Олег Скрипка: “Я ніколи не виступатиму із симфонічним оркестром” - „Львівська газета“, 16 лютого

Наступним учасником “Вечора в Опері” – серії концертів українських “зірок”, започаткованої цього року компанією “ДікАрт” – стане, як свідчать афіші, лідер “ВВ” Олег Скрипка. Щоправда, музикант виступатиме не зі своїм колективом, а в супроводі заслуженого вокально-хореографічного ансамблю України “Галичина”. Вчора Олег Скрипка завітав у “Газету” – і власне із несподіваного “академізму” заанонсованої програми розпочалася розмова журналістів із музикантом.

– Яка ідея останньої сольної програми лідера “ВВ”?

– Моя сольна програма насправді існує вже понад десять років. Усе почалося ще “в еміграції”, під час виступів у Парижі, де дуже популярний стиль кабаре. Там він існує вже близько ста років, і цю культуру акустичної пісні-романсу дбайливо зберігають. Після того, як мої знайомі побачили мене на сцені під час концертів, з’явилося багато запрошень грати в акустичних концертах, у клубах. Я зробив спеціальну програму і згодом намагався трохи експортувати її в Україну і в Росію. Щоправда, вона мала значно менший успіх, тому що тут ця культура майже вмерла. Я багато спілкуюся з народними колективами, оскільки маю ідею організувати в липні, на Івана Купала, великий фольклорний фестиваль.

А в компанії “ДікАрт” виникла ідея зробити мій концерт із народним колективом. Для мене це нова, дуже цікава і дуже відповідальна справа. Щось схоже робив свого часу на сцені драмтеатру в Чернівцях, але тоді це була суто сольна програма. А цього разу – із фольклорним колективом. У мене вже була репетиція із львівським жіночим колективом “Раса”, ми спробували “Весну”, ще кілька пісень. Спробую поспівати із вокально-хореографічним ансамблем “Галичина”. Я вагаюся: чи робити певну частину програми лише сольною, чи повністю з ансамблем. На жаль, я перебуваю в Києві, а всі інші артисти – у Львові. Це трохи ускладнює підготовку програми.

– Чим зумовлена така значна кількість сольних проектів практично всіх учасників “ВВ”?

– Думаю, кожен артист повинен мати сольний проект. Це необхідно для того, щоб уміти брати на себе відповідальність. По-друге, коли в тебе сольний проект виходить вдалим, ти розумієш, що справді чогось вартий і менше залежний від інших. І навіть після повернення в колектив виникають нові ідеї.

– Який репертуар ви підбираєте для своїх сольних програм? Це оновлені версії речей “ВВ” чи зовсім інші композиції?

– Сольний репертуар у мене є дуже давно, просто я його виконую доволі рідко. Нічого нового для себе на концерті в Львівській Опері 28 лютого не гратиму. 15% мого сольного репертуару становлять “вевешні” пісні. Є ще народні пісні і навіть пісня групи AC/DC. Можливо, заспіваю французькою та англійською – залежить від того, чи вийде з хором. У моєму репертуарі є ще декілька пісень Елвіса Преслі та Едіт Піаф, які виконуватиму з баяном. Але потрібно зробити це так, щоб не виглядало еклектично, щоб народні голоси, народні інструменти поєдналися з англійською мовою.

– Віднедавна популярні виконавці все частіше виступають в академічних залах. На вашу думку, це данина моді чи загальна тенденція?

– Для мене особисто це не данина моді, я дуже довго не виступав у академічних залах – не запрошували. Це серйозна відповідальність, я завжди мріяв виступити в академічному залі, це зовсім інша енергія. Думаю, багато рок-музикантів це вже відчули. Можу пообіцяти вам лише одне: я ніколи не виступатиму із симфонічним оркестром. Тому що це вже трохи “заїжджена” тема, це вже давно робили всі західні зірки. Бігти за потягом не дуже цікаво.

– Яке ваше враження від виступу у Львівській Опері на церемонії “Галицького лицаря”?

– Організатори довго вагалися – чи грати “ВВ” повним складом, чи я виступатиму з сольною програмою. Я пропонував останній варіант, тому що “ВВ” з усім інструментальним складом не дуже підходили до сценарію цілої вечірки. Оперний зал не звучить, як роковий. Публіка приймала нас дуже гарно, нас тут люблять – проте, на мою думку, акустична сольна програма була б більш доречною.

Підготувала Лідія Мельник