Павло Резвой у свої 65 років переплив Атлантичний океан з Канарських островів до Барбадосу за 62 дні, подолавши близько 6 тисяч кілометрів. Він прийшов другим з “одиночок” місяць тому, поступившись тільки 22-річному плавцеві. Зараз він є претендентом до книги рекордів Гінеса, хоч сам каже що подавати заявки не буде, хай цим займаються інші люди. Він навіть не має часу на справи такого роду, оскільки вже наступного тижня планує розпочати півторямісячне плавання на Кубу. Про те, як надумав плавати і про проблеми під час плавання він розповів сьогодні під час зустрічі з журналістами.
Ідеєю взяти участь в плаванні через Атлантичний океан П. Резвой заразився від сина Теодора, коли допомагав йому готувати човен. Сам він не мав грошей не те, щоб купити чи побудувати човна, але навіть для його оренди. Тут практично пощастило, оскільки в Лондоні він зустрівся з одним з гребців, який знайшов для нього човна в клубі гребців. Цей човен було зроблено спеціально для переплиття океану, але досі на ньому ніхто не плавав. Особливість човна – він важить на вісім кілограмів менше, ніж решта, що брали участь у регаті, має 7,3 метри вздовж та 1,76 м в ширину, при вазі 190-200 кілограмів. Клуб надав човна безкоштовно, але просили не змінювати назви “Меріон” до якої П. Резвой додав слово “Львів”.
“Плавання дало велике задоволеня. Мені пощастило з погодою, жодного разу не потрапляв у шторми. Щоправда, кілька разів ламався руль і тимчасово відключалося GPS, а телефон взагалі вмер за чотири дні” – розповів П. Резвой. Перші дні було важко, щоб не чути дзюркоту води він слухав музику, вів щоденник, знімав все на відеокамеру та робив фотографії. Каже, що жодного разу йому не доводилося закидати морського якоря, течії і вітри йому допомагали. Щодоби він пропливав близько 70 кілометрів, зазвичай течія була вдала, але були дні, що доводилося гребти і 14 годин на добу. Мав невелику проблему, бо всі кашкети розгубив у перші дні подорожі, а тому часто вдень ховався в каюті, натомість вночі веслував.
На човен він взяв найнеобхідніші речі, що теж зменшило вантаж. Каже, що взяв лише 80 літрів води, проте набрав повно виморожених страв, але вони набридли вже через тиждень. Рятувався тушонкою, цибулею і салом, а також ловив рибу. “Плиcти було не так важко, як самому причалити в бухті Сан Чарльз, це наразі вдалося лише чотирьом особам” – розповів Резвой. На фініші йому вручили керамічну летючу рибку. Перші дні після плавання були дуже важкі. Каже, що не міг нормально ходити по землі. Але за чотири дні зайнявся роботою в товаристві веслярів, зокрема, допомагав людям, які причалили пізніше, пристати до бухти.
Його човен зараз знаходиться в Барбадосі. Туди, за його словами, всі інші веслярі понаносили свої харчі, які залишилися, після того як почули про заплановану подорож на Кубу. Ця подорож триватиме 5-6 тижнів, за цей час Резвой планує проплисти 2,5 тисяч кілометрів.
На початку регати стартувало 14 човнів, першим до фінішу прийшов єдиний човен з чотирма гребцями, було шість одиночок. Наразі в морі знаходиться ще четверо осіб: одна “двійка” і дві “одиночки”.
Павло Резвой займався різноманітною роботою, найдовше працював геологом в Киргизії, був також прорабом на будівництві, працював в інститутах та університетах, шукав золото в Азії та інше. “Моя участь у регаті і цей результат – це мій вклад в товариство гребцв і спроба погасити борги” – вважає він.