Другий шанс для „Львівсільмашу“ - „Поступ“, 31 серпня

|

Завод „Львівсільмаш“, який за рік перебування у режимі санації, замість фінансового оздоровлення, збільшив свої борги із семи мільйонів до майже дванадцяти, нині має шанс вийти з кризи. Бажання вкласти свій капітал у розвиток виробництва на „Львівсільмаші“ висловило Товариство із зовнішніх інвестицій з Німеччини. Нині слова підтвердили конкретним вчинком — інвестор розпочав виплачувати робітникам заборговану заробітну плату. Для цього на рахунок заводу уже переказали 210 тисяч євро. Першими її отримали люди, які ще працюють на заводі, а з 2 вересня розпочнуть виплачувати борги звільненим.

Німецький інвестор планує вкласти у львівський завод 10 мільйонів євро. Про це „Поступу“ розповів співзасновник Товариства із зовнішніх інвестицій, екс-львів`янин Андрій Полянський. За його словами, до цієї суми входить і обладнання, і фінансові вливання, і технологія. Основного профілю виробництва не змінюватимуть протягом п`яти років. Інвестори планують налагодити на „Львівсільмаші“ виробництво конкурентоспроможних оприскувачів для великих садів і виноградників та інших супутніх товарів. Їх можна буде пропонувати навіть на західному ринку. Щоправда, для цього доведеться дещо змінити їх конструкцію та процес виробництва, підвищити якість продукції. А наразі на заводі проводять інвентаризацію, аби знати, що з обладнання ще працює, в якому воно технічному стані, наскільки знищене чи розтягнуте на запчастини. Щоб мати від чого відштовхнутися, спробують відновити ті станки, які є. А згодом у цехах з`явиться і нове обладнання, і нова лінія.

Звільняти робітників на оновленому „Львівсільмаші“ не планують. Андрій Полянський стверджує, що їх буде більше. Однак працюватимуть лише ті, хто хоче працювати. „Ми плануємо вийти на гідну зарплату, щоб люди заробляли хоча б під тисячу гривень, але вони їх мають заробляти. Вони мають демонструвати не лише технічні, ділові, а й суто людські якості. Принаймні ходити на роботу, ходити у тверезому вигляді і в такому ж вигляді виходити з роботи“, — говорить інвестор.

В одному з попередніх чисел „Поступу“ йшлося про те, що колектив заводу виступає проти інвестора, мотивуючи це тим, що підприємство здатне само себе інвестувати за рахунок продажу незадіяного у виробництві майна. До того ж робітників лякало те, що інвестор заволодіє контрольним пакетом акцій підприємства. Андрій Полянський невдоволення робітників пояснює поганою поінформованістю. „Людям наговорили, що прийде інвестор — і все: забирайте завтра свої трудові книжки і йдіть додому. Все це купили і продадуть. Тут ніхто нічого не купував, тому не може нічого продати. Ми входимо як інвестори, а не як покупці. Ми інвестуємо у завод кошти, щоб його відновити і на ньому щось заробляти“, — каже він. А неправдиві чутки, на думку інвестора, могли поширювати люди, незацікавлені у наведенні ладу на підприємстві. „Вони перестануть красти і виносити за паркан запчастини і готові агрегати“, — стверджує пан Полянський.

Наразі завод „Львівсільмаш“ — це цілий клубок проблем. „Тут занедбано все: від бухгалтерської документації до виробничої діяльності,“ — каже керівник санацією Олександр Качмар. Документацію не вели, і нові бухгалтери, які працюють уже рік після початку санації, не можуть звести кінці з кінцями. З людей знімали гроші у фонд заводу, на електроенергію, проте не знайдено документів, у яких би це було зафіксовано. Доводиться звіряти все з обленерго, аби знати, чи надходили туди кошти. Завод працює фактично на збиток. Продукція не має збуту. Щоб виробити одиницю техніки вартістю 7-9 тисяч гривень, витрачають 10 тисяч гривень. У дуже занедбаному стані будівлі і майно заводу. Попри це, німецький інвестор вважає, що вкладати гроші у „Львівсільмаш“ вигідно. „Перспектива „Сільмашу“ величезна, інакше ми не інвестували б сюди гроші, ми не філантропи“, — каже Андрій Полянський. Проте певні побоювання у нього все-таки є. „Ми боїмося навіть не нестабільності, тому що економіку України вивчаємо давно. Боїмося, що нам пообіцяють одне, а зроблять інше. Боїмося залишитися без підтримки, наприклад, облдержадміністрації. А в тому, що ми у змозі налагодити тут виробництво і зробити це підприємство якнайшвидше прибутковим, ми не сумніваємося. У нас для того є непоганий досвід, ми не вперше займаємося такою діяльністю“, — стверджує співголова Товариства із зовнішніх інвестицій.

Ірина СИРИВКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...