Пиво і Синютка

Шанобливо ставлюся і цілковито респектую чин міської влади, спрямований на те, аби моє місто було чистим і елегантним. Обома руками голосую за те, аби з його вулиць позникали різноманітні псевдоархітектурні почвари.

Саме тому спершу щиро втішився, дізнавшись, що міська влада хоче впорядкувати ситуацію з так званими малими архітектурними формами. Бо, нікуди правди діти, “шанхайчики” на львівських пляцах вже добряче остогидли.

Але хтось колись розповів байку про хлопа, якого змусили Богу молитися, а він собі чоло розгаратав. Чомусь ця байка мені одразу нагадала львівську владу. Пригадуєте старий мультик “Баба-Яга проти”? Складається враження, що у Ратуші сидять лише Баби-Яги! І кредо їхнє – “заборонять і не пущать”. На превелике здивування у “Загін баб-яг імені Андрія Івановича” потрапив і добродій Синютка. Цікаво, за покликом душі чи за посадою? А дивуюся тому, що друзі-журналісти з Франківська відгукуються про нього цілком добре. З кіосками, гляди, у своєму рідному місті не воював. Стоять собі МАФи, як і за Олега Михайловича стояли.

Зрештою, у проблеми, як то завше буває, є два боки. Свята справа позабирати халабуди з історичної частини міста. Інша справа – спальні райони, де до магазину, часом, доводиться протопати не одну сотню метрів. Пане Синютка, ну чим вам особисто чи гостям міста заважають кіоски поза центром? Ну, як можна зіпсувати архітектурний “ансамбль” Сихова чи Топольної? А якщо ви вже такий невиправний естет, то подбайте, будьте добрі, аби забезпечити роботою тих людей, чиї кіоски ви сьогодні ліквідовуєте.