“П”ємонт демократії” чи “республіка на колесах”?

Цього тижня президія Львівської обласної ради вкотре готує необхідну документацію на розгляд сесії, якій навряд чи судилось відбутися у першому півріччі. Сумнів у можливості проведення сесії Львівської облради аргументується як цілим рядом подій, заяв та коментарів регіонального масштабу, так і результатами дводенної роботи столичних політиків, які минулого тижня перебували у Львові.

Робоча група ВРУ у складі п’яти осіб — представників Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування і Асоціації рад, згідно розпорядження голови Верховної Ради, 9 червня прибула до Львова для вивчення суспільно-політичної ситуації в області. Проте, не забарившись, через два дні, вона повернулась до Києва. Керівник робочої групи, який одночасно є головою профільного Комітету ВРУ, Анатолій Матвієнко, підсумовуючи “результати дводенної роботи у Львові” наголосив, що, фактично, конкретних висновків наразі зробити не можливо. Одночасно, депутат та фахівець у галузі державного будівництва та місцевого самоврядування дипломатично відмежувався від питання розпуску обланої ради, заявивши, що в даному випадку це повинно вирішуватись тільки в межах Львівської області.

Правда, парламентарій все ж таки дав окремі поради, які можуть зрушити закостенілу ще із зими проблему представницького органу Львівщини. Це — скликання сесії та робота в межах чинного законодавства й обраного депутатами компромісу. Саме останнє, тобто компроміс, на думку нардепа, полягає у тому, аби на сесію були винесені суто господарські питання. Однак політичний досвід Анатолія Матвієнка не врахував один із елементів галицького правління: впродовж тринадцяти років до Львівської обласної ради обирають лише націонал-демократів, яким, здавалось би, чого-чого, а політичного консенсусу було б найлегше досягти самостійно. Адже ж не зміни до Конституції доводиться вносити депутатам облради!

Однак, таке короткотривале відрядження парламентаріїв дало підстави ще раз переконатись, що депутатський корпус обласної ради набув довготривалої декоративності, і лише поштовх “згори” зможе скерувати депутатські групи та фракції у робоче русло. Мабуть саме тому куратор робочої групи, підбиваючи підсумки свого перебування у Львові, наголосив, що жодна із сторін облради: ні керівництво, ні депутатські комісії не зробили всього можливого, щоб представницький орган Львівщини запрацював. І якщо цю ситуацію Анатолій Матвієнко охарактеризував як “абсолютно невигідну для виконавчої влади, зокрема голови облдержадміністрації”, то жодного разу він не обмовився, що такою ж ця ситуація є й для депутатів. Отож, схоже, представники всіх груп — як “Соціальної справедливості”, “Ділової Львівщини”, так і фракції “Наша Україна” з полегшенням зітхнули, що робоча група Верховної Ради взяла на себе повноваження досліджувати суспільно-політичну ситуацію в області не у стінах облради, а в Києві.

Розхитане крісло голови облради вирішив залишити на певний час і Михайло Сендак. Несподівано вміло “відстрілявшись” від ініціаторів його відставки, Михайло Дмитрович забезпечив собі тили у медзакладах Києва. Правда, розповідають, що й там його відвідували працівники прокуратури, відреагувавши на звернення робітників Дрогобицького АТП, яким свого часу керував Михайло Сендак. І хоча інформацію про порушення кримінальної справи стосовно голови Львівської облради відмовляється коментувати прес-служба прокуратури області, Антатолій Матвієнко підтвердив її достовірність. Останнім часом мали місце й чутки про те, що вже видано орден на арешт Михайла Сендака. Про можливе його затримання або арешт офіційно заявляв і сам голова облради. Правда, після того, як колишній директор Дробицького АТП Михайло Сендак подарував трудовому колективові контрольний пакет акцій цього підприємства, яким володів впродовж кількох років, ймовірність арешту значно зменшилась. Однак, зараз волею-неволею Михайло Сендак, як голова облради, взяв тайм-аут.

Черговий лікарняний та планова відпустка Михайла Сендака можуть стати індикатором готовності депутатської групи “Соціальна справедливість” та окремих депутатів-держслужбовців із “Ділової Львівщини” розблокувати проведення сесії. Адже у своїх коментарях координатор “Соціальної справедливості” Ігор Дума та керівник “Ділової Львівщини” Михайло Брегін неодноразово заявляли, що готові взяти участь у сесійному засіданні, якщо Михайло Сендак не буде головуючим.

Звичайно, ця вимога стосується не лише одного засідання сесії, а взагалі переобрання голови облради. Ігор Дума та Михайло Брегін погоджуються, щоб під час голосування за кандидатуру на цю посаду квота залишалась за фракцією “Наша Україна”. І найзручнішою кандидатурою для депутатів опозиційного табору до Михайла Сендака є кандидатура його першого заступника Ігоря Держка. Однак такий варіант аж ніяк не може задовольнити більшості нашоукраїнців, які пересвідчились, що Михайло Сендак за підтримки нардепа Петра Димінського став фігурою, з якою потрібно рахуватись. Натомість тривалі наполягання депгрупи “Соціальна справедивість”, якою керує Сергій Медведчук, про передачу управлінських важелів представницького органу Львівщини Ігореві Держку, ще більше гуртують нашоукраїнців навколо фігури Михайла Сендака.

Отож, не зважаючи на те, що обласне представництво “Наша Україна” наприкінці минулого тижня звернулось до депутатського корпусу Львівської обласної ради впродовж трьох днів скликати сесію, а президія облради оголосила про своє засідання, ніхто не є певним, що сесія відбудеться. Не має підстав сподіватись, що на підході літніх канікул втомлені важким роком роботи парламентарі візьмуться і за вирішення проблем Львівського регіону. Адже останні події складають враження, що напередодні президентських виборів Львів та область в цілому намагаються відмежувати від загальнодержавних процесів. Тож пересадили “П’ємонт демократії” на віз без повозича і вийшла така собі “республіка на колесах”. Так, дививсь, і правління проголоситься. А вже аж після 31 жовтня загукають із Андріївських схилів: “Агов!.. чого ж ви стали?”

Оксана Колодрубець