Живий базар - „Львівська газета“, 8 вересня

|

“Одного разу злодій-домушник заліз у чуже помешкання. Зачинив за собою двері і … остовпів, побачивши величезну вівчарку, яка мовчки дивилася на нього. Поруч у клітці був папуга, який радісно привітав непроханого гостя:

– Добридень, добридень!

Собака привітно замахав хвостом. Чоловік посмілішав, перевів подих і почав нишпорити по шафах, складаючи у сумки всі дорогоцінності. А папуга постійно повторював слово “добридень!” Коли злодій, набравши дві валізи краму, вже мав намір накивати п’ятами, то вирішив на прощання поглузувати з кумедної птахи:

– Що, дурню, не знаєш більше нічого, крім слова “добридень”?

– Знаю, – несподівано відказав папуга. – Полкане, фас!!!

Це, звичайно, анекдот, однак у кожній кумедній історії є частка правди. Всі знають, що папугу можна навчити вимовляти цілі речення, а собака при розумному вихованні стане для вас надійним і вірним другом. Останнім часом у мене прокинулося бажання ближче познайомитися із живою природою та завести у власному помешканні щось “живе”.

Але що вибрати? Придбати акваріум, у якому плаватимуть рибки розмаїтих відтінків? Чи краще купити цуценя бійцівської породи? А, може, веселих папужок чи ніжних хом’ячків?

З метою вибору я вирушив на Краківський ринок, на якому ще за радянських часів торгували “живим товаром”.

Передовсім мене цікавило, на яку суму слід розщедритися, щоб купити пернатого або чотириногого друга і яка специфіка виховання та догляду за “братами нашими меншими”.

Папуги милують око, літають і навіть лаються

Звичайні кольорові папуги невеликого розміру коштують, залежно від породи, від 25 до 35 гривень. А за пишного папугу з гордим ім’ям “карел-німфа” просять 150 гривень. Цей барвистий птах родом із далекої Австралії. Стільки ж коштує й “масковий” папуга, предки якого колись пурхали над джунглями Західної Африки. Однак найдорожчим виявився зелений папуга “крамер”, предки якого походять з Індії. Щоб стати його власником, треба розщедритися на 600 гривень.

Папуг слід годувати спеціальною зерносумішшю та поїти водою. Вартість клітки для цих кольорових птиць коливається від 20 до 150 гривень. Окрім папуг, на ринку можна придбати й симпатичних жовтих канарейок. Ціна цих красунь – від 50 до 100 гривень.

– Упродовж місяця папугу можна навчити вимовляти одне слово, – стверджує продавець пані Ірина. – Але для цього варто купити зовсім молоденького (1,5 – 2 місяці) птаха та постійно повторювати йому одне й теж слово. Наприклад, його власне ім’я: Кеша, Гоша, Яша або Чіко.

За словами пані Ірини, до року часу папуга може навчитися виразно вимовляти декілька фраз. Чи не найпоширенішим є “крилатий” вислів: “Попка – дурак”.

До речі, не варто непристойно лаятися у присутності птахів. Папуги можуть запам’ятати ваші “перли” та повторити їх у найбільш невідповідний час, наприклад, коли в домі зібралися гості…

– У мене був птах, який імітував мій голос, а також голоси чоловіка та сина, – продовжує жінка. – Деколи він кричав “Ігорчику!” настільки “моїм” голосом, що син прибігав, гадаючи, що це я його кличу. Іноді папугу можна навчити вимовляти цілі речення. Але якщо в клітці буде пара, то жоден із них не розмовлятиме. Для того, щоб папуга імітував людські звуки, він має бути наодинці з господарями.

У пані Ірини можна придбати за 8 гривень і декоративного карликового хом’ячка, а також морську свинку, яка коштує 15 гривень. Ці пухнасті тваринки споживають зерносуміш, траву, молочай, моркву.

Найкращі собаки — бультер’єри?

В іншій частині Краківського ринку можна придбати цуценя чи кошеня.

Одна з жінок-продавців, Тамара Желтухіна, професійно займається розведення котів. Її вихованців – звичайних пухнастих “мурчиків” – можна купити за 50 гривень. Інші, більш привілейовані коти коштують дорожче. Наприклад, перський красень-кіт коштує близько сотні доларів.

– Але у Львові, порівняно з іншими містами, низькі ціни, – запевнила жінка.

На Краківського ринку продають представників майже всіх популярних порід, а також звичайних “дворняг”. Найбільше мені припали до душі двоє цуциків, які належали до порід німецької та кавказької вівчарки. Ціна першого – 150 доларів, другого – 100. Цуценята мирно лежали в кошику, їх можна було погладити. Однак через рік-другий із них виростуть справжні бойові пси, надійні охоронці своїх господарів та їхніх домівок. А ось якими будуть ці вівчарки: агресивними чи більш вихованими значною мірою залежить від їхнього правильного виховання.

– Якщо ви вирішили купити собаку, то не варто економити грошей – придбайте цуценя гарної породи, – вважає Тамара Желтухіна. – Якщо ви не вмієте спілкуватися зі собакою, якого придбали, то до ваших послуг дресирувальник – людина, яка професійно займається вихованням тварин.

За словами продавця, люди, які вперше заводять собаку, часто допускають типову помилку: залишають його в помешканні самого на тривалий час. Це можна зробити лише тоді, коли пес нагодований і “вигуляний”. Якщо собака буде голодним, то переверне в хаті все догори дном.

Багато людей бояться бультер’єрів, адже про непередбачуваність, агресивність і силу укусів цих специфічних собак складають навіть легенди. Однак продавець Лариса Іванова переконана, що немає кращих псів, аніж вони.

– У мене п’ятеро дітей і пара собак цієї породи, – розповіла львів’янка “Газеті”. – Я не роблю різниці між дітьми та собаками. Вважаю, що немає небезпечних собак, а є дурні господарі. За даними статистики, звичайні пікінеси кусають своїх господарів удесятеро частіше, ніж собаки будь-якої іншої породи.

Але чи піддаються бультер’єри вихованню? Пані Лариса відповідає ствердно. Жінка розповіла, що в її помешканні вже 18 років мешкають собаки цієї породи, а сучасна “пара” – це вже четверте покоління.

– Я дуже люблю своїх вихованців, – додала жінка. – Вони зовсім не страшні, все це вигадки. Люди бувають значно страшнішими від собак. Бультер’єр – чудовий сторож, вірний друг. Знайомі люблять моїх собак і зовсім не бояться їх.

Я вирішив поцікавився у продавців цуценят, яку породу найкраще вибрати для мене – дилетанта в цій справі. Спочатку мені порадили придбати півторамісячного боксера за 30-40 доларів, а потім пропонували кожного цуцика, якого продавали на ринку, навіть декоративного пуделя. Звичайно, вибір – за мною, але як виховувати чотириногого друга? Професійний дресирувальник Андрій Роднов розповів, що одні собаки доволі сумирні та краще піддаються вихованню, інші – більш агресивні та вперті.

– Однак для будь-якої породи собак найкраще підходить метод “різки та пряника”, – розповів пан Роднов. – Не варто собаку занадто пестити, перетворюючи його на кумира сім’ї. З іншого боку, не можна бути занадто суворим зі своїм улюбленцем, фізично караючи його за будь-яку дрібницю.

Пес виросте злим і згодом, коли підросте й відчує власну силу, може навіть накинутися на вас. Якщо пес зробив щось добре, його треба похвалити, пригостити смачненьким. Але якщо він проявить агресію щодо вас, наприклад, укусить під час годування, тоді це потрібно негайно припинити легеньким, але рішучим стусаном. І ще одне: впід час вживання їжі собака має обов’язково бачити ваші руки й те, що ви кидаєте в миску.

За словами дресирувальника, для кожного господаря найголовнішим є контакт із собакою, з яким слід проводити багато часу.

– Я вважаю, що господарем собаки є не той, хто її годує, а той, хто з нею займається, – переконаний Андрій Роднов. – До речі, найлегше піддаються дресурі ті собаки, предків яких також дресирували. Це передається генетично.

Інша жінка-продавець, пані Тетяна, коротко розповіла про характер і темперамент собак найбільш популярних порід. За її словами, стафордширський тер’єр доволі флегматичний пес і підходить для більш спокійних господарів. А ось боксер – типовий пес-холерик. Він потребує більш тривалих прогулянок.

– Це спортивний собака, з яким потрібно проводити багато часу на стадіонах і спортивних майданчиках, – розповіла пані Тетяна. – Те ж саме можна сказати про доберманів. Якщо ви готові вдосвіта вставати та багато часу проводити зі своїм улюбленцем, бігати на спортивних майданчиках і долати бар’єри, то собаки цих порід вам підійдуть.

Чи готовий я до цього? Сказати важко, адже вранішній сон для мене завжди солодкий, а я не належу до категорії “жайворонків”. За словами пані Тетяни, якщо мені більше до вподоби м’яка канапа, то кращого друга, ніж стафордширський тер’єр, годі й знайти.

– Якщо у вас квартира, а не особняк, то в жодному разі не можна заводити вдома кавказьку вівчарку, яка потребує руху, свободи та простору, – продовжує моя співрозмовниця. – У замкненому приміщенні їй буде просто нестерпно. Взагалі, якщо ви купуєте пса, то краще не орієнтуватися на його зовнішню красу, а подумати, для чого він вам і чи готові ви присвячувати йому багато часу. Кожна порода має свою специфіку виховання. Наприклад, ротвейлери зовнішньо дуже привабливі, але вони потребують твердої руки, оскільки це доволі агресивні пси і можуть легко “зірватися”. Тому дуже небажано заводити цих собак у сім’ї, де є маленькі діти.

“Пане, купіть каймана!”

Виявляється, на Краківському ринку продають не лише птиць, породистих собак і пухнастих котів. В одному з критих павільйонів є чималий вибір акваріумних рибок найрізноманітніших відтінків. Окрім рибок, прихильники екзотики знайдуть тут і маленьких крокодильчиків – кайманів. Але, на жаль, мені не пощастило помилуватися цим дивом природи – якісь відважні любителі екстриму їх придбали на декілька днів раніше від мого візиту.

– Що я можу вам сказати? – каже пані Марія, продавець. – У нас нещодавно були два каймани, їх уже купили. Я – реалізатор і не знаю, звідки їх привозять. Але чула, що їх замовляють на одній київській фірмі. Крокодил їсть лише м’ясо, але його слід годувати щотри-щочотири дні. Приходьте, пане, наступного тижня, купіть каймана! Мають привезти “свіжих”!

Щоб завести екзотичного каймана, слід мати принаймні три речі: залізні нерви, просторий басейн чи тераріум і нестримну любов до тропічної природи. У мене немає жодної з цих умов. Тому я не маю особливого бажання купити каймана. Краще вже прибдати боксера, можливо, завдяки йому я відновлю вранішні пробіжки на стадіоні. Адже цей жвавий пес будитиме мене щоранку, а останнім часом я зовсім занехаяв свої заняття спортом. А не захочу собаки – придбаю галасливого папугу і навчу його говорити “привіт, друже!” Погодьтеся, що значно приємніше, прийшовши ввечері додому, чути це привітання від пернатого птаха, ніж вирощувати зеленого каймана у домашньому басейні, спостерігати, як збільшуються його габарити, кидати йому їжу та щоразу гадати: “З’їсть він мене чи ні…”

Богдан Мазур

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...