В Україні найдорожче розмитнення авто в Європі. І це тому, що у нас є найменший рівень доходів та майже найстаріший у світі, після соціалістичної Куби, автопарк. На цьому заробляють величезні гроші автолобісти та з’являються нові аферисти, які щоразу стають вигадливішими. Тож не дивно, що люди, що тривалий час мріють про власний автомобіль, досить легко потрапляють у тенета шахраїв, які заманюють спокусливими пропозиціями.
Львівський портал розповідає про нову шахрайську схему розмитнення авто, яку оприлюднив у себе на Фейсбук Герой АТО та активний громадський діяч, Руслан Оруджев.
Цієї весни при перезавантаженні влади старі політики робили вигляд, що вони впорядковують автопитання, а потенційно нові, з гумористичного середовища, щиро обіцяли вирішити це болюче питання. Проте «дупи» на троні змінились, а автолобісти лишень зміцнили свої позиції. Отож, дорогий український середній класе, можете знову відкласти в шухляду питання доступного авто – ви «зробили це разом»…
Тим часом у пошуках таких-сяких доступних автівок наші громадяни стають жертвами аферистів. Найбільший пік їхньої діяльності був навесні, коли влада начебто змилувалась та дала змогу розмитнити зареєстровані за кордоном авто.
Як відомо, першим прецендентом став так званий «меганівський» закон, прийнятий під тиском активістів у 2015 році. Він стосувався ледь вживаних автомобілів. Старші від 5 років авто дозволили розмитнювати лишень цьогоріч. Проте й тут не обійшлося без «фахових» корективів, за якими мільйони охочих розмитнити авто були обмежені в часі. Це дало не лише шалені гроші у бюджет, а й створило кілометрові черги та, відповідно, схеми. Саме завдяки схемам люди долали величезні черги та високі збори (коли банально занижували реальну вартість автівок).
В цей час на автоарені з’явився новий вид шахрайства – поагрегатне розмитнення.
Легенда шахраїв полягала у тому, що ваш автомобіль нібито проїде через кордон розібраним: кузов окремо, коробка теж окремо, мотор знятий. Мовляв, ваше авто заїде в Україну розукомплектованим на деталі, а вам залишається лише все зібрати докупи. Втім митники проти, коли хтось обходить закон без їхньої участі, нехай навіть і легально. Поагрегатне ввезення авто на ділі – реальність, яка потребувала більше часу, її ще й всіляко блокували митниками, тож охочих розібрати та зібрати омріяне авто було небагато. Саме в цей час й активізувалися шахраї, які видавали себе за так званих «рішал». Вони представлялись посередниками митників. Запевняли, що їхні друзі з цієї служби закриватимуть очі на ціле авто, яке ввозиться поагрегатно, і не перешкоджатимуть його розмитненню. Оголошення шахраїв вільно ширились просторами мережі і в шахрайські тенета потрапили чимало осіб.
Жертвами такої схеми аферистів стали два брати Валерій та Артур А зі Львова. На життя чоловіки заробляють таксуванням. Заробітки у цьому бізнесі невеликі – більшу частину прибутку «з’їдає» оренда авто, його обслуговування та заправка. Окрім класичного таксування, брати підробляють пригоном автомобілів з-за кордону для розмитнення замовнику.
У час, коли для багатьох українців купівля машини досі прирівнюється до розкішної й святкової події, пригін авто стає непоганим заробітком. Часто процедуру підбору, привезення та розмитнення омріяної машини перекидають на плечі посередників, які заманюють клієнтів «ексклюзивними» варіантами дешевшого розмитнення. Раніше це зводилось до банального пошуку «своїх» митників, які за невеликий хабар занижують вартість авто та зменшують кількість платежів, таку роль «рішал» виконували так звані митні брокери.
Одного непрекрасного дня один із клієнтів братів-перевізників підсунув їм оголошення про поагрегатне розмитнення. Він замовив лише пригін авто, але паралельно домовився із авторами славнозвісного оголошення про розібране ввезення автівки, яке передбачало вдвічі меншу ціну від реального розмитнення.
«Біс поплутав» й братів-таксистів. Увірувавши в ідею розібраного ввезення авто, вони перетелефонували колишньому клієнту, аби пересвідчитися, чи отримав він своє замовлення. Своєю чергою той запевнив, що схема – цілком реальна, отримав чудове авто і при цьому зекономив «купу» грошей. Проте брати й здогадатись не могли: колишній клієнт соромиться зізнатись, що його «розвели як…», адже автомобільне питання не було вирішене… І автори оголошення, які ще вчора «годували» чоловіка обіцянками дешевого авто, сьогодні більше не піднімають слухавки з його номера.
Як згодом з’ясувалось, ця жертва «лохоторону» – працівник СБУ. Саме професійна гордість не дозволила визнати, що його розвели аферисти. На цей гачок клюнули й згадані брати-таксисти, які почали спрямовувати кошти «надійному» джерелу розмитнення. За ними потяглись й друзі, партнери по посередницькому бізнесі.
Схема працювала настільки добре, що одна жертва примудрялася тричі перераховувати шахраям гроші!
Впродовж двох місяців брати-таксисти і підбита ними компанія приятелів внесла завдатки та проплатила аж 17 автівок! Свою довірливість вони пояснюють реалістичністю чорної схеми, яка ділилася на три етапи. Кожен із них мав логічне та законне підґрунтя.
«Спершу вам нібито підбирають документи розбитої в ДТП автівки, і ви за це платите 8000 гривень», – розповідає ошуканий Артур.
Гроші нібито йшли на викуп документів понівеченого авто. Більше того, зловмисники висилали копії техпаспортів, правдивість яких підтверджувалась базою даних сервісних центрів МВС!
Далі вас розводили ще на певні суми, зокрема, на проплату штрафів, які нібито висять на цьому авто. Адже як відомо, кожне авто після ДТП може мати непогашені штрафи за створення аварії чи суміжне порушення ПДР.
Фінальною проплатою був аванс за усі митні «чайні церемонії». Кожен із трьох етапів був настільки реалістичним, що жертви усвідомили, що потрапили у шахрайські тенета лише через два місяці.
Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих
Ниткою у шахрайському клубку стали реквізити банківської картки, на яку перераховувалися кошти за «ввезення і розмитнення» автівок. Слід вивів на 20-річну Тетяну Н. Адресу дівчини швидко знайшли у одному зі сіл під Житомиром, а там – звичайнісінька стара хата, непривітні батьки-господарі і скандал на порозі. Батьки не повірили, що донька може бути власницею шахрайського рахунку з кругленькими сумами, а самі розбірки мало не завершилися стріляниною.
Ошуканим нічого не залишилось, як поїхати в райцентр Пулин та написати заяву в поліцію. Тим часом у райвідділку їх вже чекав брат власниці рахунку Сергій Н., який не знав, навіщо розшукують його сестру.
Згодом під моральним тиском старшого брата, дівчина все розповіла. Зі сльозами на очах вона зізналась, що під впливом подруги погодилась оформити на себе рахунок. В поясненнях поліції вона детально описала, як її підбили до пасивної участі у цій афері. Втягнула у шахрайську схему дівчину її одногрупниця Ніна Г. та її хлопець Павло Ш., який і був активним учасником кидальної схеми.
Саме Павло Ш. став головною ланкою, що допомогла вивести на чисту воду усіх фігурантів афери, яка виявилася справжнім сімейним бізнесом. Через знайомства в «органах» потерпілим вдалось встановити імена усіх шахраїв.
Окрім пулинських поліціянтів, брати-таксисти звернулись ще з однією заявою до житомирського осередку кіберполіції. Здавалось би, злочинцями нікуди діватись, коли до справи підключився «ошуканий працівник СБУ», з якого, власне, все й почалося. Він визнав свою помилку та взявся активно допомагати ошуканим… Чоловік скерував потерпілих на свого житомирського приятеля, який працює в карному розшуку одного із місцевих відділків поліції.
Вислухавши майже детективну історію топ-поліціянт запевнив потерпілих, що зловмисники вже за день-два в його кабінеті писатимуть пояснення. Але на тому історія не скінчилася. Житомирський приятель СБУшника за свою «роботу» запросив 1000 доларів «на витрати». У випадку відмови львів’янам погрожували затягуванням справи. І сталося, як і обіцялося. Два місяці від житомирських правоохоронців не було ні слуху ні духу. Результату не давав ні Пулинський райвідділ, ні Житомирській карний розшук.
Обурені брати-таксисти і Ко повторно змушені були їхати до Житомира. Потрапивши на прийом до обласного керівництва Нацполіції, з’ясувалося, що «начальник» карного розшуку не начальник, а звичайний рядовий працівник, який нічого насправді не вирішував. Тож потерпілі написали ще дві заяви у відділ внутрішньої безпеки поліції та в управління СБУ.
З того часу минуло ще три місяці, а віз і далі там. Кругова порука, чи шахрайство в Україні – це злочин, який важко довести?
Брати зібрали за правоохоронців усю доказову базу, записи розмов (зокрема і зі зізнанням та прізвищами «кришувальників» з великими погонами), банківські рахунки та операції на десятки тисяч доларів, ідентифікували усіх осіб та їхні ролі у схемі. Може, треба було ще й самостійно затримати і допитувати злочинців?
Фінал історії – не за горами.
P.S. Не будьте довірливими! Нехай ця історія буде наукою для всіх.
Раніше Львівський портал повідомляв, що киянин довів, що до викрадення авто в Україні причетні поліцейські.
Фото: Руслан Оруджев та Dizelavto
Руслан ОРУДЖЕВ