Український режисер, письменник, в’язень Кремля Олег Сенцов про те, чому він не зможе знімати фільми в Україні до зміни влади:
Фото: Сергій Коровайний/Громадське
«Все, чим я хотів займатися в цьому житті – це знімати кіно. Я вирішив це остаточно в 30 років і довго йшов до своєї мети. Займався самоосвітою, знімав короткометражки за власні кошти, а потім і дебютний повний метр під назвою «Гамер». Показ цього скромного фільму відбувся на Роттердамському кінофестивалі, а далі було багато інших.
В 2012 почався проект «Носоріг», який переміг на декількох міжнародних пітчингах, включно з ОМКФ (Одеський міжнародний кінофестиваль, – ред.) та отримав перше місце пітчингу Держкіно. Підготовку ми встигли провести, а ось зйомки – ні. Почалась революція, а потім війна, тюрма…
П’ять з лишнім років я не тільки боровся за Україну в путінських буцегарнях, але й мріяв знову колись знімати кіно. Там я написав декілька нових сценаріїв, та зміг попрацювати віддалено над екранізацією моєї п’єси «Номери».
Після звільнення я півроку займався просуванням питання українських політв’язнів та протистояння російській агресії на міжнародній арені.
До роботи над «Носорогом» зміг повернутися тільки рік тому, за сприянням Міністра культури та минулої Ради Держкіно, які допомогли усунути бюрократичні перепони, через те, що рішення про державне фінансування виносили ще у 2012 році.
Кіно ми таки зняли, у копродукції з Польщею, Німеччиною, та за підтримки фонду Ради Європи «Eurimages», які дали другу половину бюджету.
Новина про світову прем’єру стрічки появиться вже найближчим часом.
І нам, її творцям, не буде соромно за свою роботу. Але я не знаю, чи буде соромно тим людям, які свідомо вирішили припинити мою кінодіяльність в Україні.
Мій наступний проект під назвою «Кай», драма про сімейні стосунки, яку ми подали на держфінансування не був навіть допущеним до наступного пітчингу Держкіно. Офіційна причина –низькі оцінки експертів. Я завжди був проти кумівства та отримання будь-яких преференцій через те, що хтось колись сидів у російський в’язниці. І хоча я усі роки ув’язнення постійно чув, як люди очікують, коли я вийду на волю та почну знімати своє кіно, після звільнення завжди казав, що хочу працювати на рівні з усіма іншими.
Але коли тебе усувають з конкурсу не через слабкий сценарій, а через твою громадську позицію та політичнї погляди, це немає жодного відношення до чесного творчого відбіру кращих.
Ноунейм експерти, прізвища яких навіть не вказують ані в їх висновках, ані на сайті Держікіно, поставили моєму проекту заздалегідь низкі оцінки за вказівкою Голови Офісу Президента. Дрібна помста дрібних людей. Як мені повідомили неофіційно – це реакція на мою критику влади, підтримку активістів, які переслідуються та відсутність очікуваного рівня пошановування, а простіше кажучи – відмові лизати дупи. Це спроба вказати місце.
Так ось, шановні временщіки! Я ніколи нікого не боявся, і вас не буду. Я ніколи не мовчав, коли коїться несправедливість – і зараз не буду. Якщо ви думаєте, що я схилю голову, то ви сильно помиляєтесь. Якщо ви думаєте, що зможете продовжити руйнувати країну та її культуру, нав’язуючи свої брудні правила, знайте, що є людина, яка не дасть вам це робити. Все що я хотів, це чесно знімати кіно, але я більше не зможу це робити. Принаймні в Україні, та принаймні за цієї влади».
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
Вероніка Рой