Законсервована руїна - „Поступ“, 22 червня

|

Чи могли би коли-небудь подумати керівники Прикарпатського військового округу, коли організовували будівництво культурного центру ПрикВО, що колись цей будинок освятить і благословить Папа Римський?

Ще б пак, адже тоді військовий культурний центр мав бути частиною нового, ідеологічно вивіреного архітектурного ансамблю, який розробляли московські архітектори — поряд з ним будували Львівський обком компартії, а також інститут суспільних наук.

Будували по-радянському — солідно і надійно. На будову зганяли солдатів з дисбату, які виконували роботи некваліфіковано, однак надійно. У культурному центрі мав бути театр російської драми, за розмірами найбільший у Львові, будинок офіцерів, клубні приміщення і таке інше. Розпочали будівництво комплексу ще у 70-х роках минулого століття, а у 80-х, коли СРСР почав тріщати по швах, його припинили.

Щоправда, обком партії таки добудували, вже за часів незалежної України. Адміністративні споруди потрібні за будь-якої влади, і зараз там розташована Державна податкова адміністрація. А от на недовершений будинок культури з величезною залою всередині ніхто не спокусився — не будувати ж там театр, врешті-решт! Так і залишилася споруда за адресою вул. Стрийська, 29 височіти поблизу Стрийського парку. Аж поки 1999 року Львівська богословська академія не придбала на міському аукціоні недобудований театр, а 2002 року міська рада закріпила за нею прилеглу до будинку територію площею майже чотири гектари.

“Насправді академію, а тепер вже Католицький університет цікавив не стільки будинок, скільки земельна ділянка під ним, — розповідає консультант УКУ з будівництва Володимир Швець, — розташування її вигідне, бо недалеко і від центру міста, і від іншого корпусу університету на вулиці Свєнціцького. Керівництво УКУ планує побудувати там студентське містечко з усією необхідною інфраструктурою — церквою, каплицею, спортивним комплексом, навчальними спорудами, бібліотекою тощо. Завдання було би простішим, якби це була вільна ділянка. Розвалити будинок технічно дуже складно і дорого, до того ж він не є у аварійному стані і залізобетонні конструкції добре збереглися. Їх технологія руйнування (вибухом, порізкою) може бути дуже дорогою. Тож потрібно придумати, як використати те, що є.“

А це виявилося не так і легко. За словами Швеця, було розроблено кілька концепцій пристосування незавершеної споруди для потреб УКУ, але усі вони не задовольнили університет. Власне, відсутність концепції будівництва і гальмує початок робіт на ділянці.

“При попередньому обговоренні ми вирішили, що не будемо ставити за мету зробити щось нове з цього об`єкта, — каже Швець. — Можливо, частина його залишиться невикористаною, бо знести його неможливо, а шукати застосування для всіх приміщень непотрібно. Можемо прийняти цікаве рішення: як маємо руїни Херсонеса, так матимемо руїни другої половини ХХ століття. Тобто будівля використовуватиметься під якусь неутилітарну споруду, по якій можна просто погуляти. Це може бути як Ейфелева вежа, яка не має ніякої функції, окрім тієї, що на неї виходять і дивляться.“ У будь-якому разі вартість ремонту одного метра квадратного споруди Швець оцінює 500 доларами США.

Поки керівництво УКУ вирішує, як саме пристосувати будинок до потреб університету, він стоїть пусткою і слугує прихистком для бомжів та цікавих підлітків, які називають його „Філадельфія“ або ж „Філіпіни“. Охорона, яка є на об`єкті, не може повністю обмежити доступ до будинку. А бомжі вже звикли вважати його своєю територією і теж у свій спосіб оберігаються від непроханих гостей — створюють своєрідні пастки: закладають картоном дірки в перекриттях, так що людина, ступивши туди, може провалитися.

За словами начальника охорони УКУ, міліціонери бояться приступити до будинку і найчастіше не приїжджають на виклики. Беззбройні охоронці просто попереджають цікавих перехожих, що туди ходити не варто. Кілька років тому будівлю облюбували шанувальники страйкболу, однак керівництво УКУ заборонило їм використовувати об`єкт для ігор, бо там небезпечно.

Мирослав Маринович, ректор УКУ

УКУ цього року веде спільно з семінарією Святого Духа будівництво богословського центру на Хуторівці. Це вимагає великих коштів, то ж ми не можемо розпилитися на два об`єкти. Але уже з наступного року буде розгортатися програма освоєння саме цього будинку. Зараз не можна сказати, що будинок цілком пустує — ми використовуємо це приміщення як книжковий склад та склад будматеріалів.

Галина СКИБНЬОВСЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...