Великі передвиборчі маневри. Прелюдія

26-27 липня Львів вступив у виборчу кампанію усіма  ногами.  Для цього не треба було шукати особливих приводів, адже що може бути ліпше для доброго піару, як спробувати гучно відзначити 65-річницю від того часу, як радянські війська вибили зі Львова німецькі або ж завадити таким гучним святкуванням?

Дійових осіб також шукати не треба – львівський політик у кримському «екзилі» О.Свістунов сотоваріщі,  КПУ, ПСПУ та ветеранські організації з одного боку і ВО «Свобода» та КУН – з іншого. 
Про перипетії підготовки та проведення цих заходів уже йшлося, тому не варто ще раз про це говорити. Важливе інше – хтось, хто стоїть за лаштунками цих все таки лялькових баталій, вправно смикає за нитки акторів, або ж чітко моделює певні реакції певних політиків. Адже ніхто не сумнівався, що навіть намір провести якісь гучні акції з приводу визволення Львова з боку лівих чи російських організацій міста, наштовхнеться на праведний гнів з боку правих, які цілком обґрунтовано вважають себе господарями території, а відтак повинні повсякчас доводити свою зверхність.

Так само хтось сподівався на чітку реакцію певних львівських радикалів на слова про УПА з боку депутата російської Думи під час круглого столу в обласній адміністрації, що закінчилися вилитим на депутата томатним соком. Прихильники правих крикнуть, так йому запроданцеві й треба, а ліві та проросійські політики мають черговий шанс погаласувати про знавіснілий націоналістичний Львів. 

Якщо скласти цей пазл докупи, то можна припустити, що за останні два дні, ми стали свідками відпрацювання певних технологічних моделей, що їх застосовуватимуть під час наступних виборів як президента, так і до парламенту. Адже мало хто сподівається, що парламент цього скликання довго протримається після того, як Україна отримає нового президента.

Також можна припустити, що з наближенням виборів такі заходи можуть відбуватися у Львові все частіше, тим паче, що привід для того, щоби себе ненев`язливо попіарити, завжди знайдеться.