Хвостата мужність. Як львів’янка виходжує собаку, який вижив після п’яти пострілів

У Львові ось уже майже два місяці силами небайдужих волонтерів та лікарів намагається повернутися до нормального способу життя особливий собака Чапік. Його історія – одна з багатьох подібних, коли через один негідний вчинок людини тварині доводиться довго страждати і повертати не лише своє здоров’я, але й довіру до людей.

Чапа – типовий безпритульний пес, активний і безпосередній. Він жив у селі Красів Миколаївського району, бігав вулицями, іноді натрапляв на добрих мешканців, що радували його шматком ковбаси чи чимось іще. Часто забігав Чапа на будову сім’ї Ірини Деринг, де працівники час від часу чимось його вгощали. Сама Ірина бачила Чапіка декілька разів, коли приїжджала зі Львова у село.

Та 8 жовтня 2016 року сталося лихо: опісля недільної молебні, коли селяни вертались з церкви, пролунало 5 пострілів в собаку. Чапа погнався за куркою, і отримав за це «покарання».

«Савка Ярослан Богданович – та людина, яка стріляла в собаку. Собачка безпритульна, жила собі у селі і погналася за куркою – певно, була голодна. Тоді якраз почалися перші морози. Мій чоловік був у неділю в селі, і місцеві підлітки розповіли, що у Чапу стріляли.  Ввечері його знайшли живого. У нас є стара сільська хата, і собаку забрали туди – нагодували, напоїли. Ми почали думати, чи доживе Чапа до ранку, чи ні. Він дожив», – розповіла Львівському порталу опікун Чапи Ірина Деринг.

Після того Чапіка повезли на рентген у Львівську ветеринарну академію. Там лікарі поставили невтішний діагноз – собака буде інвалідом, а точніше, – тягтиме задні лапи.

«Лікування прописали немаленьке, кожен день ми кололи йому ін’єкції, їздили до лікарні. Він не контролює свої фізіологічні процеси. Ми не знали, що робити з ним.  Поїхали у клініку «Ветмед» – ветеринари оглянули собаку в машині і сказали, що толку не буде – він дійсно лишиться інвалідом…», – каже І. Деринг.

Після того огляду чоловік Ірини привіз Чапу до їх з Іриною дому, оскільки  їздити кожен день в село забирало надто багато часу. Чапу оселили  в окремому приміщенні – більярдній, де щодня Ірина, її чоловік та друзі-волонтери приходять до нього робити вправи, перев’язки, гуляти та просто приділяти собаці увагу. За словами Ірини, коли Чапу привезли з села, де він пролежав майже два тижні, собака був буквально всипаний кліщами, бруднючий, та сьогодні він має пристойний вигляд.

«Я його відвезла у ЛКП «Лев», його там відмили , підстригли. Зараз ми зробили паспорт, перше щеплення. Він став чистенький, гарненький», – зазначає  вона.

Сьогодні Чапік живе у пані Ірини, яка переконує, що буде опікуватися ним, поки не прилаштує у надійні руки. Проте таких рук, за словами Ірини, в Україні не знайдеш…

«Головна моя мета – прилаштувати його у клініку в Європі, де займаються саме такими собаками. Ми чекаємо відповіді від таких клінік – лікарі задають різні питання, і позитивної відповіді наразі немає. У наших же клініках ним ніхто не буде займатися… Є позитивний досвід з прилаштування таких собак за кордон, і ми сподіваємося, що знайдемо людину, яка візьме на себе відповідальність і зможе допомогти», – каже вона.

Окрім того, за встановлення справедливості щодо Чапи пані Ірина та її небайдужі помічники борються й у правовому полі.

«Паралельно я написала заяву у прокуратуру, вони передали її в Миколаївський райвідділ… Я взяла запит, щоб лікарі веткомісії зробили експертизу стану Чапи, щоб побачити наслідки лиха. Це мені знадобиться у суді. Я хочу цю справу довести до кінця», – переконує Ірина.

Сьогодні ж Чапік проводить дні у більярдній пані Ірини і готується до життя на інвалідному візку, який незабаром приїде для нього із Польщі. Окрім того, у Чапіка з’явився шанс стати на три лапки.

«Не можу сказати, що лікарі говорять позитивні прогнози, але ми своїми силами робимо йому щодня масажі, обтирання, вправи. Ми ставимо його на лапки, і є результат – є надія, що він стане на три лапи. Окрім того, люди зібрали мені кошти на візочок інвалідний, незабаром маємо отримати його з Польщі. Це нам дасть можливість гуляти більше часу, бо коли ми зараз гуляємо – він тягне задні лапи, вони обтираються знову і знову, хоча ми їх постійно перемотуємо, мастимо ліками для загоювання», – ділиться з Львівський порталом пані Ірина.

За словами волонтера Ігоря Сайка, що допомагає Ірині з Чапіком, щасливе майбутнє собаки можливе лише за кордоном, адже в Україні до таких особливих тварин належним чином ставитися не можуть.

«Насправді людина має займатися такою собакою від «А» до «Я». Як показує мій досвід, в Україні нема чого навіть шукати таких людей. Йому треба шукати притулок за кордоном. В Україні у нього вижити шансів нема – ні жити, ні бути прилаштованим. Йому треба рівне подвір’я, без горбів. В квартиру він не годиться взагалі, бо не контролює свої фізіологічні потреби, його ніхто не захоче тримати. Така собака, на жаль, не для наших умов», – пояснює він.

Наразі слідство з цієї справи не надто ворушиться. Чапа ж на зло всім ворогам видужує і показує неймовірну спрагу до життя. Волонтери і пані Ірина стверджують, що зроблять усе, аби ця історія мала хеппі-енд у всіх його можливих проявах.