Саме з такою вадою порівнюють відсутність гідроізоляції в унікальному палаці Бандінеллі XVI ст. Фахівці.
Значення відкриття Музею історичних коштовностей у Львові переоцінити важко. І акцію з цієї події зробили вишукану і велику – під музику ансамблю старовинної музики “Менестрелі” з середньовічними танцями членів клубу “Срібний вовк”.
На відкриття цього відділу Львівського історичного музею у палаці Бандінеллі приїхав, зокрема, Олександр Поліщук – помічник депутата Верховної Ради України Петра Ющенка, співзасновник приватного історико-археологічного музею в селі Трипілля (115 експонатів цього музею три місяці гостюватимуть у Бандінеллі).
“Віктор Андрійович щиро переймається долею українських музеїв, оскільки вважає: якщо в України не буде історичної пам’яті, у неї не буде майбутнього”,- сказав пан Поліщук кореспонденту “ВЗ”. Та чи були поважні гості нового музею в курсі його проблем? Чи знали, що будівлю здали в експлуатацію без … гідроізоляції? За словами Лідії Горницької, керівника архітектурної реставраційної майстерні №3 інституту “Укрзахідпроектреставрація”, ведучого архітектора проекту реконструкції палацу Бандінеллі, будинок без гідроізоляції – все одно, що людина без ніг.
“Це варварство,- розповідала вона кореспонденту “ВЗ”.- Держава закрила питання фінансування Бандінеллі у 2004 році, але потреба у ньому є. За проектною документацією, потрібно було здійснити вертикальну та горизонтальну гідроізоляцію, тобто “відсікти” від вологи рівень підвалу палацу та його перший поверх, але на це забракло коштів. Волога вже піднялася з підвалів до першого поверху”. І пані Лідія показала мені вологі плями біля підлоги на стінах фойє, замальовані фарбою.
“Перша згадка про цю кам’яницю з’явилася у документах ще 1589 року, – вела далі вона.- Тоді будинок називався Мордохаївським. У 1629 році тут була перша в Україні пошта, яка забезпечувала контакти Львова з 20-ма країнами. Згодом права власника на будівлю перебрав Роберто Бандінеллі, онук відомого флорентійського скульптора Баччо Бандінеллі. У XIX столітті на нижніх поверхах була книгарня, а за радянських часів – продуктовий магазин (нагорі жили люди). У 1985 році будівлю спробували насправді пристосувати під житло, але стіни перевантажили залізобетонними конструкціями, і вона почала тріщати. У 1987 році її підперли металевими підпорами. До того ж у 1996 році центральна частина споруди обвалилася. У зв’язку з активною діяльністю “Товариства шанувальників Львова” держава нарешті звернула увагу на цю надзвичайно цінну пам’ятку. І у грудні 1998 року Камбін виділив перші півтора мільйона гривень на виведення її з аварійного стану.
Проект реконструкції палацу розробив інститут “Укрзахідпроектреставрація”, який категорично відкинув варіант розібрати його по камінчику, а потім скласти наново. Через брак коштів роботи виконувалися з інтервалами і тривали назагал понад шість років. Реставрація обійшлася у суму близько 10 млн.грн. Нами, фахівцями, часто керували люди, які просто сиділи у певних кріслах і не розумілися на тому, про що йдеться. Ви собі навіть не уявляєте, скільки пішло зусиль, щоб нам дозволили зробити підлоги кімнат другого поверху з великорозмірної дошки, яка мала бути в інтер’єрах початку XVII століття! Нам пощастило зберегти дерев’яні різьблені балковані стелі початку XVII ст. та різьблені білокам’яні міжвіконні колонки, інкрустовані алебастром. Столярку довелося реконструювати за аналогами столярки інших споруд того періоду, наприклад, каплиці Боїмів та монастиря Бернардинів. Попереду – відтворення кахельних печей”.
“Буде шкода, якщо за кілька років грибок з’їсть ті десять мільйонів гривень, які було вкладено у реставрацію цієї унікальної пам’ятки, а також гроші, які пішли на формування експозиції,- відповідав на неприємні питання у святковий день директор Львівського історичного музею Богдан Чайківський. – Сучасна гідроізоляція – річ дорога. Не знаю, скільки саме вона коштує, але, напевно, від 100 до 400 тис.грн. Останні півроку я думав тільки про те, щоб відкрити цей музей і привернути до нього увагу громадськості. Рішенням міськвиконкому цю будівлю передали нам. У підвалі буде Музей скла. Доля Музею пошти, який мав розміститися на першому поверсі, наразі не відома”.
“Експозиція Музею історичних коштовностей є унікальною,- розповідав кореспонденту “ВЗ” мистецтвознавець Сергій Богданов, який очолив цей відділ Львівського історичного музею.- У його залах експонуються речі, яких фактично не виставляли. Але це тільки 10 відсотків виробів з коштовних металів, що зберігаються у фондах Львівського історичного музею. Єдина річ, яку ми позичили у Львівського музею етнографії та художнього промислу, – це срібний макет львівської ратуші 20-30 рр. ХХ ст. Експозиція тісно пов’язана з нашим містом. У ній – символічні ключі від чотирьох брам Львова XVIII ст., срібний церемоніальний ланцюг президентів Львова 1892 року. Поруч – колекція портретів президентів міста Лева, зокрема Едмунда Мохнацького, який керував містом у 1887-1897 рр., та Станіслава Цюхцінського, який очолював його у 1907-1911. До речі, першим президентом Львова був ювелір Вацлав Кобервайн, якого обрали у 1809 році. Для нас це дуже символічно.”
Олена ЛАНЬ
