Олег Демків: Посадовці мають бути менеджерами - „Поступ“, 1 червня

|

— Пане Олегу, нещодавно підбивали підсумки виконання бюджету в першому кварталі. Які результати?

— Взагалі цього року в бюджетній сфері відбувається чимало цікавих змін — реформують податки, коригують ставки оподаткування. Наприклад, у першому кварталі розпочали формувати податок на доходи фізичних осіб: середню ставку на оподаткування знизили з 18% до 13%. До того ж із березня підвищили зарплату працівникам бюджетної сфери на 10%. Усе це позначається на бюджеті — і доводиться вишукати додаткові ресурси, щоб компенсувати втрати. Тому зросли ставки оподаткування з деяких інших видатків (акцизний збір, держмито), зменшено кількість податкових пільг, зросли трансферти з Києва. Нині бюджет виконується нормально. Наразі зарано робити остаточні висновки, але підсумки за перший квартал оптимістичні — 102,9%.

Щоправда, у районах та містах Львівщини картина не однозначна. Бюджет нормально виконують у Червонограді, Моршині, Новому Роздолі, Трускавці, а також у Дрогобицькому та Миколаївському районах. Інакша ситуація в Бориславі, а також у Самбірському й Бродівському районах. Тут, схоже, просто затвердили занадто великі бюджети

— Чому затверджують нереальні бюджети? Чи не тому, що не має чіткого плану на довгостроковий період і кошти витрачають хаотично?

— Однозначно, і це питання зараз часто порушують на державному рівні, бо щороку ніби „прокручують“ той самий сценарій: грошей виділили більше, ніж попереднього року, але менше, ніж потрібно. Перехід на програмно-цільовий метод формування бюджету конче потрібний, щоб фінансувати не просто галузь, а конкретну потребу, певні завдання. Гроші скеровуємо не на ефемерне, скажімо, покращення життєвого рівня, а на конкретні соціальні акції, наприклад, на адресну допомогу найменш захищеним.

Звісно, щоб розпочати планування на довгостроковий період, треба зробити аналіз, критично оцінити ситуацію, а відтак, можливо, й багато чого змінити. Це підприємницький підхід, але він доконечно потрібний. Посадовець має бути менеджером: аби ефективно контролювати ту чи іншу галузь, потрібно спершу чітко знати, які було поставлено завдання й мету.

Акцентувати треба власне на результатах. Щоб затверджуючи бюджет, посадовці припинили повторювати: „До мінімальної потреби нам не вистачає ще стільки ж, скільки передбачено“, а чітко розтлумачували: якщо на галузь виділити таку суму, то буде такий результат. Це світова практика. Мусимо змінювати мислення, вчитися думати про віддачу бюджетних коштів, а не хаотично розпорошувати гроші.

Хоч водночас я далекий від того, щоб формування бюджету було лише програмно-цільовим, позаяк неможливо передбачити абсолютно все. Не кожну програму реалізовують, часто доводиться затверджувати ситуативні рішення, залишати резерв. До того ж наше суспільство наразі не готове до повної реалізації цільового методу. Нині такий метод до деякої міри працює в бюджеті розвитку. Та поступово ми повинні запроваджувати його елементи й у інших бюджетних сферах.

— Яка нині ситуація на Львівщині з виплатою боргів бюджетникам?

— На початку року вдалося погасити борги перед громадянами з пільг і субсидій за придбане тверде паливо. Ще плануємо у червні виплатити всім вчителям відпускні та матеріальну допомогу на оздоровлення. На це потрібно близько 60 мільйонів гривень, і більшість коштів уже є в міських бюджетах. Отож проблем з виділенням цих грошей не має бути, якщо не триватимуть примусові стягнення за ст. 57. Подвійне „навантаження“ для бюджету може виявитися завеликим — і тоді доведеться шукати пріоритети. Вважаю, що в такому разі доречніше розрахуватися з поточними відпускними, адже їх отримають усі педагоги, а виплату за ст. 57 тільки ті, хто звернувся до суду.

Загалом же це питання, як і борг, є загальнодержавним і потребує вирішення на законодавчому рівні. Сумнівно, що держава потім відшкодує Львову ті гроші. Наразі ж вишукують кошти в місцевих бюджетах за принципом „де більше грошей“. Оскільки кошти стягують примусово і їх не передбачено бюджетом, то виникають додаткові борги, страждають інші бюджетники. А за умови нинішньої суперцентралізації бюджетної системи можливості розв`язати проблему самостійно в місцевої влади мізерні.

— Чи не передбачено послаблення централізації бюджетної системи, адже нині Львівщина заробляє й вносить до Держбюджету значно більші суми, ніж потім отримує?

— Наприклад, у проекті бюджетної резолюції на наступний рік йдеться про зменшення ступеня централізації і корекцію бюджетної політики в бік зростання частки місцевих податків, зборів і місцевих бюджетів. Адже що більша сума залишається в реґіонах, то більша зацікавленість місцевої влади нарощувати доходи.

Наразі Львівщина збирає значно більше податків (приблизно 2,5 млрд грн), ніж залишається в області (близько 600 млн). Навіть консолідований бюджет області становить лише 1,6 млрд грн.

Одночасно ми добре розуміємо, що деякі видатки мусить здійснювати держава. Зрештою, важливіше, аби просто було врегульовано податкову політику. Скажімо, торік ВР скасувала деякі місцеві податки та збори (зокрема готельний збір) у межах 8 млн грн, а компенсації реґіони не отримали.

— Чому з 800 мільйонів гривень, закладених Держбюджетом на нові субвенції (інвестиційні проекти та попередження аварійних ситуацій на об`єктах житлово-комунального господарства), Львівщині дісталося лише близько 15 мільйонів грн?

— Мені важко коментувати логіку розподілу цих коштів між реґіонами. Та й не варто щось з`ясовувати зараз, тим паче, що недавно в Мінфіні та ВР уже порушували питання про уточнення Держбюджету в бік зростання дохідної частини. Тож зараз ми лобіюємо збільшення обсягу субвенції реґіону (приблизно на 20 млн грн). До того ж конкретно вказуємо на об`єкти, які вкрай потрібно здати (зокрема онкоцентр, кардіоцентр) та зазначаємо, що частину коштів ми заклали самі. Якщо консолідувати гроші міського, обласного та державного рівнів і скерувати їх на конкретні об`єкти, то кошти не розпорошуватимуться, а незабаром розпочнуть працювати на людей.

Розмовляла Катерина ЗЕЛЬМАН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...