Другий шанс для Кукусі

Історія сліпої собаки Кукусі набула широкої популярності через пости у Facebook львівського волонтера Ігоря Сайка, який займався собакою майже від початку її вилову.

Собаку Кукусю виловили працівники ЛКП «Лев» на вул. Тракт Глинянський. Після обстежень виявилось, що собачаті 5-6 місяців і воно повністю сліпе.

«Я побачив цю собаку на фотографії, зрозумів, що шансів у неї мало, і почав нею займатися. Півроку пішло на це, бо це не перша сліпа собака, яку я прилаштовую, але Кукуся чомусь так довго не могла знайти собі господаря», - розповів Ігор Сайко.

Прилаштування Кукусі уже здавалося майже неможливим, проте І. Сайко продовжував «просувати» її.

«Урешті решт знайшли їй чудову смію. Я спершу,коли її привозив, навіть злякався – дорогуща машина, шикарна господиня, а це звичайний дворовий собака, ще й сліпий! Насправді виявилося, що це чудова сім'я, їжджу до них в гості. Там є кіт, дві собаки, одну з яких господиня підібрала збиту на вулиці», - каже Ігор Сайко.

Волонтер додає, що сьогодні Кукуся – вгодована собака, що живе у приватному будинку за містом. Її настільки люблять, що навіть дозволяють проводити кастинги для працівників по дому.

«Був в людей садівник, щось вони з Кукусею не сподобались один одному, постійно був в них конфлікт. І людям довелось змінити садівника на того, який підійшов Кукусі», - сміється І. Сайко.

Принцеса Байла

Байла – собача, зовнішній вигляд якого колись нагадував чупакабру, сьогодні ж собака – справжнісінька принцеса.

Байлу знайшли у жахливому стані – вона бігала серед дач, мала сильні проблеми зі шкірою, через що, ймовірно, і була викинута на вулицю. Собача знайшли небайдужі люди, викликали ЛКП «Лев», які повністю поголили Байлу, зняли з неї близько сотні кліщів, полікували та віддали на перетримку волонтеру.

Тепер усі люди в мене питаються, якої породи у мене собака? Вона безпородна, але дуже красива. Ми з нею постійно ходимо у салони, робимо їй зачіски, вдягаю їй різні модні костюми. Принцеса вона!», - каже її нова господиня, волонтер Євгенія Левіт.

За словами Євгенії, залишила Байлу у себе тому, що пошкодувала – таку непривабливу собаку ніхто не хотів брати. А сьогодні Байла – красуня, її плутають з породистими собаками. Живе чотирилапа красуня поруч із собаками породи кане-корсо, кішкою та папугою.

Марлі і я

Невеличкому собачці Марлі трапилося справжнє диво – він увесь занедбаний, закошланий кинувся під машину біля ТЦ «Метро». А в машині виявилися волонтери, які не змогли проїхати повз хворобливого і на вигляд старого собаки.

«Довго не думаючи, взявши з багажника автомобіля жменю корму, ми побігли за ним. На щастя, собака був дуже голодний, тому швидко зреагував на корм, і поки він їв, нам вдалося підійти ближче і спіймати його. Чесно кажучи ми були просто шоковані, наскільки він був голодний і занедбаний. Весь в бур'янах, кліщах, шерсть зкуйовджена, під очима купа слизу, але з нашийником і карабіном, значить сидів на ланці», - розповіла Львівському порталу волонтер Юлія Гірняк.

Потім волонтери відправили Марлі у ЛКП «Лев», де його пролікували і виявили, що вік собаки – не більше року. Проте ЛКП – не собачий притулок, і Марлі після 12 днів лікування мали знову відпустити на вулицю.

І якщо раніше це був заляканий песик з сумними очима, то за кілька днів Марлік став впевненим красенем, який ходив без повідка і виконував навіть деякі команди. Волонтери продовжували шукати малюку нових відповідальних господарів і нарешті знайшли дівчину Світлану, яка просто закохалася у Марлі. Дівчина дуже відповідально віднеслася до усиновлення, проконсультувалася з кінологом, як правильно себе поводити з собачкою, щоб йому було комфортно у їхній сім'ї, купила собачці все необхідне і навіть повністю оплатила Марлі перетрику. Сьогодні Марлі – не безнадійний і нікому не потрібний пес на ланцюгу, а дуже добрий, ласкавий і вихований песик, дуже любить гуляти і бавитися з своєю господинею.

Смердючі куртки Біма

Бім - собака, що пережив людську зраду, зневірився у всіх, а потім знайшов людей, які змінили його життя назавжди.

Бім жив у бабусі. Коли старенька померла, її квартиру забрали родичі, а собаку викинули на вулицю.
«Він був дуже молоденький, коли це все відбулося, і так його з вулиці ніхто не забрав. Періодично його забирало ЛКП. Коли вже я його там застала, то він жив багато років на вулиці і періодично хтось писав у соцмережах, що, мовляв, собака померла. Тому що він міг влітку лягти на газоні і не виявляти жодних при ознак життя», - розповідає волонтер Ірина Камкова.
У Біма нього постійно щось текло з очей, він не підпускав до себе людей. У собаки були опікуни, які вряди - вгоди підкидали йому якоїсь ковбаси. І тут одного зимового вечора люди написали у соцмережах, що Бім вмирає, і цього разу це вже було близьким до правди…

«Ігор Сайко (волонтер-ред.) поїхав і подивився, і все дійсно було дуже кепсько. Він собі лежав. накритий якимись куртками, внизу була підстелена картонка, він навіть не хотів ходити. Собаку забрали у клініку «Євровет», де йому зробили процедури і забрали в ЛКП «Лев». В ЛКП сказали, що у собаки є проблеми з печінкою, з очима і не тільки та збиралися його назад випускати на вулицю», - розповідає Ірина Камкова.

«У них вже була собачка – теж підібрана. Вони як почули, що така ситуація, забрали його , потримали декілька днів і сказали, що нікуди вже нікуди його не віддадуть. Вони настілки переймалися, щоб йому було комфортно, що забрали з вулиці оті всі смердючі куртки, картонку, на яких він лежав, і принесли додому, щоб був знайомий запах», - згадує волонтерка.

У результаті у Біма почався новий етап у житті: незважаючи на поважний вік, він знову почав бігати, стрибати і головне – довіряти своїм людям.

Борман, що переміг смерть

Борман – красень з Трускавця, який довгий час бігав вулицями міста з поломаною лапкою, аж поки місцеві волонтери відправили його до Львова. Тут за нього взялись медики, які окрім проблем з лапою , кліщів і бліх поставили собаці невтішний діагноз – ентерит.

«Відразу проклали його в клініку на стаціонар і почали лікування. Але стан у нього з кожним днем погіршувався, бо був дуже ослаблений імунітет. Лікарі не давали жодних гарантій. Звичайно клініку потрібно було оплачувати, тому на сторінках у соцмережах оголосили збір коштів для порятунку малюка. Виявилося багато бажаючих і небайдужих людей, які нас підтримали і фінансово і морально. Борман дуже важко переніс хворобу, але через велике бажання жити, він таки вижив», - розповідає волонтерка Юлія Гірняк.

Коли Бормана виписали, він буд нещасний, худий, проте лагідний і привітний. Однак щастя тривало не довго - внаслідок перенесеної хвороби у нього почала відмовляти підшлункова, бракувало ферментів, їжа не засвоювалася. І знову клініка, аналізи, крапельниці, лікувальна дієта, ветеринарний корм. Через брак коштів на клініку волонтери лікували собаку вдома. Коли травлення повністю відновилося, підселили Бормана у вольєр до інших собачок, гуляли з ним, щоб він соціалізувався.

«Ми прийняли рішення, що для Бормана потрібно шукати господарів серед молоді, краще щоб це була не квартира, а приватний сектор, але одна умова була обов'язковою, це мав бути лише Львів. Довго ми придивлялися до людей, було багато бажаючих взяти його, але якось все не те, все не так. І одного дня зателефонувала до мене молода дівчина, що вони ну дуже хочуть Бормана, чи можна прийти з ним познайомитися. Прийшли цілою сім'єю, познайомилися, і що мене найбільше вразило: Борман відразу пішов до хлопця і вже просто не відходив від нього, гарно йшов з ним на повідку, ніби все життя так гуляв», - розповідає Ю. Гірняк.

Сьогодні Борман проживає із новою сім'єю у Львові в приватному секторі, а його життя перетворилася на справжнісіньку казку.

Джой - феєрверк

Джоя знайшла під час однієї із прогулянок зі своїми собаками волонтерка Марина Путіліна, і в цей момент собака виграв джек-пот на щасливе майбутнє. А перед цим Джой бігав вулицями, парком, де гуляли господарі зі своїми породистими кане-корсо та доберманами. Джой підбігав до собак, грався, кусався, конфліктував… І хазяїн одного добермана одного разу , що отрує Джоя. В собаку кидали камінням, били…

«Я його забрала до себе. Жив він в мене два місяці, цивілізувався. Собаці – до року, він дуже грайливий, активний, до всіх скаче. З моїми усіма подружився. Це не собака, це феєрверк! Але він трошки щось гриз, довелось радитись з кінологом. Через декілька місяців, коли він вже був вакцинований і цивілізований, вдалося знайти йому господиню. Бо він до чоловіків не був дуже привітний: напружувався і боявся. Значить якась людина чоловічої статі щось йому, напевно, зробила», - розповідає Марина Путілініа.

Привіт з Німеччини від Чапи

Сільський пес Чапа жив у селі Красів Миколаївського району, бігав вулицями, іноді натрапляв на добрих мешканців, що радували його шматком ковбаси чи чимось іще. Часто забігав Чапа на будову сім'ї Ірини Деринг, де працівники час від часу чимось його вгощали. Сама Ірина бачила Чапіка декілька разів, коли приїжджала зі Львова у село.

Та одного дня лихо: опісля недільної молебні, коли селяни вертались з церкви, пролунало 5 пострілів в собаку. Чапа погнався за куркою, і отримав за це «покарання». Чапу родина Ірини знайшла того ж дня ввечері ледве живого, і з того моменту його не покидала. Собаку привезли до Львова, де йому поставили невтішний діагноз – паралізовані задні лапи. За допомогою волонтерів Чапу пролікували, поставили його на візочок. Увесь цей час Чапа жив у пані Ірини – щодня до нього у більярдну, де йому облаштували тимчасовий дім, хтось приходив бавитись, робити перев'язки. Водночас на чоловіка, що вистрілив у Чапу, була написана заяву у поліцію, але далі ця справа не просунулась…

Чапі показував неймовірну жагу до життя, і через 9 місяців реабілітації йому знайшли новий постійний дім…в Німеччині. Так-так, Чапа тепер – справжній німець, живе з 20-ма собаками, їздить на своєму візочку рівним газоном і радіє життю.