Привітайте нас! “Львівському порталу” – рік

Рівно рік тому, 23 жовтня 2003-го, у всесвітній інтернет-павутині з’явився ще один, якийсь там трильйонний за ліком сайт. Тоді ця непересічна подія залишилась непоміченою для більшості людства. За винятком, звичайно, львівських колег-журналістів, які, як і годиться, зібралися, аби перехилити чарчину-другу за здоров’я новонародженого. Тішимося, що колеги й надалі залишаються нашими найвірнішими поціновувачами, читаючи і цитуючи “Львівський портал”.

За рік багато чого встигло статись і змінитись. Крім вічних тем, про які доводиться писати. Як ви думаєте, з якого часу походять ці заголовки: “У львівських школах нарешті з’явиться тепло”, “Петро Олійник від імені Ющенка запросив львів’ян на демократичний форум”, “В одному із львівських будинків завалився дах”, “УНП рахує дні до відставки Кучми”. 23 жовтня 2003 року. Тоді ще, правда, була Тузла і конфлікт навколо пісні “Скрябіна” у “Високому замку”.

За рік у болісних пошуках ми знайшли свою назву. Якщо пам’ятаєте, спочатку, ми пробували іменувати себе “Ратуша-Форум”, віддаючи шану батькам-засновникам: львівській газеті “Ратуша” та столичному сайту ForUm. “Ратуша” й надалі залишається нашим вірним партнером, що ж стосується ForUm’у – почитайте цей сайт нині і вам усе стане зрозумілим. Зрештою, ми зовсім не прогадали, знайшовши нового партнера в обличчі сайту proUA. Відкриємо маленьку таємницю – proUA роблять саме ті люди, які колись піднімали ForUm, і з якими ми починали наш “Портал”. А з назвою ми вчинили просто і банально, переклавши надану нам при народженні адресу portal.lviv.ua на рідну мову.

За рік ми встигли змінити дизайн сайту. Діставалось нам на горіхи і за старий варіант, і за новий. Самі довго сварилися з дизайнерами, але ніхто нікого так і не переконав. Про смаки сперечатись важко. Зрештою, владналось, і тепер нас критикують в основному за журналістські огріхи. А тут у нас відмазка залізна – не помиляється лише той, хто нічого не робить. А ми все ж таки щось та робимо.

За рік ми набили трохи гуль та дечого навчились. Слава Богу, не розсварилися з колегами, які працюють поруч з нами на ниві онлайнової журналістики. Інколи, звичайно, завидки беруть, якщо конкуренти встигають перехопити й дати раніше якусь цікаву інформацію. Але ми намагаємося бути не гордими, і без зайвих застережень цитуємо і “Контекст-медіа”, і ЗІК, і “Люкс” і “Львівську хвилю”. Головне, аби наш читач мав найповнішу інформацію, а хто її добув – питання все-таки вторинне.

За рік, і це найголовніше, ми здобули багато нових друзів. Зізнаємося, частенько любимо поглядати на лічильники, щоб з приємністю відзначити – кількість наших користувачів невпинно зростає. А значить, рухаємося в правильному напрямку. А щоб легше було з нього не збитися, маємо маленьке прохання. Зверніть увагу на кнопочку “обговорення” – там можна написати все, що ви про нас думаєте. Вам приємно, і нам корисно.

За рік дитина, зазвичай, починає говорити і спинатися на ноги. Говорити ми намагались з дня народження. А стосовно того, чи стали ми на ноги… Дуже хочеться вірити.