Місцеві колаборантки допомогли росіянам пограбувати Херсонський художній музей

Російські окупанти вивезли вантажівками колекцію Херсонського художнього музею – роботи Айвазовського, Врубеля та інші цінності. Це стало відомо завдяки місцевим жителям, які попри ризик бути вбитими чи ув’язненими, зафільмували, як вороги грабують цінності, а їм у цьому допомагали працівники музею, повідомляє УП. Життя.

Згодом картини з Херсонського музею «засвітились» у Криму, у Художньому музеї Сімферополя. Картини зі своєї колекції впізнала директорка Херсонського музею Аліна Доценко. Вона працювала в художньому музеї з часу його відкриття у 1978 і понад 30 років очолювала. Більша частина колекції – твори художників з різних країн – була зібрана за її ініціативою.

Як відомо, колекція Херсонського художнього музею налічувала понад 13 тисяч творів і предметів. Перлина колекції – це іконопис. У викраденій колекції картини та ікони XVIII-XX століть.

Директорка Херсонського художнього музею Аліна Доценко розповіла, що до пограбування музею причетні місцеві колаборанти, що працювали в установі

«Будівля стоїть на розі Соборної й Воронцовської. Наш найкрасивіший пам’ятник архітектури Півдня України. Росіяни, як заходили в місто – побачили з бронемашин наші будівельні мішки… 3-го березня ввалились 16 озброєних чоловіків, викинули з музею поліціянта, стріляли по дверях. Коли зайшли – подивились, що в будівлі ремонт, не зможуть блокпост зробити – і залишили музей. Я всюди всім говорила, що колекція вивезена, лишилось – таке-сяке. Тоді відв’язались. Якби не здали свої ж колаборанти – можливо, змогли би пересидіти», – повідомила Аліна Доценко.

У Міністерстві не знали, як евакуйовувати цінні картини з музею…

«О 3 ночі 24 лютого я почула, як бомблять, бо мешкаю біля Антонівського мосту. Міністр подзвонив відеозв’язком о 15 годині дня – їхав в машині. Каже: “Треба вивозити музей”. А в нас бомблять Херсон, Антонівській міст, літаки літають, з тероборони вже люди гинуть. З наших захисників загинули майже всі. Перепитала, на чому вивозити. Де брати кошти, вантажників, охорону, спеціальний транспорт. Везти потрібно через Миколаїв – а його бомбили ще страшніше. Мені ніхто нічого не відповів – на цьому розмова завершилась», – розповіла Доценко.

Жінці довелося тікати із Херсона після того, як вона відмовилась співпрацювати із окупантами, натомість цього не цуралися чимало її колег.

«Виїхала 5 травня. Напередодні відмовилась робити виставку в адміністрації до Дня перемоги. Сказали: «Ви не маєте права так з нами розмовляти – ми тут назавжди. Беріть приклад з сусідки – директорки краєзнавчого музею». Вона зустрічала їх з квітами.

На наступний день мене «запросили» в «прокуратуру». Діти за ніч знайшли мені водія – 21-річного хлопця-спортсмена. Вибирались з ним легковим авто три дні через Давидів Брід, Кривий Ріг – проїхали безліч блокпостів. Вирвались. Я через блокпости проходила бабусею з паличкою. Ярослав як почав називати мене «бабуля» – так і досі каже.  У мене були медичні заключення – схопила в останню хвилину. Вони були минулими роками і десь на 30 блокпосту паразит докопався, що старі. Пояснювала, що їду до лікаря в Кіровоград», – згадує Аліна Доценко.

Про колаборанток, які здали свою ж колекцію окупантам

«Навесні вже всі бібліотеки, лікарні, заклади культури були окуповані. А до нас ввалились 19 липня. Знали, що я виїхала. Мені потім розповідали, що прийшли троє з ФСБ, троє з поліції разом з новою «директоркою» – якась співачка з театрального кабака. А разом з нею – співробітниця музею завідувачка експозиційним відділом Кольцова. Яка бігала по комендатурах і заявляла, що директрка бреше й колекція на місці. Просила допомоги потрапити в музей. Вимагала озброєну охорону, «як у краєзнавчому музеї». А пізніше прийшла друга колишня співробітниця Жиліна, яка була головною зберігачкою.

У Жиліної на домашньому комп’ютері були копії архіву, який я видалила з усіх носіїв, знищила на флешках. Я 45 років життя віддала, щоби зібрати колекцію, а люди, які пили на роботі каву, здали її окупантам. В кінці жовтня Кольцова зі своєю помічницею Буренко вирушили до Криму. Я чула від людей, що поїхали приймати наші роботи, а тут залишились ті, хто подавав. Раніше, коли вивозили кудись на виставки картини, і Кольцова, й Жиліна кричали: “Ми ж музейники! Треба транспортувати за нормами – а охорона, а температурний режим? А рівень вологості!?”. Зараз у них на очах картини закидали в звичайні фури й автобуси. Експонати колекції, на яку дихати боялись, окупанти “Валили валом – як сміття” – херсонці, які бачили цю “погрузку”, потім писали, що стояли й плакали», – повідомила директорка музею.

Як будуть повертати роботи?

«Щоби повернути цінності має діяти парламентська команда, офіс президента. Хтось має створити ініціативну групу. В законодавстві України немає порядку повернення картин. Його потрібно бігом, з колін створювати. Зараз комунікую з тими, хто розбирається в значимості вкраденого. Департаменту культури все скидаю.

Зараз усім керує військова обласна адміністрація – готова до них поїхати. Знайомий юрист, якому я довіряю – надіється на міжнародні суди, на міжнародний трибунал, де це питання буде підніматись. А я на кількох ефірах емоційно сказала, що подальше розграбовування зупинить лише розбитий Керченський міст. Щоби не було куди їм відступати. Бо раптом що – Сімферополь свої почнуть вигрібати і наші заодно – застерігає Аліна Доценко.

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.