Авангард на тлі Йогансена

Авангард Йогансена. (На основі книги Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію») / Упорядник Д. Горбачов. – Львів: Видавничий дім «Наутілус», 2007. – 200 с.

Літератор леонардівського плану (наразі мається на увазі да Вінчі, а не учений доктор), багатогранний письменник і багатоликий індивідуум Майк Йогансен (1895-1937) залишив в історії української літератури помітний слід. Це не відтиск на піску стопи робінзонівського П’ятниці, це відбиток на льодовиковому насті велетенської стопи Єті, загадкової снігової людини. Зрештою, Йогансен залишив не один, а чимало-таки виразних слідів у різних жанрах. Поминувши все багатограння його творчого доробку, зосередимося на його прозовому вимірі, властиво – лише на одному творі, на повісті «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію».

Хоча зосереджуватися мав би читач, насолоджуючись фабулою та стилем оповіді чудового штукаря. А щоб перманентно розслаблятися попри зосереджене читання, у виданні присутні півтори сотні ілюстрацій, які репродукують цілий масив образотворчих шедеврів українського мистецького авангарду. Це направду ще й ретельно продуманий і філігранно змонтований мистецький альбом.

Ілюстративний матеріал упорядкував знаний мистецтвознавець Дмитро Горбачов, подвижник на ниві освоєння й осмислення мистецтва українського авангарду. Прямо чи опосередковано (а то й ледь вловимо, наче павутинки бабиного літа) пов’язані з текстом повісті ілюстрації витворюють ту настроєву атмосферу, яка спроможна не лише приваблювати, а й зачаровувати. А вже рафінованим чаклунством є вплив тексту повісті Майка Йогансена, кожен пасаж якої хочеться чи то вивчити напам’ять, чи то захоплено переповідати іншим, близьким і далеким, зацікавленим і лінькувато-байдужим. Коли я ще в студентські роки на початку вісімдесятих років прочитав цю повість з окремого видання, яке дивом не було заховане до спецфонду університетської бібліотеки-фундаменталки, а було у вільному доступі, то був просто ледь не шокований. По-перше, я був вражений бароковою насиченістю захопливого тексту. По-друге, я від душі нареготався (мовчки, а не вголос, бо сусіди по читальному залу мали б мене за вар’ята). І по-третє, я тішився чи навіть тайкома гордився, що в нашій літературі є такий твір.

Цей вишуканий фоліант є втіленням чергової ідеї видавця Олександра Завадки, який у своєму видавничому домі «Наутілус» культивує лише якісні та знакові речі. Цей леонардівський проект (вже з відсиланням до ученого доктора, а не до да Вінчі) є гігантською сходинкою на шляху до досконалості, є суцільною майстерно відшліфованою плитою в каменоломні нашого книговидання.