Личаківська буча - „Поступ“, 13 січня

В українсько-польські стосунки несподівано повернулась тема польських військових поховань. Після півторарічної мовчанки про проблему знову заговорили у світі.

Як з`ясувалося, приводом стала передучорашня заява генсекретаря Ради пам`яті боротьби та мучеництва Анджея Пжевозніка у Варшаві. У досить делікатній формі він озвучив своєрідний шантаж: мовляв, за те, що Польща підтримала Помаранчеву революцію, вона очікує пришвидшення розв`язання проблеми Цвинтаря орлят. Як передає „Німецька хвиля“, пан Пшевознік сказав: „Термін відкриття відновленого Цвинтаря львівських орлят все ще не встановлено. Проте завдяки атмосфері, яка останнім часом утворилася в польсько-українських стосунках, ми до цієї справи, звичайно ж, повернемося. Вважаю, що підтримка Польщею Помаранчевої революції в Україні сприятиме більш успішним переговорам про термін відкриття цього меморіалу“. Головно, Пшевознік сподівається на допомогу нового українського Президента, хоча й визнає, що розуміє, що „справа орлят“ для нового президента не є першочергової ваги. Тому до неї, найвірогідніше, повернуться за кілька місяців. „Спершу ми повинні сісти за стіл переговорів. Думаю, що це станеться не раніше ніж за кілька місяців“, — сказав він.

Утім представники Львова виявились трохи здивовані цим, оскільки переговори щодо польських поховань припинились власне з вини польської сторони. „Закидати нам, що ми гальмуємо відкриття меморіалу, не можна. Всі найважливіші роботи на цвинтарі вже виконані. Неузгодженими залишаються лише написи на пілонах. У Краковці в складі урядової комісії ми запропонували свої пропозиції щодо напису. Поляки їх узяли, сказали, що подумають. І от уже понад рік думають“, — сказав у коментарі „Поступу“ Ігор Гавришкевич, директор музею-заповідника „Личаківський цвинтар“. На його думку, пан Пшевознік припинив переговори, бо чекав кращої нагоди, щоб наполягти на своєму. Вибори Президента йому видались якраз доречними.

Утім голова комісії з військових поховань Львівської міськради, а водночас заступник міського голови Василь Білоус переконаний, що Пшевознік не так чекав українських виборів, скільки виборів у своїй країні. На носі польські вибори, і тому він вирішив скористатись можливістю „пропіарити“ свої діяння. Щобільше, пану Білоусу дивно, що пан Пшевознік припасовується до заслуг в українській революції президента Польщі Алєксандра Кваснєвського, опонентом якого він є.

Що ж до надій польської сторони на втручання Віктора Ющенка, то вони, на думку пана Білоуса, звичайно, мають сенс, але останнє слово, все ж, — за громадою Львова. „Якщо Леонід Кучма не зміг змусити міськраду ухвалити рішення, яке вимагали поляки, і не захотів піти проти закону про місцеве самоврядування, то Віктор Ющенко також порушувати законодавства не буде. Це воля лише львівської громади. І якщо вона вважає, що в написах є речі, які ображають честь і гідність українців, то має право вирішувати, якими мають бути пам`ятники на її території“, — каже Василь Білоус. Проте варто згадати, що саме завдяки зверненню Ющенка ще як прем`єра у 2000 році міськрада таки пішла на невеликі поступки. Цього разу, не відкидають міські депутати, вони теж можуть піти на компроміс. „Але я думаю, що все ж остаточне рішення має бути демократичним, при цьому воно не повинне образити жодну зі сторін“, — каже Ігор Гавришкевич.

Вікторія ПРИХІД