Зараз вектор розвитку туризму у Львові входить в протиріччя з інтересами і розвитком самих жителів. Про це йдеться в інтерв’ю голови управління культури Львова Ірини Магдиш, яке вона дала виданню УП.
За словами Ірини Магдиш, у місті живе майже мільйон чоловік, у яких свої зовсім інші побутові та культурні потреби.
«Є райони, де взагалі нічого немає – жодного культурного центру, жодної бібліотеки, театру або кінотеатру. Це мертві райони в культурному сенсі. Єдина розвага для людей в такому районі – церква. І церква починає на цьому жирувати і зловживати страшним чином», – зазначає чиновниця.
В одному з таких районів, каже Ірина Магдиш, в кожній школі у вестибюлі стоїть фігура Божої матері, обкладена квітами – своєрідний вівтар.
«Іноді я там заставала моменти, коли під час уроків діти стояли як на лінійці перед цим вівтарем, а пастор правил службу. На моє запитання, чому діти тут, а не на уроках, ніхто не знайшов, що відповісти», – розповідає І. Магдиш.
Також вона вважає ненормальною ситуацію, коли церква стає єдиною розвагою для мешканців.
«Це їхні гроші(церкви). Їх парафіяни – це їхні гроші, а прихожан треба виховувати з малих років. Якщо людина звикла ходити до церкви як на єдину розвагу у своєму світі і вносити пожертвування, то церква буде процвітати. Я не проти релігії, це особиста справа людини. Але церква не повинна бути єдиною інституцією і культурним пропозицією», – додала І. Магдиш.
А при чому тут чиновники? Чиновники мають керувати церквою?
А відносно статті, то чому п. Магдиш не наводить конкретних прикладів. Які це райони і школи? І що вона, як керівник управління зробила, щоб це виправити. Або що вона пропонувала зробити, а їй не дали
Можливо і не етично критикувати церкву, але те, що в сільській місцевості людям встановлені тарифи, які вони повинні віддати щомісяця на церкву, то це правда. Скільки вже було випадків, що священники відмовлялись хрестити, вінчати, а той похорон провести, бо родина мала богр перед церквою. Чому на такі факти не звертається увага чиновників?