радянських часів на фабриці були нормальні умови праці, лабораторія була атестована всіма перевірками. Все робилося на покращення атмосферного повітря в цехах, тютюн навіть не намагалися загружати в ручну. Щороку у червні фабрика зупинялася і всі її працівники їхали на курорт на оздоровлення. Відповідно всі працівники тютюнової фабрики були здорові», – розповіла М.Крупа.

Однак, після  розвалу СРСР у 1993 році львівську тютюнову фабрику викупила американська фірма, яка обладнала цехи заводу закордонним обладнанням. «Вони привезли з Швейцарії дві пічки, які без дозволу Держнагляду охорони праці поставили в основній лабораторії, де я працювала, та в тютюновому цеху, з якого зробили ще одну допоміжну лабораторію. В цю лабораторію мене і перевели в 1993 році. Пічку вони неправильно підключили, вона працювала без димовідсмоктування. Про це засвідчили перевірки санепідемстанції Личаківського району. Відтак, я опинилася в статусі пасивного курця, оскільки я взагалі не палю цигарок», – розповіла колишня працівниця тютюнової фабрики.

Внаслідок такого пасивного куріння організм жінки за зміну пропускав через себе від 3 до 6 тис цигарок, до яких тютюнова компанія додавала солодкі добавки і хімію – кейсинги з меду, какао, пропіленгліколь, гліцерин, екстракт з чорносливу і екстракт з фігі. А цього, за твердженням М.Крупи, ніхто не знав.

Такий вплив тютюнових випарів (смола) спровокував у жінки низку важких хвороб, через які вона досі страждає. «Мені штучно створили аварійну ситуацію на робочу місці. З мене зробили піддослідного кролика, на мені провели експеримент. За 3,5 роки такої праці у мене утворились хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень, пневмосклероз, енцефалопатія, уражено систему нервової системи в великих дозах, виникли серцево-судинні захворювання тощо. Починаючи з 1997 року я оббігала всіх лікарів, але з мене зробили цапа-відбувайла. Лікарі всі питання закривали, замість того, щоб мені допомогти, вони покривали американців. Вони не говорили мені на що я хворію, у лікарняні листи писали не ті діагнози, я відповідно не правильно лікувалась. Документально не фіксували в яких умовах я працювала, тобто відбувалась службова підробка документів», – зазначила жертва тютюнової компанії.

Зі свого боку головний лікар Львівського обласного центру здоров’я Юрій Островерха зазначив, що у жінки хронічні захворювання, а тому їй слід проводити певні реабілітаційні заходи. «Це є серйозні хронічні захворювання із серйозними органічними змінами на тканинному рівні. Єдине, що можна ще зробити – так це певні реабілітаційні заходи, без сумніву», – сказав він.

Однак про які реабілітаційні заходи може йти мова, бідкається М.Крупа, якщо її пенсія становить всього тисячу гривень. Цієї пенсії навіть на ліки бракує. «За останні 16 років я жодного разу не була на санаторно-курортному лікуванні, а воно мені дуже необхідне. Пенсії мені вкрай бракує, тому я вирішила відмовитись від вживання ліків», – сказала Мирослава Крупа.

У 1998 році жінка вирішила звернутися до Личаківського районного суду, аби вибити з американської компанії грошову компенсацію за втрачене здоров’я. День суду мав відбутися 9 листопада, але до цього часу власники тютюнової кампанії встигли закрити фабрику і звільнити усіх працівників. «Мій судовий позов американці сприйняли дуже серйозно, бо суд мав призначити незалежну експертизу робочого місця і тоді би всім стало зрозуміло в яких умовах я працювала. Вони боялися судового процесу і боялися масових скарг з боку інших 16 працівників, які працювали в іншій лабораторії. Тому вони фабрику повністю закрили, а працівників звільнили. А щоб люди не робили революції, американці запропонували їм виплатити 18 окладів. Зазначу, що дві жінки, які працювали на тій фабриці вже померли від раку», – розповіла М.Крупа.

Загалом жінка тричі подавала позови до судів, але програвала їх. Останній суд відбувся 2011 році, але програвши і його, вона не подала на апеляцію, відтак рішення увійшло в законну силу. На сьогодні жінка звернулася по допомогу до представника у Львові омбудсмена із захисту прав людини Зеновія Котика. Він пообіцяв спробувати допомогти жінці у вирішенні її проблеми.

У коментарі «Львівському порталу» З.Котик розповів, що випадок дуже складний і містить цілий комплекс проблем. «Мирослава Крупа звернулася до мене позавчора. Я взяв від неї усі документи, які стосуються справи і сказав, що спробую допомогти їй вийти із даної ситуації, але не знаю чи щось вийде, бо справа дуже серйозна. Жінка сама складала позовні заяви, тому я думаю, що вони були складені не зовсім правильно, не кваліфіковано, тому потрібно знову сісти і серйозно все вивчити і проаналізувати. Можливо ще вдасться щось зробити, але я цього не обіцяю. Там є цілий комплекс проблем і я навіть не знаю чи можна буде за два-три тижні дати якусь відповідь з цього питання. До прикладу, фабрику закрито у 1998 році. Останній судовий процес вона програла в 2011 році і рішення не оскаржила. Наразі також не відомо, чи була правильна її правова позиція щодо відповідача по справі, бо фабрику ліквідували, тому потрібно було шукати правонаступників, або засновників. Строк позовної давності – три роки. Чи достатньо доказів по справі, що вона захворіла власне на тій фабриці – це теж питання відкрите. Тому спершу потрібно з цим всім розібратися», – зазначив Зеновій Котик.

Водночас омбудсмен дає надію на те, що все таки є варіанти, аби знову запустити судовий процес, і можливо навіть у Європейському суді із прав людини.

Поки З.Котик обдумує як допомогти постраждалій жінці, Мирослава Крупа чекає реакції на її звернення до президента України, у якому вона просила захистити її, надати їй статус інваліда виробництва, отримати конкретну суму відшкодування, за яку жінка могла би пройти очистку організму. «Ще 4 квітня під час зйомок передачі «Сто тисяч за правду» я звернулася із письмовою заявою до президента України. Цю заяву переслали в Львівську обласну раду, та в свою чергу скерувала заяву в обласну прокуратуру, а та в – прокуратуру міста. Зараз моя заява лежить в Личаківському районі і мене ще досі нікуди не викликали», – зазначила М.Крупа.

Фото: ТСН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.