Після скандалу, який виник довкола ідентифікації Івана Франка, Нобелівський комітет у своїй базі даних виправив країну походження Каменяра. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив франкознавець, директор музею Франка у Львові Богдан Тихолоз, передає Львівський портал.
У середу, 29 січня, стало відомо, що на офіційному сайті Нобелівського комітету Івана Франка зробили росіянином. Країною його походження була вказана «Російська Федерація, тепер – Україна». Хоча Каменяр все життя прожив у Австрійській, а згодом – Австро-Угорській імперії.
Така ідентифікація Івана Франка обурила громадськість, тож Богдан Тихолоз від імені Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (Дому Франка) готував відкритий лист до Нобелівського комітету з вимогою змінити визначення громадянства Каменяра як номінанта на Нобелівську премію з літератури 1916 року.
Рівно через день, 30 січня, на сайті Нобелівського комітету дані щодо країни походження Івана Франка замінили. У цій графі замість «Російська Федерація, тепер – Україна» вказано «Австро-Угорщина, тепер – Україна».
«Маленька, але дуже важлива перемога! Тепер у базі даних номінантів на Нобелівську премію з літератури за 1916 рік так зазначено країну проживання Івана Франка: AUSTRIA-HUNGARY (AT) now UKRAINE (UA). Це відповідає історичній правді. І жадних тобі “Russian Federation”!», – написав Богдан Тихолоз.
Зазначимо, Іван Франко справді був номінованим на Нобелівську премію з літератури 1916 року. Його кандидатуру висунув 26 листопада 1915 року віденський науковець Йозеф Застирець. Він назвав Каменяра «найбільшим українським і одночасно слов’янським поетом і вченим», «великим провідником свого народу, міжнародним генієм».
Відзначення Нобелівською премією багатогранної діяльності Франка, на думку професора Застирця, мало б величезне політичне значення для національних змагань старовинного культурного народу, який бореться за свою свободу.
Ідею номінації Івана Франка на Нобелівську премію з літератури підтримали окремі представники європейської літературно-наукової еліти. Втім отримати цю нагороду Каменяреві так і не судилось.
Довідково: Іван Франко (1856 – 1916) – видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Він брав активну участь у громадсько-політичному житті, був серед засновників першої української політичної партії (Русько-українська радикальна партія, 1890 рік) та до 1898-го очолював її. Також Франко був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Іван Франко є автором близько 4000 літературних, публіцистичних та наукових творів. Найвідоміші з них: вірші «Каменяр» (1878), «Не пора, не пора… » (1880), поема «Мойсей» (1905), повісті «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1883), драма «Украдене щастя» (1893), казка-повість для дітей «Лис Микита» (1890). Він був одним із перших професійних українських письменників, який заробляв на життя літературною працею. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Наталя Дуляба