Запах гниття - „Львівська газета“, 4 лютого

Ратуша-ForUm

|

Будинок, розташований на вулиці Зеленій, 11а – звичайна кам’яниця, споруджена близько ста років тому. Колись тут мешкали австрійські офіцери. А сьогодні боляче, коли бачиш, на яку руїну перетворилася ця колишня елітна споруда через повну бездіяльність чиновників різних рангів, зокрема місцевого ЖЕКу.

У будинку – два входи. У парадному відсутні двері, тому під’їзд став чудовим місцем для “тусовок” запізнілих гуляк: там вони полюбляють з’ясовувати стосунки або просто справляти фізіологічні потреби. Не минають цю браму й бомжі, які “прописалися” на горищі, а також великі сірі пацюки.

У будинку є ще й тильний вхід. Там ситуація дещо інша: двері зачиняються на ключ, однак на зовнішній стіні відсутня ринва, якою мала б стікати вода. Тому подвір’я в час танення снігу та подальших заморозків перетворюється на суцільну ковзанку, а під час дощу – на невелике озерце. Є ще одна “родзинка”. Виявляється, тут мешкати стає вкрай небезпечно для життя: з даху регулярно падають шматки штукатурки. Пан Микола, який мешкає у 13-й квартирі, розповів кореспондентові “Газети”, що якось такий “сюрприз” мало не поцілив йому в голову. Неважко здогадатися, що кінець цієї пригоди міг би стати фатальним…

У під’їзді брудно, волого, стіни обшарпані. На купі будівельного сміття між поверхами можна побачити два синьо-жовті стяги, які, вочевидь, чіпляють на “парадний” бік споруди з нагоди великих свят. На третьому поверсі одна з квартир порожня – самотня господиня померла. Однак у дверях можна побачити чергове попередження від ЖЕКу для цієї жінки з вимогою оплатити всі комунальні послуги. Коментарі, як кажуть, зайві…

Однак усі ці факти не є найдужчим головним болем мешканців. Їх турбує постійне протікання стін і стель у квартирах.

“Це ж дуже небезпечно, – каже пан Микола. – Коли падає дощ або тане сніг, часто в усіх квартирах починає “мигати” світло й “танцювати” зображення в телевізорі. Якщо відбудеться коротке замикання, то будинок просто згорить – у ньому дерев’яні перекриття!”

Його сусід Олег Федик, який мешкає на першому поверсі (квартира №4), запросив репортера “Газети” до квартири. Стіни страшенно вологі, витає дух, наче у пральній. “Стіни почали ще більше протікати після того, як узялися ремонтувати дах, – розповідає чоловік. – За будинком зовсім ніхто не наглядає. Правда, працює двірничка, але що вона зробить самотужки?”

До речі, дах цього будинку вкрито оригінально. Але цю цікавинку можна зауважити лише з верхнього балкона, який виходить у внутрішній “колодязь”: одна частина даху – під бляхою, щоб було видно з вулиці (дивіться, мовляв, як добре ЖЕК працює!), а інша – звичайним шифером. Питання: невже забракло бляхи? Ні, не забракло. Її привласнили (читай – украли) майстри, які приходили ремонтувати дах. Унаслідок цього стіни помешкань почали регулярно підтікати, а їхні власники постійно ризикують підхопити туберкульоз і безліч інших болячок. До речі, кажуть, що місцевим дітлахам роздавали морозиво, щоб вони нікому не повідомили, як дорослі дядьки цуплять оту бляху.

“Я ходила й у ЖЕК, і в райдержадміністрацію, – каже пані Олександра Беля, яка також мешкає на першому поверсі. – Приходили. Дивилися. Сказали, що причина мокрих стін – ґрунтова вода. І що з того? Нічого. Як тільки падають дощі або тане сніг, у підвалі – потоп! Моя квартира – над підвалом, тому маю постійно мокрі стіни!”

А ось начальник ЖЕКу №503 Іван Мицько, кажуть мешканці будинку, повсякчас обіцяє, що все буде гаразд. І на цьому все закінчується. Пан Мицько запевнив і репортера “Газети”, що зазначені вади усунуть у березні. Однак мешканці будинку №11а запевняють, що такими обіцянками їх “годують” роками.

“Я написав скаргу на прізвище пана Мицька про те, що під’їзд гниє, подвір’ям бігають щури, – каже пан Микола. – Через це… оштрафували прибиральницю на 50 гривень. Але до чого тут вона? Іншу скаргу написав ще в червні 2001 року. У ній вказав, що в моєму помешканні зацвіли стіни, з’явилися плісень і грибок. І жодної реакції! Я регулярно сплачую квартплату, але останнім часом почав замислюватися, за що я поповнюю скарбницю ЖЕКу національною валютою?”

За словами пана Миколи, від ЖЕКу №503 він отримав відповідь, у якій вказано, що “ремонтні роботи розпочато і проводять, а про їх завершення повідомлять додатково. Ця відповідь надійшла 30 листопада 2001 року. Відтоді немає жодних змін”.

У квартирі пана Миколи декілька років тому зробили капітальний ремонт, стіни були сніжно-білими. Однак цей лагідний колір доволі нахабно паскудять темно-руді плями. І роби що хочеш… А начальник ЖЕКу постійно повторює: “Усе буде добре, пане Миколо!” І в кого тут не урвався б терпець?

“Доки вони не ремонтували дах, у мене затікала тільки стіна, – продовжує мешканець квартири №13. – Почалися ремонтні роботи! Я хлопцям виніс пляшку, закуску, тільки зробіть щось! І вони зробили… В мене затекла ще й стеля! Для чого потрібен такий ремонт?!! Це просто блюзнірство! А є ще таке напівзабуте слово “саботаж”. Чиновники дрібних рівнів просто саботують свої прямі обов’язки, а городяни, котрі вже навіть не знають, кому скаржитися, репетують: “То все Буняк!” Якщо начальник ЖЕКу роками нічого не робить, то до чого тут мер чи президент”?!

Розповідь чоловіка доповнюють його сусідки. “Коли задощить, вода тече просто по стіні”, – скаржиться літня жінка, пані Марія (квартира №12а). До речі, на стінах і стелі її помешкання плями вже не сірого, а темнішого кольору. Плісень дає страшний сморід. Чому львів’янка має це терпіти? “За комуністів хоч можна було кудись піти поскаржитися”, – зітхає вона. З нею важко не погодитися…

“У мене повністю заливає стіну ззовні”, – додає інша сусідка, пані Людмила.

“Упродовж чотирьох років у нас ремонтують дах, – підсумовує мешканка квартири №12, пані Мирослава Ліщук. – Начальник ремонтної бригади, пан Притула, на початках підкреслював, що ми, мовляв, – щирі українці й обов’язково знайдемо спільну мову. Але коли в квартирі почала текти стеля над дитячим ліжком – категорично заявив, що в нього немає грошей. Одного разу зі стелі лило, як із відра! А Притула на це відповів, що нічого страшного не сталося”. Справді, що сталося? Помокли діти під душем зі стелі, що ж у цьому поганого…

Львів’янам, які справно платять квартплату, гадаю, цікаво буде дізнатися деякі факти. Для цього слід процитувати витяг зі “Складу витрат, що входять до квартирної плати за утримання будинків і прибудинкових територій у м. Львові”. Зокрема, ми сплачуємо майже 39,67 коп. за квадратний метр нашого житла. Майже третину цієї суми (12,5 коп.) витрачають на прибирання сходових кліток, підвалів, технічних поверхів і прибудинкової території. Майже 4 коп. – на утилізацію сміття, а 11 коп. – на боротьбу зі щурами.

“Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будівель у містах та селищах України”, затверджене 31.12.1991 р. Держжитлокомунгоспом України, регламентує, наскільки швидко повинні прибути до вас майстри з ЖЕКу, щоб ліквідувати несправності. Наведу лише один факт: на ремонт дірявої покрівлі дано добу. Тобто ЖЕКи зобов’язані все це робити, причому безкоштовно. А будинок №11а ремонтують роками…

До речі, варто нагадати, як свого часу загинув так званий “вивихнутий будинок” у центрі міста. Дах цієї споруди мав діру. Щоб її залатати, потрібно було кілька рулонів рубероїду. Однак його так і не знайшли. Що сталося з тим будинком, сьогодні знає кожен львів’янин…

Богдан Мазур

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...