У Львові адаптовано для незрячих перший повнометражний художній фільм – мелодраму «Щоденник пам’яті». Перші 20 осіб з глибокими ураженнями зору вже встигли «побачити» цей фільм і високо оцінити роботу творчої групи. Тестування фільму відбувалося при цілковитій тиші і в присутності кількох десятків інвалідів по зору. Фільм «Щоденник пам’яті» незабаром можна буде переглянути на веб-сторінці www.openlife.lviv.ua у розділі «Фільми для незрячих». Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Львівської міської ради.
Над адаптацією художнього фільму «Щоденник пам’яті» працювала творча група у складі: Олександри Бонковської (автор аудіодискрипції та диктор), Юрія Саєнка (звукооператор), Оксани Потимко (консультант).
«Це перший на теренах України художній фільм, адаптований для людей, що повністю не бачать або мають незначний залишок зору. На жаль, така сфера, як доступність інформаційного контенту для незрячих, у нашій країні чомусь відсутня у переліку культурних чи освітніх заходів. І хоч тифлокоментування існує у світі вже 40 років, у нас в Україні ми тільки почали його впроваджувати, оскільки хотіли забрати ще один бар’єр, що дискредитує незрячих людей. «Щоденник пам’яті» – наша перша спроба, але до нас також звернувся Олесь Санін з проханням адаптувати для незрячих людей його новий фільм «Поводир». Ми сподіваємося, що з часом, під час показу у кінотеатрі фільму, незрячі, будучи присутніми у глядацькому залі, зможуть за допомогою спеціальних безпровідних навушників слухати цей фільм з тифлокоментарями.
Автори аудіодискрипції (тифлокоментаря) уважно стежили за виразом обличчя незрячих глядачів під час перегляду фільму. Творча робота викликала шквал відгуків та емоцій серед незрячих глядачів першого в Україні адаптованого для цієї категорії фільму. Відгуки незрячих підтвердили, наскільки такий вид продукції затребуваний в Україні. Фільм завдяки аудіодискрипції став зрозумілим для тих, хто ніколи не бачив. Тривожні очікування авторської групи були компенсовані емоціями вражених глядачів, які вперше змогли «подивитися» художній фільм», – розповідає консультант проекту, інвалід I групи по зору, автор та керівник численних проектів з адаптації життєвого простору для осіб з глибокими порушеннями зору Оксана Потимко.
«Робота над фільмом є важливою, вона дуже цікава і водночас непроста, бо фільм американський, у кадрі звучить англійська мова, на яку накладений український переклад. Окрім того, сам сюжет є досить складним, сцени і час дії часто змінюються, і поміж цих всіх сцен потрібно було накласти мій голос з коментарями та поясненнями, що, власне, діється в кадрі. Тобто, в тих паузах, які існують у фільмі між репліками персонажів чи важливими звуками, потрібно втиснути коментар з поясненнями, хто діє в кадрі, як він виглядає, де відбувається дія, тобто пояснити те, що фіксує око зрячої людини, і, таким чином, пояснити незрячій людині сюжет та допомогти їй відчути атмосферу кожної конкретної сцени. Згодом, після того, як цей фільм переглянули незрячі люди, ми зрозуміли, що робота вдалася і фільм мав відповідний ефект», – зазначає актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, Народна артистка України, учасник численних проектів для незрячих Олександра Бонковська.
Учасники перегляду запропонували адаптувати фільм кінорежисера Олеся Саніна «Поводир», у зйомках якого брало участь чимало львівських інвалідів по зору. Зараз тривають перемовини з Олесем Саніним щодо адаптації фільму «Поводир», який планують висунути на здобуття премії «Оскар».
Фото: ilive.com.ua
