Мирон Маркевич: "Співпраця з Димінським могла довести до Кульпаркова"

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

|

Цього року харківський “Металіст” під керівництвом львів`янина Мирона Маркевича має реальні шанси на третє місце в чемпіонаті України з футболу. Як воно насправді вийде — не береться прогнозувати навіть сам тренер.

Свого часу він вже отримував бронзові медалі. У 1998 році очолювані ним “Карпати” замкнули трійку призерів. Але згодом у Мирона Богдановича з “Карпатами”, як кажуть, не склалося — львівську команду він покинув. Сьогодні поведінка львівського клубу все більше нагадує йому посміховисько.

Виходити і грати

— Минулий, 23 тур національної першості України з футболу завершився сенсаційною виїзною перемогою дніпропетровського “Дніпра” над донецьким “Шахтарем”. Ви за кого вболівали?

— (Сміється — А.П.). Здогадатися неважко. Звичайно, за “Шахтар”. Нічого не вдієш, турнірна ситуація змушує: “Дніпро” — основний конкурент “Металіста” у боротьбі за бронзові нагороди. Хоча нам вдалося трішки відірватися, але цей відрив є не настільки великим, аби спочивати на лаврах.

— Якщо порівняти наступних суперників “Дніпра” та “Металіста”, то у вашої команди вони не надто грізні. На “Дніпро” чекають матчі з “Карпатами”, “Динамо”, “Чорноморцем”, а “Металіст” зустрінеться із “Зорею”, “Арсеналом” та “Іллічівцем”. Виходить, що “Металіст” перебуває у вигіднішій ситуації?

— Вгадати важко. Крім перелічених команд, нам треба буде зустрітися ще з полтавською “Ворсклою”, від якої теж можна чекати несподіванок. В останньому турі “Динамо” вже поплатилося за, скажемо так, недооцінку суперника — зіграло внічию. Нам треба буде зіграти з командами, які перебувають у зоні вильоту з вищої ліги, а отже, чіпатимуться за кожну можливість. Грати буде складно, але ми не збираємося обмежуватися тільки нічиїми. Питання, з ким краще грати — з лідерами чи аутсайдерами, — спірне. Найкраще грати із середняками.

— Останній матч у чемпіонаті України з футболу “Металіст” проведе на виїзді проти “Дніпра”. Це буде щось на кшталт “бронзового матчу”?

— Ми б не хотіли доводити справу до такого. Проте якщо так станеться, нічого не вдієш, будемо виходити на поле і грати. Якщо чесно, то зробимо все, аби до зустрічі у Дніпропетровську всі питання щодо бронзового призера було знято.

Львів і сто придурків

— За яку команду вболіваєте у чемпіонаті, крім “Металіста”, звичайно?

— У дитинстві вболівав за київське “Динамо”. Коли створили “Карпати” у 1963 році, то була моя команда, не пропускав жодної гри. Тепер працюю в “Металісті” й робитиму все, щоби команда добре грала. Але колись я закінчу тренувати і ходитиму на “Україну” з онуками дивитися просто футбол, як грають “Карпати”. Тобто повернуся у 1963 рік. Сьогодні вболіваю за “Динамо”. За “Карпати”, чесно зізнаюся, не вболіваю, бо вважаю, що це не ті “Карпати”, які мають бути.

— А хіба “Динамо” — це та команда, яка має бути?

— Так, ви маєте рацію. Нині це команда середнього класу, і, думаю, така ситуація не задовольняє керівництво команди та й усю Україну. “Динамо” принаймні до чвертьфіналу Ліги чемпіонів зобов`язане проходити. Однак сьогодні від команди залишилася лише назва. Там треба змінювати все. Не хочу лізти у чуже болото, але про це знає вся Україна.

— Львівські “Карпати” подали апеляцію на рішення ФФУ до арбітражного спортивного суду у Лозанні з приводу зарахування їм поразки у горезвісному матчі проти вашої команди. Який вердикт очікуєте з Лозанни?

— Поведінка “Карпат” мене щонайменше дивує. Навіщо виставляти себе на посміховисько? У Лозанні знають про ситуацію. З того конфлікту сміється вже вся Україна, ну нехай ще Лозанна посміється.

— Знаєте, що у Львові оголосили “Металіст” ворогом номер один для “Карпат” та вболівальників?

— (Знову сміється — А.П.). Повірте, це справді смішно. Ну навколо самі вороги (емоційно — А.П.). Зараз “Металіст”, до того був ще хтось. Усі газети — теж вороги. Це нагадує абсурд.

— Не боїтеся приїжджати до Львова?

— Та ради Бога. Якщо у місті є сто придурків, то це не означає, що весь Львів поділяє їхню думку. Навпаки, мені здається, що нині у Львові “Металіст” має більше вболівальників, аніж “Карпати”.

Рикун уже не п`є

— Сьогодні головне завдання для “Металіста” — потрапити в зону УЄФА?

— У принципі, на початку цієї першості такого завдання керівництво клубу перед командою не ставило. Тепер, коли так високо залізли, то треба проявити себе перед країною та вболівальниками. Але навіть якщо не потрапимо в зону УЄФА, ніхто у Харкові з цього великої трагедії робити не буде. Тут трохи інший підхід до футболу.

— Ви можете вибороти путівку в зону УЄФА і через Кубок України. З огляду на стан київського “Динамо”, у матчі-відповіді “Металісту” цілком до снаги потішити вболівальників ще однією сенсацією?

— Перед початком сезону я казав, що для “Металіста” на першому місці стоїть чемпіонат України. Ми не ставили завдання досягати великих успіхів у Кубку України. Ну вийшли до півфіналу, граємо, але навіть після поразки у другому матчі проти “Динамо” робити страшної трагедії не будемо.

— Один з найталановитіших півзахисників України Олександр Рикун, на кар`єрі якого багато хто поставив хрест, не без скандалу перейшов з “Дніпра” у “Металіст”. Ви його підштовхували до такого рішення?

— Ніколи. Це було тільки його бажання. Я ніколи не підштовхую футболіста. Тим більше, що він пішов на значно менші гроші, але це суто його справа. Він був у нас півроку до того, можливо, йому сподобалося, не знаю. Запитайте краще в нього.

— Рикун — людина неоднозначна. Було багато чуток про його прихильність до спиртного. Як або чим ви мотивуєте це?

— З кожним футболістом нелегко. З боку все здається по-іншому. Так, є непрості моменти, однак, у принципі, він людина порядна, старається. Головне — знайти підхід, щоб усі члени команди зрозуміли і мене, і один одного. Повірте, Олександр став іншою людиною. Мені би дуже хотілося, щоби він повернувся до національної збірної України, адже за майстерністю Рикун — один з найкращих. Не хочу ображати інших футболістів, але так воно є. Все залежить тільки від Олега Блохіна та Олександра Рикуна. От у Кривому Розі Олександр зіграв непогано. Сподіваюся, що від поганого він відштовхнеться і буде прогресувати.

У Харкові “вівці!” не кричать

— Як вам живеться у Харкові?

— Усе прекрасно. Після Львова Харків — це санаторій. Не маю на увазі саме місто, а ставлення вболівальників до команди. У Харкові слово “вівці”, на відміну від Львова, не почуєш одразу, як тільки команда виступить трохи невдало. Сам пам`ятаю, коли був тренером “Карпат”: починається матч, минає 15 хвилин, а з трибун вже кричать: “Вівці!” Як команда може на таке реагувати? Так що потрібно взагалі підвищувати культуру вболівання. Вже два роки працюю у Харкові. А за цей час ми навіть 0:6 вдома програвали. Проте ніхто кривого слова не говорив. Навпаки, всі підтримували команду. У футболі різне буває. Коли команда навіть завалює гру, навіщо відразу все звалювати на гравців та тренера? Що стосується самої інфраструктури клубу, то у “Металісті” вона на два щаблі нижча, ніж у “Карпатах”. Порівняно з тим, де ми живемо, “Карпати” перебувають у раю.

— Як складається ваша співпраця з президентом “Металіста”, українським олігархом Олександром Ярославським?

— Суто ділові стосунки. Він не втручається у мої справи, я — в його. Є бюджет, який мені довірили, намагаюся розраховувати на ці гроші, тобто не виходити за рамки. Купівля-продаж футболістів залежить тільки від тренера та спортивного директора. Хоча, звичайно, останнє слово за Олександром Ярославським. Але існує цілковите взаєморозуміння, яке і дозволяє досягати результатів.

— До того, як почалася ваша співпраця з Олександром Ярославським, працювали з Петром Димінським. Яка різниця між ними?

— (Сміється — А.П.). Ще трохи попрацював би у Львові, і мене б завезли на Кульпарків. Я дуже щасливий, що поїхав звідти, і тепер працюю з іншими людьми. Кажу вам відверто.

— Якщо б у “Карпат” змінився власник, ви погодилися б знову повернутися до Львова?

— Та ні. Наразі в мене укладений контракт з “Металістом”. А що буде колись? Загадувати наперед — справа невдячна. Тим більше, що у Львові пропрацював 8 років, щось зробив, щось не вдалося реалізувати — то вже інша справа. Але нічого поганого, як на мене, у Львові я не робив.

Два президенти “привезли” Євро-2012

— Як і де ви дізналися про те, що Україна разом з Польщею отримали право на проведення чемпіонату Європи 2012 року?

— Ми були на тренуванні. І коли команді сказали про перемогу, емоції охопили шалені. Звичайно, новина дуже приємна. Нині головне — правильно все використати і не тільки збудувати стадіони та дороги, а й не забувати про дитячо-юнацький футбол, адже він в Україні у страшному “загоні”. Передусім треба подбати про футбольну інфраструктуру.

— До оголошення переможця у тендері ви кому віддавали перевагу?

— Чесно кажучи, коли дізнався, що до Кардіффа поїхало два президенти, зрозумів, що Україна з Польщею переможе.

— Уже визначено, які міста прийматимуть Євро-2012. Харків до їх числа не потрапив. Ви б хотіли, аби Харків прийняв кілька матчів?

— Харків — кількамільйонне місто, кілька матчів могло б провести. Тим більше, що стадіон вже почали робити. Але за 5 років все може змінитися. Головне, щоб відбувся чемпіонат, а де гратимуть — не так важливо. І з того треба витиснути максимум користі.

— Натякаєте на те, що УЄФА може через кілька років відібрати в України право на проведення Євро-2012?

— Ні. Люди, котрі дали згоду з боку України, напевно, прораховували, наскільки вигідно для держави проведення такого турніру. Аж ніяк не хочеться, аби наш бідний народ став ще біднішим через чемпіонат. Думаю, порахували все добре. Буде дуже соромно, якщо відберуть чемпіонат в України. Треба не воювати у Верховній Раді, а сідати і братися до підготовки до турніру.

— Як справи у футбольній школі Мирона Маркевича у Львові?

— Намагаємося залучати більше дітей. Нам ніхто не допомагає, але сподіваюся, що рухатимемося вперед. Нині наші діти грають у чемпіонаті України та Львівської області. Життя триває. От взимку шестеро вихованців школи тренувалися з дублем у Харкові. Можливо, незабаром хтось з них поповнить лави “Металіста” чи іншої команди вищої ліги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...