Велика «Буковска» битва: агресія вболівальників чи війна субкультур?

Велике побоїще під клубом «Чарльз Буковскі» сталося минулої суботи. Сам заклад, що розташований у центрі міста на початку вулиці Франка, закидали димовими шашками, а відвідувачів – камінням, а одному чоловікові вибили око. За версією міліції, це були фани футбольної команди «Карпати». За твердженням вболівальників, вони не мають до бійки жодного стосунку, і це була війна субкультур.

Господар закладу пан Михайло розповів журналістці «Ратуші» про перебіг подій суботнього вечора 21 липня. Того дня у клубі був концерт рок-гуртів з Угорщини та України – без жодного ідеологічного забарвлення, гасел чи атрибутики. На нього прийшло десь 40 людей. Близько 23-ї години організатори концерту підійшли до господаря «Буковскі» і сказали, що через дорогу від закладу стоїть група якихось непевних осіб. Пан Михайло вийшов поглянути і побачив на трамвайній зупинці групу юнаків. Чоловік пригадує, що там було із 30 осіб, без видимої атрибутики, вони спокійно стояли, не галасували. Господар подумав, що то пасажири чекають на трамвай і спокійно повернувся в заклад, і раптом — почалося…

«Під клубом стояли наші відвідувачі й музиканти, вони зазвичай виходять на вулицю подихати повітрям, покурити. І раптом хлопці з трамвайної зупинки рвонули через дорогу сюди, до нас, — каже пан Михайло. — Вони почали жбурляти в наших відвідувачів камінням, може, то була бруківка з вулиці — не знаю. Схопили сміттєвий бак і теж кинули в людей. Зав’язалася бійка. Один наш хлопець в окулярах пив на вулиці пиво. Йому розбили окуляри і скло потрапило в око (як поінформували у міліції наше видання діагноз мешканця Зимної Води: «Проникаюче поранення правої рогівки ока з випаданням оболонок» – Авт.). Так і скалічили людину на все життя… А ще вони кричали «Зіг хайль!» ( нацистське гасло, що означає «Слава перемозі!». — Авт.). 

«Наші хлопці забігли всередину і зачинилися, але нападники вибили двері й продовжили безчинства, — розповів пан Михайло. — У клуб вони закидали якісь димові пристрої. Усе приміщення наповнилося димом, певно, то був якийсь газ, бо роз’їдало очі та горло, неможливо було дихати. Усе тривало недовго, 5-10 хвилин, бо міліція приїхала досить швидко. Нападники кинулися навтьоки, наші хлопці пішли змивати кров у туалет, а потім  дали свідчення».

Іще одна цікава інформація щодо подій того вечора з’явилася на сайті rock.lviv.ua: «Під час концерту в кімнату, де виступали гурти, почали заходити хлопці, схожі на місцевих футбольних хуліганів, і запитували, чи продають на концерті значки з антифашистськими гаслами… Після ви¬ступу останнього гурту, коли відвідувачі почали розходитись, на вулиці через дорогу від входу почали збиратися хлопці, які прикривали обличчя і були одягнуті в куртки з капюшонами. … Після закінчення концерту, коли частина людей, що ще були в клубі, вийшли на вулицю, нацисти (деяких із них пізніше вдалося впізнати як учасників руху «автономних націоналістів»)  почали переходити дорогу і бігти на людей, які стояли біля входу».

Хоча вартові порядку і прибули швидко, проте, на диво, нікого не спіймали на місці події. Нікого не затримано і до сьогодні. Усі просто повтікали, — виправдовуються в міліції. «Це були футбольні фани «Карпат», вони поверталися з матчу, — зазначила у коментарі «Ратуші» речниця обласної міліції Світлана Добровольська (нагадаємо, того дня команда «Карпати» програла у себе вдома гостьовому «Іллічівцеві» з Маріуполя з рахунком 5 : 1. — Авт. — Вони були у всій атрибутиці «Карпат» — футболках, шаликах». За оцінками міліції, нападників було чоловік п’ятнадцять. Кримінальну справу порушено за фактом події, за частиною другою статті 296 ч.2. Максимальною карою за цією статтею може бути ув’язнення на чотири роки. На запитання, чи працює міліція зі списками запеклих фанів-хуліганів (адже, наскільки відомо громадськості, такі списки існують), пані Світлана не могла відповісти, оскільки це — таємниця роботи слідчих органів. Чи був це навмисний напад, чи спонтанний сплеск невдоволення та агресії, у міліції з’ясовують. Важкопоранений переніс дві операції, проте чи вдасться зберегти око — невідомо. Ще двоє чоловіків звернулися в міліцію із заявами про те, що отримали травми різного ступеня важкості.

Уболівальники «Карпат» — представники різних фан-організацій — одноголосно відхрещуються від бійки. Лідер громадської організації «Карпати» (помірковані вболівальники) Олег Солдатенко запевнив «Ратушу», що дізнався про бійку випадково і аж в понеділок, а хто, за що і чому — не знає. Керівник більш радикального угруповання фанів ГО «Завжди вірні» Тарас Павлів запевнив, що жодного з його хлопців там не було. На думку Тараса: «У день матчу в символіці «Карпат» пів-Львова ходить. Тому це міг бути будь-хто, а не обов’язково члени фан-клубів». Із журналістами «Ратуші» побажали спілкуватися також представники радикального фанатського угруповання «Pride», хоча й анонімно. Співрозмовник сказав, що виступає від імені усього середовища фанів Львова. 

«Наше середовище не має жодного стосунку до цього інциденту, — запевнив хлопець. — Футбольні фанати цікавляться лише тим, що відбувається довкола футболу, вболіванням за межами міста. Є, звичайно, бійки між футбольними фанатами («махачі»), але це за домовленістю. Бувають сутички з міліцією, але це — на матчах чи перед ними, буває також, що міліція провокує. А це був закритий концерт у клубі, яким фанати не цікавляться. Футбольним фанатам нема сенсу піддаватися під додатковий прес міліції, влазити в якісь додаткові прикрі ситуації, ми й так завжди під тиском і наглядом міліціонерів. Може, там і були одиничні вболівальники, та в день матчу багато хто носить атрибутику «Карпат». Але організованого процесу побиття якогось клубу фанатів — не було. Жоден уболівальницький клуб у тому участі не брав, ми всі між собою зв’язувалися після інциденту, шукали учасників і з’ясували, що жодного з фан-клубів там не було. Думаю, це звичайна війна субкультур — представники однієї музичної течії чубилися з представниками іншої музичної течії. Одні дізналися про цей концерт у клубі й вирішили розпалити конфлікт».

Чи правду кажуть опитані — покаже час і, сподіваємось, — слідство… 

Ірина ЮЗИК