У четвер, 7 березня, Львів проведе в останню путь Віктора Кравця, Віталія Нєжинського і Дмитра Мельнікова, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.
О 08:00 у храмі вмч. Пантелеймона (вул. Навроцького, 23) відбудеться молитва і прощання з воїном Віталієм Нєжинським.
Чин похорону всіх трьох захисників Мельнікова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Віктора Кравця та Віталія Нєжинського поховають на Личаківському кладовищі, а Дмитра Мельнікова – на Голосківському.
Біографічні довідки:
Львів’янин Віктор Кравець (13.03.1998 – 03.03.2024) закінчив СЗШ №77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Здобув освіту у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва.
Працював водієм у ТзОВ «Епіцентр К». Захоплювався автомобілями. За словами рідних, мав «сильний, але дуже добрий характер».
Із початком повномасштабного вторгнення РФ, незважаючи на відсутність військового досвіду та звільнення з військової служби за станом здоров’я, добровільно став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання у лавах 125 окремої бригади територіальної оборони.
Постійно удосконалював свої навички із саперної справи, під час проходження служби отримав звання «старший солдат».
У Віктора Кравця залишилися батьки, дружина, 4-річна донька та сестра з родиною.
Віталій Нєжинський (18.10.1996 – 03.03.2024) народився у місті Белз Львівської області у родині військовослужбовця-прикордонника. Свої шкільні роки провів у Криму, був іподияконом церкви Воздвиження чесного Хреста Господнього у Євпаторії.
У 2012 році вступив до медичного коледжу у Сімферополі. Брав безпосередню участь у подіях під час Революції Гідності, через що був змушений покинути Крим і завершувати навчання Бориславському фаховому медичному коледжі.
Був членом Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», виконував бойові завдання у зоні АТО.
Рідні згадують Віталія як дуже позитивного, активного та завжди усміхненого хлопця. Любив футбол, займався вільною боротьбою.
Із початком повномасштабного вторгнення РФ повернувся з-за кордону та став до лав ЗСУ. Він казав: «Хтось повинен робити цю роботу, і мені зовсім не дивно, що той хтось – це я. Я завжди намагався жити тут і зараз. Бо знав, що колись це закінчиться. А зараз у цьому впевнений. Хочу встигнути зробити все, бо хто знає, що там завтра».
Віталій Нєжинський воював у складі 3 окремої штурмової бригади. Брав участь у битвах за Київ, виконував завдання на південному та східному напрямках.
За особистий героїзм був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та «Золотий хрест».
У Віталія Нєжинського залишилися батьки, сестра та наречена.
Дмитро Мельніков (09.10.1987 – 01.03.2024) був уродженцем Дрогобича. Навчався у місцевому ліцеї №1, освіту здобув у Вищому профучилищі №19 за спеціальністю «кухар, кондитер».
По завершенню навчання працював шеф-кухарем у Львові та за кордоном, а останнім часом – в Одесі. Мріяв у майбутньому працювати у ресторані, відзначеному зіркою «Мішлен».
Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини від окупантів. Воював на південному та східному напрямках у лавах 37 окремої бригади морської піхоти. Обіймав посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення.
У Дмитра Мельнікова залишилися батьки, брат та сестра.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя Дуляба