Гжегож Опалінський, Генеральний консул Республіки Польща у Львові, про візи, нову будівлю консульства та Євро-2012

– Ось уже два роки Ви працюєте на посаді Генерального консула Польщі
у  Львові. Які у Вас враження від роботи
у нашому місті і чим Львів відрізняється від інших регіонів України, де як нам
відомо, Вам теж доводилось працювати?

– Так, звичайно, минуло
більше двох років відтоді, як я приїхав працювати до Львова. Я не приїхав сюди
як до зовсім чужого міста, адже раніше я працював на посаді Генерального
Консула в Києві і, відповідно, про Львів я знав багато, а ще більше чув. Львів
є дуже специфічним місцем праці. 

Варто зазначити, що у
Львові є найбільше у світі консульство, де працює найбільше людей з усіх
існуючих польських консульств. Це продиктовано багатьма причинами. Насамперед
Польща старалася, щоби вхід нашої країни до Європейського Союзу, а потім і до
Шенгенської зони не відбився негативно на контактах між українцями та поляками.
Прошу зауважити, що до цієї пори поляки збудували сім консульств в Україні,
крім Львова, консульства працюють й у Луцьку, Одесі, Харкові, Севастополі,
Вінниці і звичайно Києві. Ми є єдиною країною, яка намагається допомагати
громадянам України,  будуючи вже восьме
консульство. Крім цього, ми звичайно стараємось, щоби ті консульства, що є вже
збудовані і відкриті, були якнайбільше відкритими для наших клієнтів, якими в
більшості є громадянами України.

Також ми проводимо
модернізацію тих будівель та приймалень, які функціонують в Україні. Прикладом
цього є розбудова консульства у Львові що повинно гарантувати ефективніше,
швидше і ще краще обслуговування клієнтів.

Як я вже казав, Львів є
дуже специфічним містом. Це місто багатьох культур, багатьох конфесій, багатьох
релігій, місто яке має атмосферу типового західно-європейського міста. Тут
люди завжди жили в багато культурному середовищі. Тому ми можемо говорити про
те, що Львів є таким середовищем, яке ніде не зустрічається, бо тут є багато
культурність і толерантність. Адже тут по сусідству живуть поляки, українці,
росіяни, литовці, багато-багато інших націй, важко було би згадати всі нації,
які є у Львові.

Крім цього, про особливе
призначення цього міста свідчить той факт, що окрім польського консульства тут
також є Консульство Російської Федерації, Консульство Чеської Республіки, а
також кільканадцять почесних консульств інших країн, котрі дбають про те, щоби
стосунки того регіону західної України з тими країнами, які вони представляють,
були завжди на доброму рівні, щоби та співпраця розвивалася.

– Як у Вас складається співпраця з владою Львова та області. Чи завжди
наша влада йде Вам на зустріч?

– Зрозуміло, що влада
Львова і області не уособлюється з нашим консульством, але вона досконало знає
і працює в тому напрямку, аби покращити співпрацю з нами, бо знає, що
99,9%  клієнтів нашої установи є
українцями, чи то з Львівської області, чи з консульського округу нашого
закладу.

У попередньому році нам
вдалося, після досить довгих старань, обмежити діяльність деяких осіб на
території під нашим консульством, які дуже часто збивали з пантелику наших
клієнтів. Адже наша установа не мала на те впливу, бо відбувалося усе на
території України. Я говорю про тих людей, які пропонували свої послуги тим
особам, які потрапляли до нашої установи з візовими питаннями. І дуже часто
траплялося так, на жаль, що ті послуги призводили до помилок, збивали наших
клієнтів з пантелику. Більше того, ці люди переконували наших клієнтів, що вони
є представниками консульства.

Тому, маючи нагоду, я
хочу ще раз наголосити, що ті люди, які працюють під консульством не мають
нічого спільного з нашою установою. Це стовідсотково не наші працівники і це не
є особи, яких наймає консульство для того, щоби допомагати тим людям, а
навпаки.

Крім того, хотів би
підкреслити, що ми є однією з небагатьох установ, яка запровадила механізм з
попередньою перевіркою документів. Отже, перед їх прийомом всі необхідні
документи повинні бути перевіреними. Перевіряються вони для того, аби зменшити
відсоток відмов. Тобто, перед прийомом документів представник консульства, який
працює, чи сидить у віконечку, перевіряє усі необхідні документи. Якщо анкета
не до кінця заповнена, або є помилки, то можна там же біля віконечка їх
виправити. Крім того, якщо не вистачає якихось документів, чи то громадянин
України, який звертається за візою, не приніс з собою одного з необхідних
документів, тоді працівник консульства радить йому що саме потрібно додати, а
що змінити так, щоби коли ми будемо приймати документи, ризик отримати відмову
був мінімальний. 

– Проте, навіть при цьому візи отримують не всі. Цікаво, а який тоді
відсоток громадян отримують відмову в отриманні візи? І що є основними
причинами для відмови? Адже, як усім відомо Генеральне Консульство Польщі у
Львові б’є світові рекорди, видаючи щороку близько 300 тисяч віз.

– Відсоток
відмов у нашому консульстві становить близько 2%. Це є дуже низький відсоток,
бо, як я вже вище зазначав, ми стараємося переглядати документи перед їх
формальним прийомом до візової процедури. І дякуючи цій дуже складній роботі у
нас практично немає відмов на основі формальних недоліків у документах. Ці 2%
відмов у більшій своїй частині трапляються у тому випадку, коли громадянин
України, що звертається до нас за візою, додає до своїх документів якийсь
фальсифікат, або гірше того, підробляє документи.

Так, кожного року ми
видаємо близько 300 тисяч віз, а крім цього вже декілька років ми намагаємося
оформляти довготривалі, багаторазові візи. Для прикладу, якщо три роки тому
назад ми оформили близько 300 тисяч віз, з яких близько половини було
одноразових, то зараз ми оформляємо 300 тисяч віз багаторазових. При цьому до
нашого консульства приїжджають люди не тільки зі Львова чи з Львівської
області, але й з більшої частини західної України.  

– Ви зазначили, що Вам вдалося врегулювати питання
щодо ситуації на території під Консульством Польщі у Львові. Розкажіть будь
ласка про це детальніше, адже нам відомо, що Ви вели переговори з місцевою
владою про наведення порядку на цій території. Над цим навіть працювала
спеціальна робоча група. А які кроки були напрацьовані?  

– Ми підтримуємо сталий
контакт з місцевою владою. Намагаємось, щоби всілякі ситуації, які вимагають
спільних дій, були реалізовані одразу. Влада Львова і влада області дуже
допомогли нам. Тут варто згадати ще представника Міністерства закордонних справ
пана Войнаровського, який організував робочу групу, в результаті праці якої нам
вдалося кілька проблем ліквідувати. А крім цього, влада міста і області
спричинили значне покращення ситуації під консульством. До прикладу, зараз цих
неправдивих посередників під консульством стало набагато менше, а тим хто
залишився, набагато складніше працювати. 

Крім цього, вдалося
усунути і забрати всілякі будки, кіоски і автопричепи, котрі функціонували під
консульством і в котрих власне робили помилки, збивали з пантелику людей, які
зверталися до нас за візами.

– Як почуває себе польський бізнес на Львівщині? Адже не секрет, що
стосунки між польськими інвесторами та місцевою владою не завжди складаються
добре – досить навести приклад щодо ситуації з підприємством «Органіка» у
Бібрці. Чи доводиться Вам сьогодні вирішувати подібні проблеми і допомагати
бізнесменам-співвітчизникам?

– Бізнес
польський чи бізнес з польським капіталом тут на західній Україні дуже
відрізняється між собою. З однієї сторони ми маємо таких потужних інвесторів як
страхова компанія PZU, Кредобанк, який є найбільшою інвестицією
польського капіталу тут на Україні. А з іншого боку є поважна група малих
інвесторів, малих підприємців чи підприємців меншого калібру, які працюють в
західній Україні та інвестують свої власні засоби. А це свідчить про те, що і
надалі цей регіон України для польських підприємців є дуже цікавим.

Попри кризу, сюди все з
більшим зацікавленням ідуть інвестиції. І щоби допомагати польському бізнесу і
польським бізнесменам ми організовуємо циклічні зустрічі. Зустрічаємося всі
разом, обговорюємо їхні проблеми. У тих зустрічах приймає участь і представник
адміністрації губернатора. Зазвичай ним є заступник губернатора М.Янків. і на
таких робочих зустрічах ми намагаємося обговорювати всі проблеми, щоби знайти
дорогу до виходу чи допомогти в розвитку тих підприємств, які складають тут
дефакто економічну силу західної України.

Це є досить дуже велика
шкала інвестицій, якщо йдеться про якісь числові характеристики. Натомість з
таких проблем, про які ви питаєте, які повторяються досить часто, то тут я в
черговий раз повинен згадати про клопоти на кордоні, коли підприємці нарікають
на те, що дуже довго оформляються їхні товари, чи митна служба дуже затягує час
розмитнення, а це призводить до клопотів чи пертурбацій в процесі виготовлення
продукції.

– А з якими проблемами найчастіше стикаються громадяни Польщі, які проживають або перебувають
на території Львівщини?

– По-перше,
більшість з тих проблем виникає з того факту, що громадяни Польщі, які сюди приїжджають чи перебувають тут,
не до кінця знають українські закони та українські правила. Часто буває так, що
вони переконані у тому, що ті правила є такими самими чи дуже близькі до тих
правил чи законів, які є в Польщі. Досить часто це призводить до певних
клопотів з легальним перебуванням чи реєстрацією.

Часом трапляється, що
громадяни Польщі, які приїжджають сюди на короткий час, конфліктують з
правилами дорожнього руху. Трапляється й таке, що поляки-туристи, які
приїжджають сюди, потребують допомоги нашого консульства у зв’язку з тим, що
втрачають документи, тобто вони їх або згубили, або у них їх вкрали, тощо. І в
цей час наша установа допомагає нашим громадянам, роблячи їм тимчасові паспорти
для того, щоби вони могли повернутися до Польщі. Також ми намагаємося допомогти
нашим громадянам при потребі у вирішенні проблем з міліцією чи з місцевою
владою.

– Чи можете згадати якийсь курйозний випадок з вашими співвітчизниками у
нашому регіоні?

– Праця консула звичайно
асоціюється з дипломатичною функцією . Консул це такий державний службовець,
який виконує більше функцій з офісів Польщі і ситуацій курйозних чи дуже
цікавих маємо дуже багато. Декілька разів було так, що для громадян Польщі, які
тут перебувають, чи спеціально приїхали до Львова, я надавав шлюб, як голова
загсу. Без сумніву, це були такі випадки, які кожен день не асоціюються з
консульством. Варто підкреслити, що таких ситуацій у Львові на рік стається
декілька, коли двоє поляків хочуть зав’язати офіційні шлюбні стосунки. Це
можливе і це теж робиться в консульстві. 

– Нещодавно польська сторона передала українській громаді Народний дім у
Перемишлі. Відповідно, українська сторона мала надати будівлю для культурної та
громадської діяльності польській громаді, і, відомо, що у Вас були на цей
предмет перемовини з міською владою Львова. Що сьогодні? Ви досягли якихось
конкретних домовленостей?

– Тематика
отримання будинку культури Польщі у
Львові є предметом розмов з владою міста кільканадцять років. Кільканадцять
років мої попередники, чи Генеральні консули, чи насамперед польська громада
Львова намагалися знайти будинок, в якому міг би постати будинок культури
Польщі у Львові. До теперішнього часу ті старання, які були зроблені поляками,
що тут мешкають, консульством чи Міністерством закордонних справ Республіки
Польща не принесли результату.

Наразі ми є в процесі
обговорювання можливості, яка з’явилася в попередньому 2010 році, і я маю надію
на те, що звертаючи увагу на те, що польська сторона в Перемишлі переказала
будинок на потребу Народного дому українській громаді, яка там живе, влада
Львова теж дуже конструктивно підійде до цього питання. І незадовго ми зможемо
тішитися підписанням договору чи відкриття Польського дому тут у Львові.

Як я вже підкреслював у
вступному слові, Львів є містом багатьох націй, багатьох конфесій, багатьох
культур і з упевненістю скажу, що передання будинку польській громаді на її
потреби було би жестом доброї волі, який би чудово вписався в характер цього
міста.

Крім цього, звернімо теж
увагу на відносини між Польщею та Україною, які базуються на стратегічному
партнерстві. Отже, маю надію, що незадовго питання будинку Польського буде
урегульовано.

– З початку минулого року в дію вступило особливе положення Угоди про
реадмісію громадян третіх країн між Україною і Євросоюзом. А як діє чинна угода
про реадмісію між Польщею та Україною? Які зміни відбулися за останній рік?

– Реадмісія
є однією з умов початку розмов про безвізовий режим. В цій справі я контактував
з представниками Державної прикордонної служби Республіки Польща і результати,
які отримав є однозначно позитивними.

З часу існування цієї
угоди про реадмісію досі не зафіксовано жодних великих проблем. І прошу
звернути увагу на один аспект, бо всі розуміють цю угоду так, що громадяни
третіх країн будуть повернені на Україну. Але ця угода двостороння, тобто якщо
хтось з країн-членів Євросоюзу поїде на Україну і є нелегалом, то згідно цієї
угоди буде повертатися до тієї країни з котрої він переїхав кордон. Ця угода є взаємною,
обидві сторони як Україна, так і Польща, як член Євросоюзу, дбатимуть про те,
щоби вона добре функціонувала.  

– Кількість нелегалів, які намагаються потрапити з України до Польщі
збільшилась чи навпаки ця цифра зменшилася?

– Точною
інформацією я не володію, але з інформації, яку ми отримали від Державної
прикордонної служи Польщі стає зрозумілим, що рівень нелегальних мігрантів, які
пробують перетнути кордон з України до Польщі, має тенденцію до зниження. Їх
щораз є менше і дуже важливо в цьому контексті наголосити про дуже добру, про
дуже плідну співпрацю Державної прикордонної служби України та Державної  прикордонної служби Польщі. Кордон
оберігається з двох боків, і поляки, і українці намагаються, щоби кордон був
безпечним. Власне, у зв’язку з цим, щоразу важче перетнути кордон, порушуючи
закон. 

– У кінці літа минулого року Консульство Польщі у Львові збиралося
запровадити систему реєстрації через Інтернет е-konsulat для
великих компаній, товариств, установ тощо. Чи Ви запровадили цю систему і як
вона себе показала?

– На
початку запровадження процедури Інтернет-реєстрації через е-konsulat було тільки призначено для великих партнерів, як
до прикладу туристичних компаній, або до тих інституцій, з якими ми
співпрацюємо щоденно, приймаючи візові анкети чи прохання про видачу візи. На
сьогодні е-konsulat працює вже для всіх.

Консульство видає близько
300 тис віз на рік і ми стараємось знайти чим більше можливостей, щоби це
процес ще більше спростити або щоби ці наші внутрішні механізми, наші процедуру
ще трохи скоротити.

Е-konsulat має подвійну вигоду – особа, яка реєструється
через Інтернет отримує вже якийсь свій номер, друкується така кодова смужка.
Окрім цього, це швидше зробити через Інтернет самому вдома, аніж скористатися з
послуг тих посередників, які є перед консульством. По-друге, в момент  Інтернет-реєстрації є користь і для нас. Вся
інформація, яка є в анкеті, потрапляє до нас через Інтернет і ми можемо більше
зробити за той самий час, бо інформація з анкети є у нас вже в системі. Тому, я
хотів би ще раз звернути увагу і попросити тих осіб, які будуть до нас
звертатися за візами, щоби вони якнайчастіше і якнайбільше користалися
можливістю Інтернет-реєстрації. Для осіб, які не мають доступу до Інтернету,
або для яких це було би складно, зберігаємо можливість звертання у звичайному
порядку.

– Щодо зони малого прикордонного руху. Яка зараз там ситуація? Скільком
людям у рік Вам доводиться видавати карту учасника малого прикордонного руху?

– Малий прикордонний рух
– це дуже добра умова, яка дозволяє людям, що мешкають в прикордонній зоні, у
швидкий і простий спосіб отримати ту карту і користатися з можливостей, які
вона надає, тобто перетинання кордону на підставі тієї карти, а не візи. 

На протязі року ми
видаємо близько 50 тисяч карт учасника малого прикордонного руху. Але хочу
підкреслити, що коли ми два роки тому видали їх у кількості близько 25 тис, то
власники цих карт понад 2 млн разів перетнули кордон. Тобто, видно, що ці карти
є річчю, яка цілком виконує свою роль, яка уможливлює перетинання кордону у
швидкий спосіб і поєднує людей між собою. Але цікавим є те, що незважаючи на
отримання цих карт, ми не зауважили зменшення отримання кількості віз. Якщо
раніше ми видавали близько цифри 300 тисяч віз на рік, то ця цифра залишається
на такому ж рівні і зараз.

Карта учасника малого
прикордонного руху дає можливість перетнути кордон і перебувати певну кількість
днів з іншого боку кордону, тобто на польській стороні. Але до моменту, як
умова ввійшла в дію, була частина людей, яка сумнівалася і роздумувала, що буде
з тими людьми, які з цією картою поїдуть далі, наприклад до Варшави, Познані чи
Вроцлава, або ще далі до країн західної Європи? Таких випадків за час дії даної
угоди було лише декілька. Це показує те, що люди які мають ці картки, не мають
намірів на підставі тієї карти поїхати десь далі. 

– Мабуть для Вас уже є наболілим питання щодо нового приміщення
Консульства, терміни здачі якого в експлуатацію постійно переносяться через
фінансовий конфлікт Консульства з українським підрядником. Що сьогодні? Вам
вдалося врегулювати це питання? Адже усі з нетерпінням чекають того моменту,
коли запрацює нове приміщення Консульства і відповідно зменшаться великі черги.

– Ми
є консульством, який працює у досить дивному ритмі. Тобто ми починаємо
працювати з самого ранку, а закриваємося, коли приймаємо всіх. Іншими словами,
не має небезпеки чи ризику, що той, хто прийде до консульства, не здасть
документів. Ми працюємо від ранку і до останнього клієнта. І це є такий мій
спосіб, щоби зліквідувати черги, тому що ми намагаємося не відкладати, не
переносити зустрічей з людьми на інший день. Ми стараємось прийняти всіх, щоби
ніхто не залишився поза консульством. Звичайно, бувають виняткові ситуації,
коли наприклад нам вимикають електроенергію чи якісь інші випадки, які не
уможливлюють нашу роботу до останнього клієнта, але це дійсно виняткові
випадки, які трапляються дуже рідко. Тому я би хотів зауважити, що великих черг
під консульством уже не має близько двох років. Бо наше консульство працює
трохи по іншій системі, щоби прийняти усіх громадян, тому не думаю, щоби хтось
мав рацію, розказуючи про великі черги. Звичайно буває, коли в один день прийде
кілька сот людей, бо приїжджають електрички чи маршрутки з інших місцевостей, і
якщо на один раз з’явиться близько 500 людей, то це займе нам декілька годин
для розформування тієї черги. Але напевно в той день ми приймемо всіх.

Щодо нової будівлі.
Навесні минулого року, а точніше в лютому, ми почали отримувати офіційну
інформацію від генерального підрядника щодо його проблем. Це і спричинило дуже
великі запізнення у здачі в експлуатацію нового будинку. Якщо би в той час
вдалося схилити генерального виконавця в дотриманні умови, яку ми мали, то я
думаю, що в червні минулого року ми могли би вже працювати в новому будинку.

Сьогодні ми маємо чотири
приміщення, два на вулиці Коцюбинського та по одному на вулицях Івана Франка і
Сміливих. Наразі ми знаходимось на кінцевій фазі, навіть не будови, а
облаштування нової будівлі. Зараз там встановлюємо комп’ютерну мережу,
проводимо роботи, пов’язані з умеблюванням. Окрім того, займе час з
переміщенням наших працівників. Тому, маю надію, що за декілька місяців, а
можливо трохи швидше, ми почнемо вже працювати у новому приміщенні.

І та ситуація, що
консульство є у чотирьох різних приміщеннях – не є простою ситуацією, адже до
прикладу можна уявити ситуацію при якій в приміщенні на вул. Сміливих є черга у
15 чоловік, а на вул. Івана Франка тисячу.

– До грандіозної події як для України, так і для Польщі, чемпіонату
Євро-2012, залишилось трохи більше року. Які додаткові завдання ставить перед
Консульством підготовка до футбольної першості?

– Євро-2012 – це не лише
подія спортивна, це і супер нагода для того, аби промоціювати польську
культуру. Тому ми готуємося до цього Чемпіонату Європи, плануючи певну
кількість подій мистецьких чи спортивних, але й одночасно не забуваючи про
основні базові функції консульства, тобто допомога громадянам Польщі. 

Відомо, що в той час буде
одночасно кілька десятків представників країн Європи і Європейського Союзу. Те
що Польща є членом Євросоюзу ставить перед нами обов’язок допомагати громадянам
інших країн, які цієї допомоги потребують. Крім цього, звичайно плануємо роботу
консульства під час Чемпіонату Європи такою, щоби можна було в разі потреби
видати дуже велику кількість віз на протязі одного-двох днів. Це буде для нас
теж викликом.

Наразі не відомо, хто
буде у Львові грати. Напевно що тут не буде грати ні Україна, ні Польща.
Представники яких країн будуть грати у Львові до сьогодні ми не можемо сказати.

– Чи плануються зміни візового режиму під час проведення Євро-2012?– Це
справа умови між Кабінетом Міністрів і Європейською комісією. Є регуляція, яка
активує режим отримання віз. Я маю надію, що до 2012 року, власне до періоду,
коли буде Польська президенція в Євросоюзі, а це буде друга половина 2011 року,
нам вдасться відпрацювати це питання. І сподіваюсь, що воно задовольнить
громадян України і одночасно воно буде в руслі рішень Європейської
комісії. 

– Ви добре
обізнані з ситуацією в Україні. На Вашу думку, коли наша країна нарешті дозріє
до вступу в Євросоюз і що для цього потрібно насамперед?

– Неповних
20 років тому в Польщі почали вагатися щодо того, чи повинні ми вступити до
Євросоюзу, чи ні. Однозначно всі були за вступ Польщі до ЄС. Я пам’ятаю і
референдум, в якому піднімалося питання, чи хочемо ми зв’язатися з тією
європейською структурою, чи ні. До чого я веду? Щоби Україна вступила в
Євросоюз потрібне насамперед бажання українського суспільства. Якщо ви будете
за те, що би вступити до ЄС, то цей процес буде протікати набагато швидше, ніж
в Польщі, бо ми готувалися кільканадцять років від моменту підписання першої
декларації до моменту вступу. Зазвичай цей процес є довгим і важким, але так як
називають Польщу вірним адвокатом України, то я переконаний у тому, що якщо
Україна вирішить вступити до ЄС, то в той час ви зможете скористатися з нашого
досвіду, і досвіду інших країн. Відповідно, цей процес приготування у вас до
вступу буде коротшим і швидшим, ніж в нашому випадку, коли ми були в тій групі
перших країн з центральної Європи, котрі мали вступити в ЄС.

Світлана Радішевська, «Львівський портал»