Знову березень Тараса

Знаковість Шевченка для України визначається не кількістю пам`ятників, загальним накладом його творів чи назв вулиць та площ, а чимось значно глибшим і масштабнішим.

А саме — генетичною пам`яттю, яку несе кожний українець, який хоч раз напився цілющої води з кобзаревої криниці. І не важливо, як склалася його подальша доля, якого кольору його політичні чи естетичні уподобання… За великим рахунком, ми всі тарасівці, і у цьому наша сила та незнищенність.

Велич Шевченка у тому, що всі страждання, болі, мрії-сподівання, спогади та заповіти відображені у його страдницьких рядках-думах, що є своєрідним катарсисом душі українського народу з його віковічним прагненням до свободи і справедливості.

У переддень Шевченкового ювілею наша розмова з керівником відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України, доктором філологічних наук Валерією Смілянською.

— Валеріє Леонідівно, над якими темами працюють сьогодні шевченкознавці?

— Відділ шевченкознавства, який я маю честь очолювати, упродовж декількох років готує чотиритомну “шевченківську енциклопедію”. Це не є перевидання двотомного енциклопедичного видання, що вийшло у світ наприкінці 70-х років минулого століття. Їх принципова різниця у тому, що тепер у центр поставлено творчість Тараса Шевченка — як літератора, так і художника.

У виданні опублікуємо матеріали, які раніше були заборонені. Йдеться, зокрема, про статті “Біблія і Шевченко”, “Релігія і Шевченко”, низку праць з поетики. Науковий корпус, що бере участь у написанні “Ециклопедії”, — це найкращі вітчизняні і зарубіжні літературознавці, мистецтвознавці, філософи, культурологи… Сьогодні у видавництві “Наукова думка” вже працюють над майже готовими першим і другим томами, наступного року плануємо завершити третій, а у 2009-му мріємо мати вже повне видання. На жаль, про наклад ще рано говорити, оскільки, як ви розумієте, все у наш час залежить від фінансування.

Звісно, творчість українського генія у цьому виданні буде репрезентовано у контексті усієї світової культури.

Триває робота над повним виданням творчості Тараса Шевченка у 12 томах. Уже вийшло у світ 6 томів літературної частини. І знову справа загальмувалася, оскільки залучено широке коло автури, а фінансування немає. Спершу була мінімальна підтримка Президента Ющенка, однак нині справа з оплатою знову застопорилась. Та й у наукових колах тривають дискусії і нема одностайності щодо концептуального бачення цілісності багатотомного видання.

— Як сприйняла наукова громадськість вихід у світ книги Григорія Грабовича “Поет як міфотворець” і скандальних публікацій Олеся Бузини “Вурдалак Тарас Шевченко” та “Ангел Тарас Шевченко”?

— Так, книга професора Гарвардського університету та екс-президента Міжнародної асоціації україністів Григорія Грабовича стала масштабним внеском у шевченківські студії передусім завдяки новаторському погляду на життя і творчість генія. Праця Грабовича дещо оживила сучасне шевченкознавство і надала йому нові напрямки на майбутні роки. Постать Шевченка, яка постає перед читачами з цього вдумливого і глибоко обґрунтованого дослідження, є набагато складнішою й цікавішою, ніж ми звикли сприймати її з праць як радянських інтерпретаторів, що бачили у ньому “провісника революції”, так і емігрантських дослідників-“іконописців”.

Проти книжки Грабовича спочатку ополчилися деякі вітчизняні та зарубіжні науковці, називаючи її шкідливою з наукового і з державотворчого поглядів. Але коли ці критики прочитали опуси Олеся Бузини “Вурдалак Т. Шевченко” та “Ангел Т. Шевченко”, лише тоді зрозуміли, наскільки глибоко і шляхетно зрозумів американський україніст особистість поета. А про Бузину у контексті Шевченка якось не випадає говорити. Не варто ображатися на убогих, які не відають, що роблять. Попсу Бузини, який хотів принизити генія, вже завтра забудуть, а Шевченко — вічний, бо він, вибачте за патетику, душа і серце українського народу.