Різні “донецькі” - „Львівська газета“, 27 грудня

Учора на виборчих дільницях, які розташовані в центрі нашого міста, процес голосування проходив доволі спокійно. Ніхто ні з ким не з’ясовував стосунків з лайкою і стусанами, не поливав опонентів вербальним брудом, не чинив підпалів і терактів.

Незважаючи на ідейні протистояння, цьогорічні вибори, як не парадоксально це звучить, здружили українців різних регіонів нашої держави та познайомили їх між собою. В цьому репортер “Газети” переконався, коли на чотирьох центральних дільницях спілкувався з гостями з шахтарського Донбасу. “Грізні донецькі”, з яких упродовж останнього часу деякі ЗМІ зробили “страшилок”, у розмові виявилися зовсім не страшними, а простими, доступними та доволі відвертими людьми. Вони щиро захоплювалися чарівною неповторністю історичної частини Львова, гостинністю львів’ян. Гості звернули увагу на європейський спокій нашого міста.

Олександр Швець із Донецька – один зі спостерігачів на 70-й дільниці 120-го виборчого округу, яка розташована в СШ №6 на вулиці Зеленій. Він розповів “Газеті”, що його група переночувала… у вагоні поїзда “Львів-Донецьк”, дислокованого у Брюховичах. “До нас добре ставляться члени виборчої комісії, – каже він. – Я особисто не виявив тут порушень. Мені дуже сподобалося ваше місто. Воно неповторне”. А його земляк, студент Донецького національного технічного університету Андрій Безсонов, який зупинився в готелі “Власта”, приємно здивував:

– Настільки у вас добрі люди! – вигукнув він. – Я думав, що вони будуть злішими та що нас зустрінуть вороже. Нічого подібного! Львів’яни – дуже м’які, доброзичливі, спокійні. На цій ділянці мене зустріли, як бажаного гостя!

– Упродовж цьогорічних виборів я вже втретє у ваших краях, – розповіла “Газеті” спостерігач на 75-й виборчій дільниці, що в Палаці учнівської молоді на площі Петрушевича, донеччанка Раїса Журавська. – У перших двох турах була не у Львові, а в одному з районів. Першого разу нас дуже гарно прийняли. А під час другого туру один молодий чоловік поставився доволі агресивно. Він щось говорив сільським, не зрозумілим для нас діалектом. І постійно повторював: “Спостерігаєте?! Ну, спостерігайте, а я за вами спостерігатиму”. Це тривало впродовж декількох годин!

Однак цей поодинокий випадок цинічної неповаги до гостей зі сходу не затьмарив враження пані Раїси від галичан. “Люди скрізь гарні, незалежно від того, де вони живуть, – переконана вона. – І знайти спільну мову з кожним дуже легко, було б бажання…”

На дільниці №26, що у 28-й школі, я познайомився з ветераном донецьких шахт Леонідом Тарчаковим. Він розповів, що минулого туру був спостерігачем у селі Нагірне на Мостищині. “До мене добре ставилися й там, і у Львові, – коротко підсумував він. – Я був ситим і задоволеним!”

Його землячка Світлана Діденко з Донецька розповіла, що оселилася в пансіонаті у Брюховичах. “У мене не було конфліктів з вашими людьми, – зізналася жінка. – Але суперечки були. З нами у пансіонаті мешкали хлопці-будівельники, ми з ними часто сперечалися. Кожен відстоював свою точку – і це цілком нормально. По-справжньому образливо було лише раз. Минулого тижня чергувала на цій дільниці, сюди часто приходили бабусі, щоб перевірити правильність списків, адрес. Вони відмовлялися спілкуватися зі мною тільки тому, що я розмовляла російською. Це було дуже неприємно”.

На виборчій дільниці, що в СШ №4, автор познайомився з паном Аркадієм Муляком, громадянином США, який мешкає в Лос-Анджелесі з 1947 року. Цей літній чоловік працював спостерігачем. “Я був на всіх турах, – розповів пан Аркадій. – Щоразу ситуація на виборах кращає. Сьогодні тут не було порушень, можу вас запевнити. Але скажу по секрету, що за вибори без порушень?”

У своєму дослідженні автор матеріалу намагався перевірити достовірність чуток, буцімто деякі гості з шахтарського краю поводили себе у Львові настільки агресивно, що навіть водії таксі вночі знімали зі своїх авто оранжеві стрічки – боялися. Однак віднайти, звідки ростуть ноги цих розмов, мені не пощастило. Принаймні всі таксисти, з якими вдалося перекинутися декількома словами, мали справу лише з чемними донеччанами.

– Я як їздив з помаранчевими стрічками, так і їжджу, – розповів таксист пан Володимир. – Ніхто з приїжджих не хуліганив і вікон мого авто не бив (усміхається). Це вони швидше бояться нас, аніж ми їх. Наприклад, сьогодні перевозив одну пані з Донецька, яка зізналася, що їхала сюди з острахом, бо думала, що Львів – дуже небезпечна територія. Але її гарно прийняли на дільниці, напоїли кавою. І думка жінки зовсім змінилася.

Таксист Микола Стадник додав, що один із його пасажирів після відвідин Львова став прихильником В. Ющенка, адже “він навіть не знав, що Янукович сидів у в’язниці”. Про схожі випадки розповідали й інші водії.

Своєю чергою директор однієї із львівських туристичних фірм, який побажав залишитися неназваним, розповів “Газеті”, що не надто вірить у зразкову порядність гостей із Донецька.

– Ви просто не були на всіх дільницях і всього не бачили, – переконаний він. – Там, де менше міліції і більше народу, гості відчувають свою безкарність і часто самі провокують конфлікти, щоб зірвати вибори – мовляв, нас тут ображають і б’ють. Я переконаний, що вони отримали пряму вказівку чинити різні провокації. Вже був такий випадок, про це повідомив по телебаченню депутат Петро Олійник. “Донецьких” заспокоїли. Але треба бути дуже обачними, щоб вони не мали ніякої “зачіпки”. Наприклад я, йдучи на дільницю, зняв оранжевий шарф – агітацію в день виборів заборонено. Однак, до честі гостей, хочу сказати: в місті ніхто не порушував громадського порядку. Вчора спеціально з друзями виходили прогулятися центральними вулицями Львова, щоб подивитися, як поводяться “донецькі”. Все було спокійно та мирно.

Тут авторові матеріалу зателефонувала Юля (моя сестра) та розповіла, що на виборчій дільниці, розташованій у класичній чоловічій гімназії на вулиці Пороховій, “донецькі” просто нестерпні.

– Вони чіпляються через кожну дрібницю, – розповіла вона. – Особливо псує людям кров молодик Віктор із містечка Єнакієве. Він уже завалив масою скарг територіальну виборчу комісію і добряче тут усіх нас “дістав”…

Богдан Мазур