Як розв`яжуть політичну кризу в Україні? Питання, яке цікавить багатьох, але однозначно відповісти на нього не може ніхто. Думкою про унеможливлення політичного протистояння у майбутньому ми попросили поділитися народного депутата України Михайла Гладія.
Заздалегідь зазначимо, що наш співрозмовник вважає за необхідне починати процедуру виходу з кризової ситуації з референдуму. А опісля, на його думку, варто запровадити у країні мораторій перехідного періоду по 2009 рік.
Опозиції захотілося перерозподілу влади
— Михайле Васильовичу, як ви вважаєте, коли потрібно проводити перевибори — влітку чи восени?
— Не раніше жовтня. Як можна проводити вибори у липні, коли люди у відпустках і починаються жнива? У нас вибори були в липні тільки тоді, коли Леонід Кравчук з Верховною Радою пішов у відставку. Але це було за згодою сторін. Вибори повинні відбутися у жовтні.
— Чи можна було вийти з політичної кризи, оминувши дострокові вибори парламенту?
— Щоб оминути політичну кризу, яка, до речі, сьогодні створена штучно, потрібно запропонувати стратегію виходу із ситуації. Якщо розглядати тактично, то можна провести вибори, які не ліквідують кризу, а підсилять її опісля подвійною мірою. Якщо ми не змінимо закону про вибори, а почнемо далі проводити голосування за закритими списками, то оберемо не Верховну Раду, а закрите акціонерне товариство, де частина людей буде легітимною та відомою, а інша частина — абсолютно невідомою. Таким чином, наші люди не знатимуть, що робити далі і яким повинен бути парламент. А Президент не отримає тієї відповіді, яку хоче. Тому я пропонуватиму нашому політикуму не шукати кожному свій народ, як це роблять тепер, а побачити справді український народ. Потрібно починати всю процедуру виходу з кризової ситуації з референдуму. Треба спитати людей, чого вони хочуть. Я б, наприклад, на референдум виніс декілька питань. Перше і найважливіше: яку систему управління ви хочете в нашій державі: президентську, президентсько-парламентську чи парламентську? Сьогодні наполовину проведено політичну реформу, і Президент стверджує, що він повинен мати більше повноважень, Олександр Мороз та коаліція кажуть, що є зміни до Конституції, і вони теж мають рацію. Таким чином, не зрозуміло, хто ж головний у нашій державі. Тому треба спитати наш народ, аби вони підтримали якусь форму правління. Якщо народ проголосує за одну з форм, тоді у цьому напрямку будуємо законодавчу базу.
— Хіба референдум зніме всі політичні суперечності?
— Після референдуму ми повинні прийняти два важливі закони: закон про вибори до Верховної Ради і закон про вибори Президента. Перший мусить бути абсолютно іншим, аніж є сьогодні. Якщо зберігаємо пропорційну систему, то народних депутатів треба обирати тільки за відкритими партійними списками. Тоді виборець буде знати, кого обирає у своєму окрузі, а не тільки бачитиме назву партії. Сьогодні людям колір прапора обрид, українці повертаються до одного державного прапора. Помаранчевий, біло-блакитний, червоний — всі обридли, і від цього треба відходити. Що ж до закону про вибори Президента, то сьогодні чути багато розмов про спосіб обрання останнього: у парламенті чи всенародно. У Конституції записано, що Президента обирають усенародно. Якщо народ на референдумі визначить, що у нас президентсько-парламентська республіка, тоді обирати Президента треба всенародно. Якщо парламентська республіка, то його можна обирати у парламенті. Коли ми це зробимо, тоді можна говорити про дострокові вибори. Але щоби вийти з критичної ситуації, варто запровадити мораторій перехідного періоду віднині і по 2009 рік. За цей час треба навести лад у законодавстві. Мені дивно, коли Президенту в уста вкладають таку формулу, що завтра зберуться, приймуть закони, і далі вибори. Це ж неправильно. Навіщо ми знову робимо все неграмотно у політичному і законодавчому плані? Треба два роки попрацювати всім, проте чесно домовитися.
— Ви казали, що криза створена штучно. Ким?
— Ця ситуація створена штучно опозицією і створена не тому, що в Україні була економічна криза чи ми не прийняли СОТівські закони. Їм просто захотілося перерозподілу владних портфелів. Ті політичні й економічні моменти, які були на той час, можна було абсолютно вирішувати методом прийняття законів. Ви ж пригадуєте, як усе починалося з ламання мікрофонів? Хіба в цивілізованій країні так роблять? Меншість штучно нагнітала ситуацію і довела все до дострокових виборів. У жодній країні світу цього немає. Коли приїжджаю в регіон , бачу людську апатію до цієї кризи. Люди кажуть: “Що ви там робите? Схаменіться!”
Скільки можна ігнорувати народ?
— Про зміни у законодавстві йдеться вже давно. Чи реально їх реалізувати у стислі строки?
— У нас усе хочуть зробити за системою “бліц-кригу”. Як можна за один день прийняти закони? Принаймні я такого механізму, про який говорив Віктор Ющенко, не знаю. Окрім того, є процедура розгляду законів у комітетах, потім — в узгоджувальній раді, обговорення в сесійній залі. Це не так просто. Як на мене, потрібен час. І саме на той період варто накласти мораторій. Тоді можна все зробити.
— Чому мораторій треба накласти саме до 2009 року?
— Саме у 2009-му треба провести прямі президентські вибори, а після цього робити дострокові вибори парламенту, не чекаючи 2011 року. За цей час сформується нова команда. А зараз вибори минуть, і знову залишиться той самий склад Верховної Ради. Хто тоді з цього виграє? Всі програють. Навіть український народ, який недорахується кількох мільярдів доларів.
— Не виключаєте повторення політичної кризи після виборів?
— Абсолютно. Річ у тому, що ми допустили стільки порушень законодавства, що після виборів будь-який громадянин України може подати до районного суду скаргу, і той скасує результати всеукраїнських виборів. Потім сторона, яка програє на виборах, знаючи про всі порушення, подає до суду, і результати виборів призупиняють. Скільки можна ігнорувати народ? Маємо створити таку законодавчу базу, аби цього не допустити.
— За період мораторію перехідного періоду повинна бути заборона на розпуск Верховної Ради?
— У нас уже в крові заклалося говорити про розпуск Верховної Ради. Ми скоро прокидатимемося вночі і говоритимемо про розпуск Верховної Ради. Треба працювати над соціальними проблемами та законодавчою базою. Правильно кажуть деякі політики: якщо буде записано в Конституції щомісяця проводити вибори, ми чесно це робитимемо, але сьогодні для цього немає законодавчої бази. І Президент не випадково скасував свій перший указ і тепер сумнівається щодо проведення других виборів. Нині вже говорять про третю дату. Як виглядає на цьому тлі наш Президент? Окрім того, закону про дострокові вибори нема, а ми хочемо їх проводити. Повірте, коли політики заспокояться, сядуть, подумають, тоді знайдеться виважене рішення.
— Усі говорять про нові вибори, але чомусь забули про депутатські звернення до Конституційного Суду щодо легітимності президентських указів. Виходить, тепер його вердикт нікому не потрібен?
— Оскільки питання ускладнилося, навіть через Конституційний Суд ми нічого не вирішимо. Все можна вирішити тільки у політичній площині. Тобто коли всі гравці домовляються про проведення виборів, тоді можна змінювати законодавство. Бо якщо немає політичної згоди, а в конституційному плані ми зайшли у глухий кут, то не знаю, коли взагалі звідти вийдемо.
— Політичний компроміс видається надто нереальним?
— Юлія Тимошенко має менше 20 відсотків голосів у парламенті. Тому не можна стверджувати, що людина, яка має п`яту частину голосів, зробить переворот у суспільстві. Ми бачимо, що навіть три політичні сили цього не можуть зробити. Тому треба шукати компроміс.
До виборів іще не готовий
— Ви ратуєте за проведення виборів за відкритими списками. Що реально зміниться, коли до Верховної Ради йдуть ті самі люди?
— Перерахуйте всіх народних депутатів від Львівщини.
— Шкіль, Писарчук, Радзієвський, Курпіль…
— Але всіх усе одно не назвете, не варто витрачати час.
— ?..
— Простий виборець цього не зробить. Вибори повинні бути за відкритими списками, щоби люди знали свого депутата.
— Повернімося до мажоритарної системи.
— Я за таку позицію. Але потрібен час.
— Ширяться чутки, що ви у найближчому майбутньому опинитеся у депутатських лавах Партії регіонів. Це правда?
— Якщо чесно, над цим іще не думав. Проаналізуйте склад обласної ради у Львівській області. Вісімдесят п`ять відсотків її складу — мешканці Львова. Чи можуть вони захищати інтереси Сколівщини чи Турківщини? Так само і в державі. Партія регіонів складається на вісімдесят відсотків з депутатів зі Сходу та Півдня, а Захід і Центр відпадають. У “Нашій Україні” все навпаки.
— Від Партії регіонів отримували пропозиції?
— Внутрішньо я не готовий до виборів, тому на це запитання не відповідатиму. А з ким йтиму і чи взагалі йтиму, побачу.
— За якої умови відмовитеся йти на вибори?
— Я не погоджуся йти на вибори, якщо після них будуть ще одні вибори.
— Якою ви бачите структуру Верховної Ради?
— Ми маємо повернутися до двопалатного парламенту. Якщо говорити про пропорційну схему виборів, то нижня палата може складатися з депутатів, а верхню палату повинні представляти депутати від усіх центрів нашої держави. Тоді буде баланс. А так нікому захищати у Верховній Раді інтереси Чернівців чи Закарпаття. Постійно говорять про Донецьк, Схід і частково про Львів. Про інші області нічого не чути. До речі, ніхто не ліквідовував результатів референдуму 2000 року. Якщо їх легалізувати підписом Президента, матимемо готові результати всенародного опитування.
Андрій ПАКОШ, “Україна і час”