Тарас Шевченко, День народження якого сьогодні, 9 березня, святкує вся Україна, став відомим на увесь світ завдяки своєму письменницькому спадку. Та не менш вагомий є його вклад у художнє мистецтво. Саме тому Львівський портал вирішив опублікувати п’ятірку відомих картин художника, аби читачі могли пригадати або відкрити для себе майстра пензля Тараса Шевченка.
1. Катерина (1842)
Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського (див. відповідну статтю) від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».
- Селянська родина (1843)
На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч.
Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки, відбивається рефлексами на голові дитини, на дідові, що гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, моделює складки одягу, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Контрастом до променистих теплих тонів звучать затінення — де напіввиразні й м’які, а де глибші й темніші.
- Циганка-ворожка (1841)
Малюнок є авторською копією або варіантом картини, «що зображує циганку», за яку 26 вересня 1841 року Шевченка було нагороджено срібною медаллю другого ступеня. На малюнку зображено жанрову сцену з народного життя: циганка ворожить на долоні молодій дівчині. На першому плані зображено могутній клен, що утворює своєрідну раму у композиції, так само як світлі масивні дерев’яні ворота слугують тлом, на якому зображено босу дівчину в українському вбранні (так само Шевченко пізніше вбере свою Катерину, змінивши лише її обличчя), поряд – незмінний песик, який так само як і виразна вгодована дитинка на плечах у циганки, урівноважують усю композицію.
- Аскольдова могила (1846)
Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним.
- Одаліска (1840)
Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний написнімецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія».
В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска».
