Свобода лихого слова

Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»

|

Перевірити свої нерви та здатність когось образити або ж, як закликали плакати розвішані по місту, “убити когось словом”, запрошували організатори так званих “Гладіаторських боїв на словах”.

Клуб “Лялька” зібрав у себе найхоробріших і найсміливіших, адже такий захід у Львові проводили вперше. Зрозуміло, що найбільш інтригуючим мотивом заходу став заклик “Без цензури”. Хоча матюкатися ми можемо й удома, але цього дня львів’яни мали змогу ображати один одного саме на сцені, й водночас усі емоції та образи залишалися там. Для багатьох цей захід став своєрідною перевіркою того, як вони реагують на образи і як швидко піднімається рука на ближнього. Оскільки суддями були глядачі, переможцем повинен був стати або ж найсмішніший, або ж найбільш витривалий “словесний гладіатор”.

Хоча організатори і заанонсували помірні ціни на вхід (15 грн), вони трохи не звернули увагу на час “боїв”. О восьмій вечора зала лякала пусткою, а через годину деякі із гостей уже засумували. На початках ведучому й організатору дійства Данилові Мокрику довелося добряче попросити присутніх, аби залучити їх до змагань. Навіть призи (квитки до “Кінопалацу” та мобільний телефон) були спершу не надто переконливим аргументом. Та все-таки згодом сміливців знайшли, їх було четверо. Саме вони склали перші дві пари і, обравши собі прізвиська, розпочали двобій.

Якщо перша пара побоювалась ображати супротивників особистісно, розповідаючи про нікому не потрібні секонд-хенди, словесно “обсмоктуючи” жіночу волейбольну збірну України, (що дуже дратувало публіку), то наступні сутички були цікавішими. Психологічно врівноважені напрочуд швидко знаходили „слабинку” суперників. Мабуть, найгіршим, чого боялися чоловіки із довгим волоссям, було звинувачення у гомосексуалізмі. Але в поєдинку вже третьої пари так звану “голубизну” перенесли на представників “гламурної” чоловічої половини. Якщо боєць під дуже дратівливим іменем “Сідючок” спочатку виглядав дуже впевнено, постійно вихваляючись перед своїми друзями у залі, і знущався із волохатого опонента, то під сам кінець бою сам почав видавати досить такі фривольні фрази і, відчуваючи програш, переводив розмову із себе на когось із діячів Верховної Ради. Перші три пари майже не послуговувалися матюками, і це, мабуть, не додавало перчинки у їхні дебати. Публіка відчувши, що обматюкати когось на сцені не так уже й важко, вирішила також долучитися до процесу, і тоді почалося справжнє „місиво”. Матюкалися всі. І люди на сцені, і публіка в залі. Час для словесного бою значно скоротили. Якщо перші пари нудили публіку аж 15 хвилин, то вже наступні встигали згадати про всі недоліки суперника вже через 5 хвилин.

Найскандальнішим видався двобій між “коротковолосим” і “патлатим”, які доводили один одному, хто на що здатен і, як справжній чоловік, один із новітніх “гладіаторів” вирішив довести це всім, продемонструвавши публіці свою “чоловічу гідність”. Такого “Лялька” ще не бачила… Справжній лицар…

Згодом вуха в непідготовленої публіки справді почали в’янути, адже поміж шквалу ненормативної лексики дуже рідко можна було почути, напевно, лише прийменники і довгі паузи для відпочинку горлянки. Не пощастило тим джентльменам, які вирішили подарувати своїм коханим дівчатам особливий вечір і запросили їх зайти у “Ляльку”.

Підсумовуючи цей незвичний вечір (хоча до бійок справа все-таки не дійшла), варто сказати, що такі словесні дебати Львову потрібні. Адже, зважаючи на переможця цього “колізею матюків”, у таких поєдинках перемагають більш стримані і витривалі. Наступний такий захід відбудеться через місяць. Читайте афіші і готуйте свої горлянки, панове непокриті матом…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...