Вже більше півроку у Львові не вщухає боротьба за площу перед кінотеатром ім. О. Довженка на Сихові. Ще на початку травня міська рада оголосила, що на на цьому місці збирається облаштувати сучасний громадський простір, натомість Львівська обласна рада заявила, що саме тут хоче встановити меморіал Героям Небесної Сотні. Відтак площа найбільшого спального району, яка вже давно потребувала масштабного оновлення, стала яблуком розбрату між містом й областю, які по-різному бачать її подальшу долю.
Вчора, 6 листопада, у центрі Довженка відбулось громадське обговорення щодо облаштування громадського простору перед кінотеатром. Загалом захід зібрав близько трьох-чотирьох десятків мешканців Сихова, активістів, архітекторів та родин Героїв Небесної Сотні. Львівський портал також побував на цих публічних обговореннях та зібрав всі думки львів’ян про те, що, на їхню думку, має бути на цій площі.
Яким бачить оновлення площі міська та обласна ради?
Площа перед кінотеатром Довженка для більшості сихівчан завжди мала рекреаційне значення: тут відбуваються концерти, фестивалі та інші масові заходи. Як для багатьох львів’ян своєрідним місцем зустрічі є площа перед Оперним театром, таке ж значення це місце має і для мешканців мікрорайону. Перед кінотеатром дуже часто «зависає» молодь, а до появи скверу біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці ця площа була також чи не єдиним місцем відпочинку для старших людей і матусь із дітьми.
Тож Львівська міська рада вирішила, що нарешті потрібно дати друге життя площі перед кінотеатром Довженка, і в березні цього року оголосила всеукраїнський архітектурний конкурс на кращий проект із її перевтілення. Серед 17 учасників на початку травня журі обрало переможця, ним став творчий колектив «Група 109» зі Львова (Маркіян Максимюк, Наталя Мисак, Ігор Максимюк, Володимир Палій, Соломія Галайко, Юрій Максимюк). При цьому журі не знало, хто є автором якого проекту, адже під час розгляду і голосування жодних імен не озвучували.
«Група 109» запропонувала перетворити площу, яка займає майже 2 га, в амфітеатр. Найнижчу його точку можна використовувати для проведення концертів, кінопоказів та інших масових заходів, а озеленені території довкола слугуватимуть місцем для відпочинку. Тож умовно громадський простір можна розділити на дві частини: верхню та нижню. І, власне, нижня буде захищеною від шуму, а верхня – стане частиною урбаністичного простору. Більше того, верхня частина поєднуватиме громадський простір із кінотеатром Довженка плавним переходом без сходів. Таким чином автори проекту хочуть забезпечити доступність для людей з обмеженими можливостями.
Саме дно амфітеатру в дощовий період слугуватиме водозбірним резервуаром, а взимку його можна перетворити у ковзанку. Водночас у спекотний період на площі будуть функціонувати фонтани, які розпилюватимуть воду. Також проект передбачає облаштування переходу від громадського простору до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, якого зараз немає.
«Архітектори запропонували змінити цей радянський підхід до площі, яка є у вигляді прямокутного травника з бетонними елементами. Вони запропонували абсолютно антагоністичну, але дуже впізнавану форму – еліпс. Збільшили кількість зелені і створили заглиблення цієї площі не тільки для того, щоб збагатити ландшафт, але й для того, аби забезпечити шумовий екран від шосе, таким чином забезпечивши затишний простір…
Дотепер жодної діагоналі між кінотеатром Довженка і церквою нема, люди змушені обходити всю транспортну розв’язку на проспекті Червоної Калини. Натомість автори запропонували облаштувати діагональ від кінотеатру до церкви з широким переходом і островом безпеки, що, власне, також відобразилось на оцінці журі. Дуже сильним було й рішення забрати диктатуру сходів, не приліплювати якісь пандуси, а просто сформувати площу таким чином, щоб неповносправні люди могли вільно пересуватись, щоб знівелювати роль сходів. Адже згідно зі статистикою 70% травм люди отримують саме на сходах», – розповів головний архітектор Львова Юліан Чаплінський.
Натомість відразу через кілька днів після того, як міська рада оголосила результати архітектурного конкурсу і оприлюднила проект, за яким перетворюватимуть площу перед кінотеатром Довженка, Львівська обласна рада висунула свої претензії саме на цю територію. Вона заявила, що хоче збудувати на площі меморіал Героям Небесної Сотні. Для цього ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв» оголосила свій архітектурний конкурс, на якому визначили переможця – проект, який розробили Михайло Хохонь та Петро Свистун.
Слід зазначити, що про проведення ще одного архітектурного конкурсу на перевтілення площі перед кінотеатром ім. О. Довженка у Львові публічно не заявляли. Про ідею встановити на цьому місці меморіал Небесній Сотні стало відомо вже з відповідного звернення обласної ради до Ратуші.
«Нам немає як показати нашим гостям, які приїжджають, що ми вшановуємо наших Героїв. Тому був проведений конкурс, точніше їх було два. Перший, незважаючи на те, що були дуже хороші роботи, не відповідав ідеям конкурсу. Тому був проведений другий конкурс, на якому й вибрали переможця. Його проводили відповідно до чинного законодавства. До конкурсної комісії входили архітектори, скульптори, мистецтвознавці. Тобто вся процедура відповідала всім вимогам», – пояснив голова ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв» Олександр Ворона.
Нагадаємо, що головний архітектор Львова Юліан Чаплінський раніше назвав цей конкурс на встановлення меморіалу на площі перед кінотеатром Довженка нелегітимним.
Відтак меморіал Героям Небесної Сотні пропонують розмістити на всій території площі. Його основою є квадрат та стилізовані щити, якими оборонялися Герої під час обстрілів. А центральним елементом меморіалу є скульптура дерева життя, і до нього ітимуть промені із найважливішими датами Революції гідності. Також на плитах хочуть розмістити портрети Героїв Небесної Сотні, а позаду самого пам’ятника – музей.
Проект водночас передбачає замощення більшої частини площі бетонним покриттям, насадження дерев та реконструкцію захаращеного і непрацюючого сьогодні фонтану.
Відчайдушна боротьба за пам’ятник та маніпуляції
Ще у 2016 році активісти ГО «Кращий Сихів» спільно з чиновниками міської ради проводили опитування серед мешканців мікрорайону щодо того, як саме вони бачать площу перед кінотеатром Довженка, і що саме потрібно на ній змінити.
Понад 400 сихівчан різного віку, які взяли участь в опитуванні, погодилися, що площа перед кінотеатром потребує оновлення, тож оцінили її у 2 бали із 5. Найбільше мешканцям не подобаються занедбані атракціони і фонтан, незручне планування площі, погане покриття, брак тіні і лавок, та її «совковість».
«Ми питали, що б люди хотіли бачити на площі, а що – ні. Безперечно, вони хочуть фонтан, лавки та достатню кількість урн для сміття. Мешканці дуже позитивно висловились і щодо нових дерев, кущів, якісного газону, клумб та тіні. Водночас вони виступили проти продажу алкоголю, вигулу собак, додаткових кіосків та розширення літніх майданчиків. Також ми запитували про скульптури і пам’ятники, адже у нас прийнято чимось таким оформляти площі. Опитування показало, що сучасну скульптуру люди хочуть більше, ніж пам’ятники. Найбільше людей сказали, що пам’ятники тут не потрібні. Водночас мешканці з острахом ставляться до скейт-парку, але висловились «за» ковзанку», – розказала начальниця відділу урбаністики ЛКП «Інститут просторового розвитку» Олександра Сладкова.
Своєю чергою Олександр Ворона заявив, що ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв» також зібрала 5 000 підписів за облаштування меморіалу на площі перед кінотеатром Довженка. Як з’ясувалось згодом, їх збирали при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Однак представниця релігійної громади спростувала цю інформацію, заявивши, що підписи збирали за вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні на Сихові, а не конкретно за встановлення меморіалу на площі перед кінотеатром. Відтак вона запропонувала не облаштовувати на цій ділянці масштабний монумент, а в пам’ять про Героїв висадити кущі калини вздовж проспекту Червоної Калини.
В Олександра Ворони неодноразово також запитували, чому встановити цей меморіал слід саме на площі перед кінотеатром. Спочатку він не міг дати аргументованої відповіді, тож наголошував на тому, що Сихів є найбільшим районом міста, і тут досі не облаштували пам’ятника Героям Небесної Сотні, завдяки якому вдасться виховувати патріотичну молодь. Але тоді згідно з такою логікою кожен район міста варто заставити монументами Бандері, УПА, Шевченку та іншим видатним особистостям, бо тільки такі скульптури відіграють важливу роль у формуванні патріотично налаштованої молоді?
Варто зазначити, що в самому центрі Львова, у сквері на вул. Кривоноса, вже розпочали облаштовувати сучасний меморіал Героям Небесної Сотні. Тут збираються збудвати пішохідний міст і площу зі стелою, на якій будуть викарбувані імена всіх Героїв. Конкурс на визначення проекту-переможця міська рада оголосила ще у 2015 році. Участь у ньому взяли 25 учасників, а перше місце здобула ідея групи львівських архітекторів Андрія Лесюка, Марії Яструбчак та Христини Пундак.
Меморіал Героям Небесної Сотні на вул. Кривоноса
Втім цей меморіал теж не влаштовує представників ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв», вони переконані, що ним міська рада «залиє бетоном Княже місто» та зароблятиме гроші, водячи туди туристів. Таке пояснення виглядає не надто послідовним, адже сам Ворона наголошував, що «гостям, які приїжджають, нема як показати, що львів’яни вшановують своїх героїв». А сучасним меморіалом, який споруджують на вул. Кривоноса, якраз і можна це зробити. Та й що поганого у тому, що туристи привезуть до Львова гроші, які лише поповнять місцевий бюджет, теж незрозуміло.
Під час обговорень Олександр Ворона спочатку говорив про те, що його громадська організація не є проти громадського простору, але його слід облаштовувати із врахуванням проекту меморіалу. Та вже згодом він змінив свою позицію і заявив, що на площі перед кінотеатром може бути виключно пам’ятник Героям Небесної Сотні.
«Вписувати меморіал в цей проект громадського простору, мабуть, трохи недобре. Треба облаштовувати простір із врахуванням цієї проектної пропозиції. Але хтось із незрозумілих причин кидає кістку розбрату між активістами Сихова. Наш проект є світлий, нормальний, є можливість для відпочинку, для прогулянок з дітьми, фонтан є… Тому мова може йти лише про те, як впорядкувати простір довкола меморіалу», – наголосив він.
Олександр Ворона на громадських обговореннях у центрі Довженка
Вже під завершення громадських обговорень, коли львів’яни були досить виснажені, з’ясувалась ще одна пікантна деталь. Пропонований меморіал Героям Небесної Сотні є дуже схожим як композиційно, так й ідейно на проект Андрія Лесюка, із яким він брав участь у першому конкурсі ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв» (самі організатори визнали цей конкурс фактично недійсним). Сам Андрій Лесюк, як вже згадувалось, разом із колегами розробив проект меморіалу, який зараз будують на вул. Кривоноса.
«Загалом було проведено два конкурси на спорудження меморіалу на Сихові. Я брав участь лише у першому, адже був учасником практично всіх конкурсів із меморіалізації цих подій, тема Майдану мене дуже зачепила. Пройшовши цей конкурс, жодної відповіді так і не було, єдине згодом мені подзвонили і сказали, що наш проект є з відзнакою. Але жодної інформації більше не було. Вже потім до мене дзвонили і запрошували взяти участь у їхньому (ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв», – ред.) другому конкурсі, проте я відмовився. Потім мене запрошували ще й через мого тата, та я знову відмовився.
Але проходить певний час, мої друзі у Facebook побачили проект, дуже схожий на той, із яким я, власне, йшов на перший конкурс. Вони почали питати, чому я нічого не розповідав, що взявся його доопрацювати. І тут я сам бачу, що проект меморіалу, який переміг вже у цьому другому конкурсі, тобто той, який пропонують зараз, є справді схожим на мій. Я не беруся зараз казати, що це – плагіат, але таких збігів не буває. Більше того, у своєму проекті я пропонував залишити місце під громадський простір, а сам меморіал Героям Небесної Сотні мав займати 10% площі. Бо як архітектор я розумію, що встановити на всій площі гігантський пам’ятник – це те саме, що біля Оперного зробити цвинтар. Тепер це вже не громадський простір, а бетонний жах», – розповів Андрій Лесюк.
Проект меморіалу Героям Небесної Сотні на Сихові, із яким Андрій Лесюк подавався на перший конкурс, який проводила ГО «Громадський комітет вшанування пам’яті українських героїв»
Своєю чергою один із архітекторів, який розробляв проект меморіалу Михайло Хохонь, запевнив, що не копіював ідею Андрія Лесюка, але і не спростував того, що попередньо не бачив його проекту. Разом із тим у розмові з Лесюком Михайло Хохонь зазначив: «Мені подзвонили і запропонували намалювати проект, от я і зробив. Фактично так це відбувалося».
Очевидно, що довкола спорудження меморіалу Героям Небесної Сотні на Сихові є багато запитань, аргументованої відповіді на які не змогли дати і самі активісти, які за ним «стоять». Цікаво й те, що цей скандал вибухнув після тимчасового затишшя із новою силою саме напередодні відкриття у Львові двох пам’ятників ЗУНР: одного від міськради, іншого – від Львівської ОДА. Тому, здається, вшанування пам’яті українських Героїв перетворилась у політичну боротьбу очільників міста й області, в яку потрапили (чи то з власної волі, чи то ні) активісти.
Що думають про долю площі перед кінотеатром самі сихівчани і родичі Героїв?
Під час вчорашніх обговорень львів’яни поділились на два табори: люди старшого віку, які виступили «за» меморіал, молодь, яка підтримала облаштування сучасного громадського простору, а також ті, які вважали, що в цій ситуацію потрібно знайти компроміс.
Втім тих, хто висловився за громадський простір, все-таки було більше. Також слід зауважити, що такої позиції дотрималась і більшість присутніх родичів загиблих на Майдані.
Львівський портал подає думки мешканців Сихова про те, якою ж має бути площа перед кінотеатром.
Степан Сольчаник, брат Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника: «До пам’яті потрібно ставитись дуже обережно, адже ми можемо її просто розмити. Я не хочу зараз вдаватись у якісь підкилимні речі, але ці речі на емоційному рівні відчуваються. Є проект із увіковіченням пам’яті Героїв Небесної Сотні, який вже почали реалізовувати в центрі. На моє переконання, такі речі слід концентрувати в одному місці. Давайте ми тоді у кожному районі поставимо по пам’ятнику Небесній Сотні? Але від цього світлу пам’ять про них ми тільки розмиємо. Нашій родині неприємно, що пам’ять Героїв Небесної Сотні, в тому числі й Богдана, стала об’єктом якихось маніпуляцій, якихось підкилимних ігор та інтриг. Із простором перед кінотеатром справді треба щось робити, але для чого сюди приплітати Небесну Сотню?».
Сергій Вербицький, родич Героя Небесної Сотні Юрія Вербицького: «Два проекти передбачають різні концепції. Одна передбачає цивілізований спосіб відпочинку, влаштування концертів. А вони теж потрібні, їх ніхто не забирає. Друга передбачає вшанування Героїв, і ніхто не каже, що цього не потрібно робити. Потрібно, потрібно і те, і інше… Якщо є можливість об’єднати ці два проекти, то це варто зробити. Наприклад, меморіал можна встановити десь біля церкви, що було б логічно. Люди зможуть прийти і помолитися за Героїв. Такі монументальні споруди мають бути на «своєму» місці».
Племінниця Юрія Вербицького: «Ніхто не говорить про те, як би хотіли бачити цю площу самі Герої. Наприклад, мій дядько був любителем собак. І на такий великий район нам не вистачало майданчика, де можна було б спокійно, без конфліктів погуляти з собакою. От чому не можна такими речами, які би хотіли бачити самі Герої, висловити їм свою повагу і пам’ять? Мій дядько ненавидів ці монументальні споруди, ці пострадянські монументи, він їх ніколи не розумів. Він любив природу, тварин, і саме він хотів бачити у тому місці, де він жив».
Мешканець Сихова, який не представився: «А я би хотів бачити на площі перед кінотеатром монумент Героям Небесної Сотні, щоб сюди можна було прийти з дітьми і розповісти їм про цих людей. Бо я не поїду після роботи з Сихова спеціально в центр, щоб зводити їх на той меморіал на Кривоноса».
Андрій Рущак, мешканець Сихова, співзасновник ГО «Кращий Сихів»: «На Сихів я переїхав у 1996 році. І я радий, що у нас є дискусія щодо того, як можна покращити проект громадського простору, який переміг у конкурсі. Але мене дуже турбує те, що нам доводиться його відстоювати. В мене є застереження щодо послідовності людей, які представляють проект меморіалу, адже з ними ми вже зустрічалися, говорили і домовилися, що будемо далі зустрічатися. Але вони пропали, мабуть, їм спілкуватися зі сихівчанами є складніше, ніж із якимись іншими групами. Мені важливо, щоб люди, які представляють проект меморіалу, спілкувалися з мешканцями Сихова стільки, скільки вони спілкуються з обласною радою».
Павло, 24-річний мешканець Сихова: «Ми всі бачили, як на початку листопада відкрили відразу два пам’ятники ЗУНР від міської та обласної рад. І нібито це все робиться для патріотичного виховання молоді і благих цілей, але насправді всі ці пам’ятники викликають відразу у молоді, адже наші податки, наші гроші тратять на безглузді речі. Чому б усі ці мільйони не спрямувати на облашування якогось сучасного і потрібного простору? Я думав, що після двох пам’ятників ЗУНР питання двох меморіалів Героям Небесної Сотні буде знято. У Львові насправді є гарні приклади увіковічення пам’яті. Таким я вважаю центр Шептицького, який збудували для майбутніх поколінь. Це приміщення собою, тими заходами, які там відбуваються, прославляє Шептицького. Чому сьогодні, говорячи про пам’ять, ми обов’язково маємо на увазі граніт, помпезні меморіали, цілі площі, де абсолютно не хочеться бути?»
Андрій Бондар, депутат міськради Львова: «Мені насправді прикро, бо у 2014 році Майдан, у першу чергу, стояв за закон і мораль. І коли я чую, що на всеукраїнський конкурс, оголошений міською радою, чия в принципі це і є територія, проект, який вигравав в іншому конкурсі, навіть не подався. Але пробує при цьому диктувати свої умови… Я був на тій літургії, під час якої збирали підписи. Я знаю, на що їх збирали. Я бачив тих бабусь, які йшли підписуватись за вшанування героїв на Сихові. І потім на сесії міської ради я чую, що всі львів’яни виступають за меморіал, коли насправді на літургії жодної конкретики не було. І мені прикро, коли на Сихові може бути бомбезний проект європейського рівня, але ми тут всі зараз чубимося. А цього проекту може й взагалі не бути, адже мова йде про два-три роки фінансування. І ми всі перечубимося, а площа залишиться такою самою».
Оксана, мешканка Сихова: «Я живу на Сихові вже 20 років. Уявіть себе у віці 4-5 років. Скажіть, що вам легше давалося, коли вас змушували щось вчити, чи коли ви добровільно це робили, а інформацію вам подавали у формі гри? Якщо ми говоримо про пам’ятники, які мають служити навчанням для дітей, то чи можна це зробити за допомогою асфальту? Напевне, що ні. Більшість батьків зазвичай відвозить своїх дітей подалі від асфальту, за місто, в село до бабусь і дідусів, до природи. Чому ми не можемо вшанувати цих Героїв у гарний спосіб, який не буде нас травмувати і давити своєю надзвичайно величчю? Більше того, якщо ми говоримо про вшанування пам’яті, то чи буде достатньо один раз на рік покласти до пам’ятника квіти? Очевидно, що ні. А коли мова йде про зелень, траву, про щоденне перебування на цій площі, то це й буде пам’яттю про тих Героїв».
Всі озвучені під час обговорень пропозиції у міській раді Львова пообіцяли взяти до уваги, але найвірогідніше, що від ідеї облаштувати громадський простір перед кінотеатром ім. О. Довженка ніхто відмовлятися не збирається.
Тим часом активісти вже зареєстрували електронну петицію, в якій стали на захист громадського простору і закликали мерію якнайшвидше приступити до реалізації цього проекту. Протягом тижня петиції зібрала необхідну кількість голосів для того, щоб її розглянули у Ратуші.
«За» облаштування громадського простору ще раніше виступила директорка центру Довженка Марта Іванишин. Вона вважає, що саме такий простір доповнює ті перетворення, які зараз відбуваються у кінотеатрі ім. О. Довженка.
Сьогодні ніхто не говорить про те, що львів’янам не потрібна пам’ять про Небесну Сотню, про подвиг цих людей справді не можна забувати. Проте ми живемо у ХХІ столітті, де пам’ять про Героїв увіковічнюють не лише за допомогою монументів чи пам’ятників, як це завжди робили за часи Радянського Союзу. Чому не можна облаштувати сучасний і такий потрібний простір на Сихові, де можна було б проводити зустрічі, дискусії та інші публічні заходи, під час яких і говорити про Героїв Небесної Сотні? Чи не було б це найкращим вираженням пам’яті і поваги до них?
Наталя ДУЛЯБА