Цегла спотикання - „Львівська газета“, 26 квітня

Нещодавно в місті Мостиськах Львівської області розгорілося протистояння, в центрі якого опинився цегельний завод “Промінь” – за нього розгорнули справжню війну. З одного боку барикад – керівництво району, з іншого – колектив, який не хоче допустити приватизації підприємства фірмою “Богдан”.

Близько двох місяців тому фірма “Богдан”, власником якої є Богдан Турчин, депутат Львівської обласної ради та член фракції “Соціальна справедливість”, виграла тендер на будівництво центрів зайнятості в районах Львівської області.

Така поважна справа вимагає значної кількості будматеріалів, зокрема цегли, а щоразу її купувати – дорого, як і будувати новий завод. Тому під прицілом найпотужнішого підприємця Мостиського району опинився цегельний завод “Промінь”, розташований у районному центрі.

Зацікавлення підсилило те, що “Промінь” нещодавно модернізували, завод подолав скруту, на ньому сформувався професійний колектив. Покупці відзначили якісну продукцію підприємства, черга на постачання цегли розписана до жовтня.

Та визначальним фактором вибору Богдана Турчина стало інше. За словами депутата Львівської облради, члена фракції “Наша Україна” Івана Куп’яка, пан Турчин дізнався, що 95% заводу “Промінь” перебуває в комунальній власності Мостиської районної ради. “Ще далекого 2002 року авторитет Богдана Даниловича зіграв не останню роль в обранні головою місцевої райради лідера місцевої НДП Ігоря Стецини, – розповідав пан Куп’як. – Так що, на думку Богдана Турчина, проблем із приватизацією заводу не повинно виникнути…”

Але не так сталося, як гадалося… Працівники заводу дізналися про спробу приватизації підприємства за їхніми спинами та категорично запротестували. Незважаючи на те, що колектив володіє часткою заводу в розмірі 5,7%, він все одно є юридичним співвласником. Тому працівники вирішили приватизувати завод і звернулися з відповідною заявою в Мостиську райраду.

“Людей можна зрозуміти, – продовжував пан Куп’як. – Коли завод перебував на порозі банкрутства, ніхто, зокрема райрада, не звертав уваги ні на нього, ні на людей, які там працювали… А тільки завдяки мозолистій і надзвичайно важкій праці вдалося підняти завод із руїни, відтак робітники отримали можливість забезпечити свої сім’ї шматком хліба…”

.9 квітня, у Страсну П’ятницю, в Мостиській районній раді мало відбутися засідання президії ради, на якому планували обговорити питання укладення угоди про співпрацю між ТзОВ “Богдан” і цегельним заводом “Промінь”.

За словами депутата Куп’яка, крім Богдана Турчина, в райраду прийшли представники цегельного заводу, рішуче налаштовані не допустити підписання договору. “Після півторагодинної дискусії стало зрозуміло, що працівники категорично проти будь-якої форми співпраці з ТзОВ “Богдан”, окрім звичайного договору купівлі-продажу продукції підприємства, – розповідав він. – Президія ухвалила рішення продовжити обговорення на зборах ТзОВ “Промінь”, делегувавши на них представників ради. Збори мали відбутися 15 квітня”.

Парадоксальність цієї ситуації в тім, що проекту договору, запропонованого фірмою “Богдан”, на цегельному заводі не бачили ні до 15 квітня, ні навіть у день проведення зборів.

Самі збори, як і прогнозували, були гарячими. До працівників долучилися представники апарату райради. Богдан Турчин ретельно підготувався до заходу – запросив “важку артилерію” з шести міліціонерів Мостиського РВ УМВС, представника Мостиської прокуратури та працівника СБУ.

За словами пана Куп’яка, тепер присутність “силовиків” пояснюють тим, що працівники заводу пообіцяли розправитися зі своїм директором, якщо угоду про співпрацю все ж підпишуть. “Коли про це дізнався директор, то він лише знизував плечима та казав, що нічого не чув про таке, – наголосив депутат облради. – Взагалі-то, присутність “силовиків” на зборах сприйняли хіба як психологічний тиск на колектив заводу. Посеред засідання з’явився і сам пан Турчин у супроводі голови райради пана Стецини”.

Одразу стало зрозуміло – представники райради отримали завдання здобути потрібний результат. “Запитання, якими закидали доповідачів, мали намір негативно охарактеризувати керівництво підприємства, – зазначив Іван Куп’як. – Далі на захист договору про спільну діяльність виступив сам Турчин, який наголосив, що не збирається приватизувати завод, а навпаки, має намір покращити виробництво. Наприкінці пообіцяв “нікому не дати вкрасти…” Саме цієї фрази ніхто не зрозумів, як і того, чого вона стосувалася”.

Однак працівники підприємства рішуче наполягали на одному – жодної співпраці з “Богданом”… Ці вимоги вивели з рівноваги голову райради, який передчасно покинув збори.

Тоді представники райради показали зборам доручення від її головиІгоря Стецини, яке надавало їм право голосувати на зборах із відсотковою квотою голосів статутного фонду підприємства, що перебуває в розпорядженні територіальної громади Мостиського району. А це, нагадаємо, майже 95% квоти.

Також виступив працівник Мостиської прокуратури, який, апелюючи до Закону України “Про господарські товариства”, підтвердив повноваження апаратників.

“Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, вирішення таких питань належить до компетенції пленарних засідань ради. Такі доручення може надавати лише сесія райради, – обурювався пан Куп’як. – Про ці й інші порушення я поінформував прокурора Мостиського району, прокурора Львівської області та депутатів Верховної Ради”.

За словами Івана Куп’яка, працівники підприємства запропонували продовжити збори в травні, але представники райради наполягали на даті 22 квітня. “В цій ситуації директор “Променя”, який начебто повинен підписувати договір, не побоявся заявити, що зробить це тільки за згоди трудового колективу. Варто зауважити: проект договору потрапив на завод лише 16 квітня. Тільки кинувши оком на нього, можна зрозуміти, що його варто вносити в підручник “Як з’їсти підприємство”, – каже депутат Куп’як.

Згідно з договором, фірма пана Турчина бере під повний контроль завод, включно із керівництвом, бухгалтерським і податковим обліком, фінансовими операціями та реалізацією продукції… “А вклад “Богдана”: транспортне забезпечення (не відомо, за яким прейскурантом), – наголошує Іван Куп’як. – Також кошти (не знати, яку суму) та “найцінніше” – ділові зв’язки та знання… І за це Богдан Турчин просить скромні 85% у спільній діяльності й отриманні прибутків…”

Анонсованого продовження дебатів 22 квітня так і не було. Як повідомив “Газету” Іван Куп’як, представники влади не з’явилися на збори, але трудовий колектив їх усе одно провів. “Люди самі склали договір, згідно з яким погоджуються співпрацювати з фірмою “Богдан”, – розповів він. – Цей договір я передав у райраду, де саме відбувалося засідання президії”.

За словами депутата Куп’яка, обговорювали лише наклеп, який буцімто він звів. “Пан Турчин наголосив, що проконсультується з високопосадовцями та подаватиме на мене до суду, – сказав він. – Щодо приватизації, то підприємець-депутат наголосив, що відмовляється від такої ідеї”.

Те саме підтвердив Богдан Турчин у коментарі “Газеті”. “Якщо люди не хочуть, то не буде жодної співпраці, – наголосив він. – Хоча вважаю – люди не праві, не погоджуюся з ними”. Але відмовився розповісти по телефону, що робитиме в цій справі далі.

Слід зазначити, що питання приватизації залишається відкритим. За словами Івана Куп’яка, невдовзі його розглядатимуть на сесії райради. “Переконаний, що конфлікт не вичерпано”, – спрогнозував він.

Андрій Горуна