Марія Матіос: “Не хочу побачити на екрані ще одне насміхання над хохлами...”

Львів — третє місто, в якому Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської показав знакову для себе виставу — “Солодку Дарусю” за романом Марії Матіос. Усі квитки на спектакль у приміщенні театру імені Марії Заньковецької 28 і 29 травня продано заздалегідь.

Сценарій інсценізації, який заслужена артистка України Людмила Скрипка запропонувала Марії Матіос, був уже четвертим. Попередні роздратували письменницю насамперед тим, що автори щось домислювали, додавали, тому внутрішньо вона була готова до відмови. Однак коли прочитала, то зрозуміла, що цей варіант може бути. Хоча згоду дала все-таки не відразу.

“Не знаю, як сприймуть виставу у Львові. Але розраховую на розуміння між автором, колективом театру і глядачем. Не хочу, щоб мене любили як письменника, хочу, щоб мене розуміли.”, — розпо­віла Марія Матіос під час зустрічі з журналістами.

Людмила Скрипка, для якої інсценізація “Солодкої Дарусі” — режисерський дебют, так означила важливість цієї роботи: “Колектив театру закоханий у спектакль, це знакова для нас вистава. Є магія цього твору, адже в нашому театрі нема людини, яка б не прочитала його. Навіть білетери мені розповідали, що я пропустила в постановці. Ми не маємо наміру вас дивувати, “порвати” на шматки, а хочемо показати свою роботу…”.

Роман “Солодка Даруся” вийшов 2004 року, за цей час здобув низку нагород, зокрема й Шевченківську премію, а його наклад сягнув майже 100 тисяч. Видавець книжки Василь Гутковський, генеральний директор літературної агенції “Піраміда” зазначив, що якби видав у своєму житті тільки “Солодку Дарусю”, то вважав би, що прожив життя недаремно.

“Солодка Даруся” — історія людського болю. Деякі критики кажуть, що я пишу так, ніби хочу травмувати читача. До певної міри це так. Але письменник спершу травмує себе. Я хочу бути для свого читача водночас і діагностом, і хірургом, і травником, і терапевтом, можливо, духівником, але жодним чином не суддею чи прокурором”, — закцентувала авторка.

Якщо інсценізацію роману пані Марія не уявляла собі навіть у химерних фантазіях, то екранізацію уявляла дуже легко. Однак наразі не погоджується на пропозиції зняти фільм за романом, тому що одна з них — на екранізацію російською мовою, а це для письменниці неприйнятно, адже нинішнє російське кіно виховує росіян в антиукраїн­ському шовіністичному дусі, а пропозиції кіно по-українськи не мають достатнього масштабу, панорамності. “Не хочу побачити на екрані ще одне насміхання над хохлами. Якщо буде режисер, який проникнеться усім, що є в “Дарусі”, з національних українських позицій, я дам згоду”, — наголосила Марія Матіос.