Конфлікт на Святоюрській горі

Львівська архиєпархія намагається повернути історичні землі біля собору Св. Юра. Поки що безрезультатно.

Комплекс собору Св. Юра, розташований на Святоюрській горі, є одним із небагатьох архітектурних комплексів, збудованих в єдино цілісному стилі. Історично включаючи в себе окрім церкви та митрополичих палат ще капітульні будинки, дзвіницю та сади, сьогодні цей комплекс залишився позбавленим частини своєї власності. Йдеться не лише про будинки, у яких в роки радянської влади поселилися люди та невдовзі приватизували свої квартири, а й про так званий нижній митрополичий сад, на території якого сьогодні найчастішими гістьми є бомжі, які легко потрапляють за обдертий паркан. Як стало відомо «Погляду», занедбана територія не має законодавчо закріпленого власника, а тому є бездоглядною, а сьогодні ще й конфліктною. На землю, яка становить близько 2 га, претендує як Львівська архиєпархія Української греко-католицької церкви, так і дирекція Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру (ОРТПЦ), чия вишка височіє поряд із собором Св. Юра. Кому ж належить ця земля та хто відповідальний за захаращеність колись унікального монастирського саду спробував з’ясувати «Погляд».

Нічия земля

«За Радянського Союзу ця вишка була однією з трьох так званих глушилок, які перебивали сигнали радіо Свободи та Голосу Америки. Тоді це був режимний об’єкт. Але документів на передачу цього об’єкту немає, – розповів «Погляду» радник міського голови Львова з релігійних питань Ігор Ожеївський. – Коли ЮНЕСКО ставило питання про включення собору Св. Юра у свої списки, то після позитивного рішення, незважаючи на те, що собор перебуває за межами історичного центру міста, ЮНЕСКО поставило умову демонтувати ці три вишки. Дві демонтували, а третю залишили. І так до сьогодні. Але цю землю за документами досі не передано нікому. Проблема ж якраз у тому, що ця нічийна територія, де колись був митрополичий сад, нищиться». За словами пана Ожеївського, сьогодні церква намагається повернути собі землю, яка їй належала історично. Проте процес цей ускладнюється існуванням на ній радіопередавальної вишки, власники якої, за словами Ігоря Ожеївського, не хочуть поступатися місцем. «Цією землею зараз розпоряджається міська влада. І є сприяння з боку міської влади. Проблема ж у власності радіопередавального центру, тому що, згідно з теперішнім новим законодавством, якщо на землі є чиясь власність, то територію передати іншим не можуть. Але ми стикаємося з якимось незрозумілим спротивом з боку ОРТПЦ, якого я пояснити не можу», – додав радник Андрія Садового.

Натомість, у Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центрі (ОРТПЦ) запевняють, що жодного конфлікту із представниками храму у них немає. Більше того, ніхто до ОРТПЦ з боку собору із пропозиціями чи претензіями не звертався. «До нас ніхто не звертався стосовно передачі території нижніх садів, тому дивно, що сьогодні ви звертаєтеся із таким питанням, – зазначив головний інженер ОРТПЦ Василь Пилипів. – Сьогодні ми опрацьовуємо питання віддачі прилеглої до вежі землі, оскільки для нас доволі складно платити за таку територію. Адже це більше гектара! Про перенесення ж самої вишки мова поки що не йде. Рішення про це повинні приймати на рівні держави». Проте, за словами пана Пилипіва, демонтування вишки є реальним, але разом із побудовою нової телевежі, оскільки стара вже не в найкращому стані. Доки ж про демонтування питання не стоїть, ОРТПЦ готовий передати церкві усі довколишні землі. Щоправда, остання на такий варіант погоджуватися хоче не до кінця. Як пояснили «Погляду» в Курії Львівської архиєпархії, потрібним є і демонтування вежі, адже вона зовсім не прикрашає Святоюрського комплексу, до того ж її розташування на Святоюрській горі порушує умову ЮНЕСКО.

А документи мовчать

Як вдалося з’ясувати «Погляду», історично конфліктна територія мала назву нижнього, або фруктового митрополичого саду. У 1938 році довкола саду поставили просту огорожу з дротяної сітки, за якою височіли три вежі-глушилки. А вже 1951 року рішенням службового засідання виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих, за Львівським радіоцентром закріпили і всю земельну ділянку та будинки.

В 90-х роках церква звернулася до влади із клопотаннями про повернення історичної території Львівській архиєпархії, яке влада відразу ж задовольнила. Як свідчать наявні в редакції документи, виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів виніс рішення про припинення дії рішення 1951 року з пропозицією ОРТПЦ звільнити приміщення та прилеглу територію. Тоді ж нині покійний Владика Володимир Стернюк уклав відповідний договір оренди та впродовж кількох років Курія Львівської архиєпархії платила орендну плату за приміщення, яке обіцяли передати церкві. От тільки ОРТПЦ ані приміщень, ані території не звільнив. Довготривале листування Курії Львівської Архиєпархії як із владою, так і з ОРТПЦ проблеми так і не вирішила. Як пояснили в ОРТПЦ свою відмову звільнити територію, рішення 1990 року прийняли без детального вивчення питання, а тому були упущені такі деталі справи, як перебування одноповерхового будинку на балансі ЖЕКу, який надав цю будівлю ОРТПЦ в оренду, та перебування на балансі ОРТПЦ інших споруд, які можуть бути вилучені лише на підставі рішення Арбітражного суду. В результаті, після звернення Львівської архиєпархії 1997 року в управління комунального майна, яке порадило припинити договірні стосунки, церковна влада перестала платити орендну плату за територію, до якої священнослужителів не допустили навіть тоді, коли завалився мур. Сьогодні ж встановити точного власника на цю територію, незважаючи на товсту папку документів, є доволі складно. Як пояснив Ігор Ожеївський, жодних підставових документів для надання такого права чи то ОРТПЦ, чи то церкві немає. Є лише навідні свідчення, на основі яких можна розглядати це питання. Проте свідчення ці настільки суперечливі, що до сьогодні вирішити питання власності на земельну ділянку у 2 га практично неможливо. За інформацією ж Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, яку надали Львівській Архиєпархії 1995 року, у документах про нерухоме майно зафіксовано власність на земельну ділянку площею 3 морги 1413 сажнів (2 га) собору св. Юра.

Проблемна реставрація

Як з’ясувалося, невирішене питання власності на землю колишніх митрополичих садів відіграє далеко не другорядну роль і в реставраційних проектах. Про необхідність такої реставрації Святоюрського комплексу почали говорити ще два роки тому. Тоді ж були обіцяні немалі кошти з міського та обласного бюджетів. Тоді ж і почали з’являтися перші проблеми, пов’язані із відсутністю власності церкви на увесь комплекс собору Св. Юра. Адже ремонту потребував і потребує не лише собор, а й капітульні будинки, верхній та нижній сади. «Сьогодні гостро стоїть проблема реставрації верхніх садів, адже дренажна система там не зроблена. Мури падають. Якщо йти до реставрації, то потрібно починати з верхніх садів, а архиєпархія не має власності на всі будівлі, бо 60% квартир є приватизованими і там живуть люди. Відселити їх, на жаль, немає коштів, – зауважив пан Ожеївський. – Якщо ремонтувати мур, який впав, то потрібно розробляти проект не тільки реставрації верхніх садів, а комплексом із нижніми садами. А на це потрібна власність на нижні сади, якої церква ніяк не може добитися через спротив ОРТПЦ».

Щоправда, на думку начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілії Онищенко, основна проблема полягає не у відсутності власності на землю нижніх садів, а у відсутності самого проекту. «Вежа не є першопричиною відсутності реставраційних робіт. Головна причина у відсутності проекту. Там справді потрібно починати вести роботи. Ми вже неодноразово зверталися з цим до єпархії. Окрім того, радили якнайшвидше закріпити за собою цю землю. Поки що результатів немає», – розповіла вона у коментарі «Погляду». Проте, за переконанням Лілії Онищенко, демонтаж вежі є таки потрібними, оскільки це є прямим зобов’язанням Львова перед ЮНЕСКО. «Я думаю, що ми зобов’язані її демонтувати. Питання лише в тому, куди все це перенести», – додала пані Онищенко.

Як запевнив Ігор Ожиївський, міська влада і церква сьогодні справді намагаються вирішити це питання. От тільки залишається багато „але”. «Є сприяння. І депутатів, і міського голови. Зараз головними є юридичні питання, тому що протягом попередніх десятьох років ніхто точно не міг сказати, чиєю власністю є та територія і той будинок. А без внесення у проект реставрації нижніх садів, реставрація комплексу буде неповноцінною», – пояснив пан Ожеївський.

Коли ж владі вдасться навести лад із документами десятирічної давності, доводиться лише здогадуватися. От тільки реставрація комплексу собору Св. Юра та вирішення питання нічийної землі загострюється з кожним днем. А це аж ніяк не позиціонує Львів з хорошої сторони в очах як ЮНЕСКО, так і самих львів’ян та гостей міста.

Коментар для «Погляду»:

Високопреосвященніший владика Ігор ВОЗНЯК архиєпископ Львівський:

„У 2002 році, коли було посвячення, ми з блаженнішим Любомиром та владикою Глібом були представлені у міській раді. Тоді головою міста був пан Куйбіда. Він нам сказав, що ці вишки приберуть і територію віддадуть нам. Нам обіцяли і ми віримо, що нам це передадуть, тому що ці землі колись належали церкві. Як і будинок за садами. Взагалі, зараз наша церква готує пакет документів щодо усіх територій та приміщень, які колись належали церкві. Ми хочемо представити ці документи та архівні дані в державні органи, щоб нам це повернули. Ми б теж дуже хотіли, щоб ця територія належала церкві, бо вже маємо певні плани. Наприклад, хочемо збудувати великий гарний церковний музей, і насамперед, упорядкувати сам сад, який сьогодні запущений і без догляду. Зараз у нас є діалог із владою, ми подаємо документи, намагаємося це якось вирішити. Перемовин із представниками радіопередавального центру ми ще не мали, але, як я знаю, вони теж ніби готують документи із певною претензією на цю територію. Ми дуже надіємося, що місто поверне цю територію нам. А вишка… Її ліпше перенести, бо вона зовсім не прикрашає цієї території”.