Мріє про біговий протез: у Львові допомогли відновитись 56-річному військовому із Хмельниччини

У Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ у Львові проходить реабілітацію 56-річний військовий із Хмельниччини майор Валерій Лобов. Наприкінці серпня 2023 року у боях на Запоріжжі він утратив ногу. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Майор Валерій Лобов з міста Красилів, що на Хмельниччині, за свої бойові заслуги має нагороди і від Президента України, і від колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Але що таке війна, він пізнав ще юнаком, адже строкову службу проходив у Афганістані.

Потім були десятиліття мирного життя, роботи у школі та занять бігом. У 2016 році він, легкоатлет, вчитель фізкультури і «Захисту України», а також тренер дитячо-юнацької спортивної школи, поповнив лави добровольців та став парамедиком. А у 2022-му визвався вже на бойову посаду і став командиром штурмової роти.

«Кому як не мені треба було йти? Я – людина, яка весь час вела активний спосіб життя, мала хорошу фізичну форму та досвід служби. Коли я вже в свою роту бійців набирав, ми здійснювали марші по 12-16 кілометрів з навантаженим рюкзаком до 30 кг. То тоді я міг дати фору навіть молодим бійцям, яким було по 25-27 років», – розповідає Валерій Лобов.

Ногу командир штурмової роти втратив у боях на Запоріжжі. Це сталося в районі Роботиного наприкінці серпня 2023 року. Потім був рік лікування та реабілітації в різних містах. Центр UNBROKEN став фінішною точкою у відновленні Валерія.

До Львова 56-річний захисник поступив уже з протезом, однак пересуватися міг лише на милицях. Тож потрібно було зміцнити м’язи та вдосконалити ходу. За півтора місяці занять із фізичними терапевтами пацієнт досягнув поставлених цілей. Нині він уже впевнено ходить на протезі і більше не потребує інших допоміжних засобів. Але для чоловіка важливо не лише добре ходити, а й бігати. Навіть у віці «за 50» Валерій долав дистанції у 10 км. Для того, аби знову бігати, йому потрібен спеціальний спортивний протез. Це маленька мрія захисника. Звісно, що є і більша.

«Я не вважаю, що травматична ампутація – це вирок. Я прийняв травму, поставив цілі і йду до них. Моя велика мрія – це наша перемога. І я робитиму все, аби це стало дійсністю», – каже майор ЗСУ.

Для втілення своєї великої мрії Валерій Лобов готовий продовжити військову службу: як на фронті, так і в тилу, де міг би готувати бійців. Наразі майор очікує на рішення військово-лікарської комісії.