У Львові провели масову кастрацію

"Ратуша", 5 березня

|

У цій святковій акції брав участь і журналіст „Ратуші”

Відомий львівський журналіст, поет і політолог Роман Андрійович О. переконував колег, що після того, як він кастрував свого красеня кота Томаса, той ще довго і допитливо заглядав йому в очі. Мовляв, не зрозумів, що за дурні жарти? Але кастрація — справа серйозна…

Незвичну акцію влаштували ЛКП „Лев” спільно з Західно-Українським товариством захисту тварин до Міжнародного дня котів, який світова громадськість відзначає 1 березня. У котяче свято шанувальники тварин влаштували для братів наших менших пільгову … кастрацію! Така інформація не могла не викликати подивування, а то й навіть цинічної посмішки, отож кореспондент „Ратуші” вирушив до кабінету ветеринара, аби побачити все на власні очі.

Як виявилося згодом, геніальну ідею таким дивним чином привернути увагу громадськості до проблем безпритульних тварин висловила прес-служба міського голови. Що ж до ЛКП „Лев”, то працюють там не піар-менеджери, а звичайні лікарі-ветеринари, які день у день скромно виконують свою роботу. Крути не крути, посилайся на гуманність чи природність, а важко не погодитися, що результати їх діяльності є все ж корисними для сус­пільства, тим паче — у великому місті.

Реклама партнерів

За приблизними підрахунками, кількість бездомних тварин у Львові сягає 12 тисяч. Натомість стерилізація та кастрація — відносно гуманний спосіб регулювання чисельності дрібних домашніх тварин (хоча вони, очевидно, так не вважають). Однак стерилізовані чотирилапі друзі не дають безконтрольного потомства, приреченого на важке виживання, хвороби і смерть у муках. Важливо розуміти відмінність цих медичних понять. У суспільстві склалася думка, що кішок стерилізують, а котів каструють, насправді це не зовсім так. Кастрація — видалення статевих залоз тварин і така операція позбавляє домашнього улюбленця всіх турбот, пов’язаних зі шлюбним періодом. Стерилізація — перев’язування фалопієвих труб, причому потяг до протилежної статі залишається колишнім, проте тварина не може мати нащадків. Отож обидві операції проводять обом статям.

ЛКП „Лев” займається лише кастрацією, причому раніше зосереджував свою увагу на безпритульних собаках, послуговуючись іноземним досвідом. Адже від бродячих псів небезпека для суспільства більша, ніж від котів. Загалом за час існування ЛКП його працівники прооперували 240 собак і 10 котів. У багатьох країнах такі операції вже навіть стали законодавчою нормою. Хоча багато господарів прооперованих тварин скаржилися на пухлини внутрішніх органів свого чотирилапого друга, наукові дослідження доводять, що стерилізація не вкорочує життя тварині і є безпечною для неї. Боляче віддавати свого домашнього улюбленця під скальпель хірурга, проте й не легше позбавляти життя чи долі котячих чи собачих нащадків.

Наразі у черзі на пільгову кастрацію — 33 представники родини котячих. Їх господарі відгукнулися на акцію, як тільки про неї оголосили ще в середині лютого. Для котів хірургічне втручання коштуватиме 50 грн, для кішок — 100. Фактично оплачують лише медикаменти, адже неакційна ціна сягає 170 грн. До слова, у приватних клініках ціна перетинає позначку 250, ще й якісь бонуси на кшталт дорогої реабілітації. Безпритульних працівники „Леву” каструють безкоштовно. Ще п’ять черговиків, що зголосилися першими, отримали можливість проведення абсолютно безкоштовної операції своєму улюбленцю.

Коли журналіст „Ратуші” зайшов у яскраво-сині ворота з написом „ЛКП „ЛЕВ”, що на Замарстинівський, 56, одна вдало прооперована чотирилапа пацієнтка вже відпочивала на сидінні авто своєї власниці, щоправда, ще під наркозом. Господиня кішки була схвильована, але певна, що вчинила правильно і що все минуло добре. У глибокому дитинстві тваринку підібрали на вулиці, але тепер вона стала дуже хатньою, і випускати її на гулянки, щонайменше, недоречно, розповідає господиня, а “давати раду” кошенятам просто нестерпно.

Посеред подвір’я — невеликий сірий будиночок, власне, державний ветеринарний кабінет. Поруч — сірий барак — державний ветеринарний притулок для проходження післяопераційного періоду невеликої кількості собак. На жаль, нема аналогічного приміщення для котів, яким потрібні кращі умови. По периметру у вольєрах живуть собаки, яких забрали з вулиці. Територією походжає високий чоловік — директор установи Олександр Стаєнний. Від нього дізнаємося, що всі „акційні” кастрації розподілили на кілька днів, аби не було ажіотажу. Дві вже провели, невдовзі мають привезти наступного пацієнта, операцію якого мені дозволять побачити на власні очі.

Наразі ж Олександр із допомогою фотографій демонструє поступ підконтрольної йому установи. На світлинах — обдерте понищене приміщення колишніх „гицлів”, теперішня комунальна клініка тварин, у якій ми й перебуваємо. Старше покоління адаптоване до слова „гицлі”, натомість юнь чує його вперше. Пояснюємо: це простонародна назва служби для відлову і знищення безпритульних тварин. На фотографіях — маленький вольєр для вбивства тварини електрострумом, а також турніки з гаками, на яких вішали шкури обдертих жертв. Тепер усього цього немає, розповідає директор, демонструючи охайні світлі кімнати клініки. Нині тут тварин лише оперують, лікують і випускають. Щоправда, не всі хочуть іти…

Врешті привозять наступного пацієнта — молоду пухнасту красуню Тігру. Кішка настільки схвильована. що пух із неї летить так, як із тополі у липні. Не менш схвильована господиня віддає свою улюбленицю в добрі руки лікаря Ольги Доманської. Тваринку садять на стіл у передопераційній кімнаті і вколюють один, а потім — ще один укол снодійного. До слова, анестезія для тварин кардинально відрізняється від тієї, яку пропонують людям. Мало-помалу активна Тігра починає куняти і врешті засинає. У цей момент господиня вибігає у передпокій, аби не бачити що ж далі робитимуть із її кішкою. Хоча мої нерви теж не сталеві, я таки залишаюся.

У передопераційній з’являється лікар ветеринарної медицини Максим Чистяк, голить тварині живіт для майбутніх розрізів і передню праву лапку для крапельниці. Кішку несуть в операційну, і репортер “Ратуші” чимчикує за нею, попередньо одягнувши білий халат.

В операційній для тварин, трохи меншій за розмірами, все традиційно. Лікарі кладуть тварину на операційний стіл, з чотирьох сторін фіксують лапки і ставлять крапельницю. Тіло пацієнтки майже повністю укривають зеленим сукном, залишаючи лише поголений животик. Його змащують йодом. Руки лікарі миють антисептиком, далі вдягають на них рукавички. Хірург бере скальпель і робить перший надріз. Вирішуючи, що я вже й так побачила достатньо, тихенько вислизаю з кімнати. Загалом, операція триває хвилин 40, наступні десять днів — реабілітаційний період. Тоді тварину важливо добре доглядати, давати багато води і збалансовану їжу, основне — пильнувати, аби хвора не облизувала післяопераційні шви. У цьому випадку це не на користь, краще їх забинтувати, так рани швидше загояться…

Тепер зі страхом чекатимемо Дня журналіста. Раптом прес-служба Львівської міської ради запровадить пільгову кастрацію і для нас?


Ірина ЮЗИК


P.S. Лідер українських комуністів Петро Симоненко почувши про святкову кастрацію у Львові, зрік: “Прес-служба Львівської адміністрації з радістю повідомляє, що на стерилізацію кота виходить 100 гривень, а кішки — 50. Так, може, на антикризові заходи ці гроші використовувати?”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.