Він намагався врятувати Бандеру - „Високий замок“, 28 квітня

У новому Ульмі перестало битись серце Степана Мудрика – “Мечника”, визначного громадського діяча українського самостійницького руху в діаспорі, близького співробітника Степана Бандери.

Народився 5 жовтня1919 р. у селянській сім’ї у селі Криве Радехівського повіту на Львівщині. Йому, здавалось би, доля наперед визначила стати господарем на батьковому ґрунті, але Степан від часу політичного процесу над Біласом і Данилишиним почав шукати контакти з ОУН. Прагнення працювати для самостійності власного народу приводить в ряди націоналістичного підпілля, і напередодні німецько-радянської війни він стає зв’язковим між крайовим провідником ОУН Іваном Климівим – “Євгеном Легендою” і провідником Степаном Бандерою.

У великій організаційній роботі для створення УПА є частка Степана Мудрика – заступника командира воєнної округи УПА “Буг”. За цю роботу був заарештований гестапо в листопаді 1943 року, публічно жорстоко катований, але, згідно з присягою члена ОУН, “ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть” не змусили його зрадити друзів. Засуджений гітлерівським судом до кари смерті, яка щасливо оминула завдяки друзям-підпільникам і нареченій Лесі. Апеляційний суд замінив розстріл на концтабір, і так Степан Мудрик пізнав реалії Гросрозена і Заксенгаузена, Ревенсбурга і Дори.

Опинившись на волі в американській зоні окупації, Степан Мудрик рятував політичних емігрантів від радянських репатріаційних комісій, по суті – від вірної смерті в гулагах. Ця робота допомогла відновити втрачені зв’язки з ОУН, він багато займався організацією громадського життя українців у Німеччині.

За кілька тижнів до останнього, вдалого замаху КДБ на Степана Бандеру мережа розвідки ОУН повідомила, що планується чергова спроба політичного вбивства, і якби Бандеру вивели з-під удару (як і пропонував Мудрик), замаху не відбулося б. Багато років, за словами Степана Мудрика, у нього перед очима спливало засідання проводу ОУН, на якому він попереджував про небезпеку, та марно.

…Написав чимало книжок про нашу визвольну боротьбу, входив до керівних органів багатьох еміграційних структур як представник бандерівської ОУН.

Невиліковно хворий, він мріяв у теплу пору року хоч раз повернутись в Україну. Не зміг. Але він повертається до нас у своїх творах, у спогадах друзів, у справі, заради якої жив, – Українській самостійній соборній державі.

Ярослав СВАТКО