На офіційному сайті Нобелівського комітету Івана Франка, який все своє життя прожив у Австрійській, а згодом – Австро-Угорській імперії, зробили росіянином. Така ідентифікація Каменяра неабияк обурила франкознавця і директора Дому Франка Богдана Тихолоза, тож він ініціює звернення до Нобелівського комітету з проханням виправити помилку у громадянстві. Про це Львівському порталу повідомив сам Богдан Тихолоз.
На офіційному сайті Нобелівського комітету країною походження Івана Франка вказана «Російська Федерація, тепер – Україна». Хоча він все життя прожив у Австрійській, а згодом – Австро-Угорській імперії.
(Скриншот із бази даних Нобелівського комітету. Натисніть на зображення для збільшення)
«Іван Франко ніколи не був громадянином ані Російської імперії, ані тим паче Російської Федерації. Усе своє життя він був підданим імперії Габсбурґів! Якщо бути точним, то народився Іван Франко в Австрійській імперії, яка існувала в 1804-1867 роках, а помер – у двоєдиній Австро-Угорській державі (час її існування – 1867-1918 роки). Упродовж усього свого життя він був мешканцем коронного краю Дунайської імперії – Королівства Галіції та Лодомерії (себто Галичини і Волині)», – написав на своїй сторінці у Facebook Богдан Тихолоз.
Водночас він додав, що Іван Франко справді кілька разів бував в інших частинах України, які тоді підпорядковувались Російській імперії, – в Києві та Одесі. Також він перебував під тимчасовою російською окупацією Львова під час І Світової (1914-1915 роки). Втім, на думку Богдана Тихолоза, це не дає підстав відносити Франка до Росії.
«Ніколи, повторю ніколи країною проживання Івана Франка не була Росія (у жодних політичних формах її існування). Навіть за суто формальними критеріями, країна Івана Франка – це аж ніяк не «Російська Федерація (тепер – Україна)», як це вказано в базі даних Нобелівського комітету, а радше Австрія (тепер – Україна)», – наголосив Тихолоз.
Через таку ідентифікацію Каменяра Богдан Тихолоз, який очолює Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (Дім Франка), готує відкритий лист до Нобелівського комітету з вимогою змінити визначення громадянства Франка як номінанта на Нобелівську премію з літератури 1916 року.
Зазначимо, Іван Франко справді був номінованим на Нобелівську премію з літератури 1916 року. Його кандидатуру висунув 26 листопада 1915 року віденський науковець Йозеф Застирець. Він назвав Каменяра «найбільшим українським і одночасно слов’янським поетом і вченим», «великим провідником свого народу, міжнародним генієм».
Відзначення Нобелівською премією багатогранної діяльності Франка, на думку професора Застирця, мало б величезне політичне значення для національних змагань старовинного культурного народу, який бореться за свою свободу.
Ідею номінації Івана Франка на Нобелівську премію з літератури підтримали окремі представники європейської літературно-наукової еліти. Втім отримати цю нагороду Каменяреві так і не судилось.
Довідково: Іван Франко (1856 – 1916) – видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Він брав активну участь у громадсько-політичному житті, був серед засновників першої української політичної партії (Русько-українська радикальна партія, 1890 рік) та до 1898-го очолював її. Також Франко був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Іван Франко є автором близько 4000 літературних, публіцистичних та наукових творів. Найвідоміші з них: вірші «Каменяр» (1878), «Не пора, не пора… » (1880), поема «Мойсей» (1905), повісті «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1883), драма «Украдене щастя» (1893), казка-повість для дітей «Лис Микита» (1890). Він був одним із перших професійних українських письменників, який заробляв на життя літературною працею. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Наталя Дуляба