Весільний тамада Андрій Доманський: “Від п’ятдесят грам делікатно відмовляюся”

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

|

Хіба могло бути так, щоби уродженець Одеси не мав здорового почуття гумору? А його одеситу Андрію Доманському анітрохи не бракує.

Свою кар’єру нині успішний ведучий починав в Одеськ ому полiтехнiчн ому унiверситет і. Дуже Андрієві хотілося опанувати фах iнженер а -системотехнiк а . Освіту він здобув, але за два роки робота за спеціальністю обридла, і Андрій подався на радіо. Після десяти років роботи на радіо його нарешті запросили на телебачення. А далі – пішло-поїхало. Спочатку він працював з ранковим “Підйомом”, а коли з’явилася нагода стати ведучим нової програми “Весілля за 48 годин”, Андрій з радістю погодився.

Аби не з’являлись мозолі від ранкових підйомів…

— Не важко було після довгої роботи з “Підйомом” перелаштовуватися на нову для себе програму “Весілля за 48 годин”?

— Мені обридло щодня рано вставати, тому вирішив категорично змінити режим. Тепер рано встаю у вихідні, а в будні байдикую. Це, як з мозолями. Якщо довго робити одну і ту саму дію, у певних місцях з’являються мозолі. Для того, щоби їх позбутися, треба починати діяти іншим способом або змінити дію. І тому, аби в мене не з’являлися мозолі від ранкових підйомів, змінив режим.

— Важко було ввійти в роль ведучого нової для себе програми?

— “Весілля за 48 годин” абсолютно інший проект. “Підйом” — програма, яка виходить у прямому ефірі, а “Весілля за 48 годин” це передача, яка помимо того, що є реаліті-шоу, монтується. Ми знімаємо її навіть більше, ніж сорок вісім годин, адже затрачаємо чимало часу на переїзди з міста в місто. Щодо суті програми, то вона витікає з назви. Є весілля, яке, завдячуючи законам нашої країни, відбувається між хлопчиком та дівчинкою чи чоловіком та жінкою і є сорок вісім годин, впродовж яких вони мають одружитися за всіма традиціями.

— Як відбувається відбір на програму потенційних пар?

— Людей дуже багато. Щонеділі ми проводимо кастинги і черга вже розписана на два місяці наперед. Могли би розписати і на більше часу, але немає сенсу, адже якось зі стабільністю в країні не складається (сміється – А.П.). І на щастя, як мені відомо, Міністерство юстиції України виділило гроші на реконструкцію РАГСів по всій країні. Якимось чином вдалося вибити ці гроші і напевно це остання крапля, яка дісталася державним установам юридичного характеру перед перевиборами, якщо вони відбудуться. Якщо їх не буде, то ці гроші підуть в іншу чорну діру. Так ось зараз всі РАГСи будуть реставруватися, думаю Львівський не виняток.

— Що потрібно, аби стати героєм програми, окрім бажання?

— Треба хотіти отримати штамп у паспорті, мати наречену чи нареченого. Все.

— Були випадки, коли бажаючим одружитися ваша програма відмовила?

— Звісно були. Справа в тому, що наші герої мають проявляти ініціативність. Вони повинні бути достатньо запальними персонажами, життєрадісними і головне мати бажання робити весілля не таким, як зазвичай.

Режисер загубив дві тисячі доларів

— Відчуваєш себе весільним тамадою?

— Так і є. Різниця тільки в тому, що я забезпечую підготовчий етап. До моменту, коли гості сідають за стіл наша програма працює. Після цього, коли по ідеї має починати працювати весільний тамада ми згортаємо свої кабелі, манатки, камери і зникаємо. Тоді починаються гуляння, а ми вже не заважаємо, адже вони за сорок вісім годин встигають нас достатньо сильно “зненавидіти”. Не хочемо набридати їм під час весілля, а то приймуть “на груди”, почнуть з’ясовувати стосунки, що було двадцять чотири години тому. Навіщо це бачити?

— Невже тебе не запрошують перехилити чарку за здоров’я молодих?

— Постійно. Від п’ятдесят грам делікатно відмовляюся.

— Не просять вас відзняти продовження гуляння?

— Те, що відбувається після зйомок, показуємо, коли внизу екрана йдуть титри. Ми не розписуємо репліки гостей, котрі вже трохи “під шафе”, показуємо все, що відбувається.

— У Львові часто буваєте з програмою?

— Звісно. Ми до Львова возили пару з Алчевська. Справа в тому, що напередодні наш режисер загубив там дві тисячі доларів і дуже хотів їх повернути. Тому ми поїхали з програмою до Львова.

— Розкажи про моменти, які не потрапляють в ефір?

— Я можу розповісти про те, що потрапить в ефір. Все, що відбувається на знімальному майданчику, яким є місто – це життя. Одні моменти ми встигаємо відзняти, інші пропускаємо. Вся справа в техніці. Ти виключив камеру, а в цю мить щось відбулося і коли ти вмикаєш камеру, минають секунди, за які цікава подія вичерпується. Ми, наприклад, не показуємо дітей, котрі постійно бігають за нами. Вони дуже хочуть допомогти. От під час зйомок однієї з програм був епізод, який обов’язково покажемо. Коли наша група виїжджала машиною, хлопчина на велосипеді вирішив за нами поїхати. Він постійно щось махав руками і коли повернув голову назад, заїхав у припаркований на дорозі фургон. Але швидкість була невеликою, тому він просто злетів з велосипеда, скоро очухався і поїхав далі. Виглядало все не стільки драматично, як комічно.

Новий проект вніс свої корективи в роботу Андрія. Сьогодні він вже не встає зраненька і не мчить щодуху в телестудію. Працює здебільшого у вихідні. Щоправда, останнім часом робота забирала і будні дні. “Володар гори”, такий собі аналог “Ігор патріотів”, ведучим якого був Андрій, залишив чимало вражень, причому деякі з них не зовсім позитивні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...