На родинний герб яких нардепів проситься кредо: «Робота не вовк – в ліс не втече»?

Стаття 6 Закону України «Про статус народного депутата України» чітко говорить, що народний обранець у порядку, встановленому законом, перш за все бере участь у засіданнях Верховної Ради України. А стаття 24 цього документу говорить ще чіткіше: народний депутат зобов’язаний бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано та особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами. Тобто виконувати свої прямі обов’язки, за які йому народ і делегував відповідний мандат.

І народні депутати від Львівської області – не виключення. Більше того, ще у січні 2015-го року вони об’єдналися у міжфракційне об’єднання «Львівщина». Перш за все для того, аби лобіювати інтереси Львівщини у Верховній Раді. Іншими словами брати активну участь у підготовці, обговореннях та голосуваннях у стінах українського парламенту з користю для нашого регіону. А якщо сказати взагалі по-простому – елементарно ходити на роботу та займатися своїми прямими обов’язками.

П’ята парламентська сесія VIII скликання (період – вересень 2016 року – січень 2017 року) попри багато політичних чвар, підкилимних ігрищ та іншої кулуарщини, які ой як притаманні нашому найвищому законодавчому органу, все таки спромоглася розглянути, прийняти або «провалити» низку важливих документів. Серед інших, народні депутати не підтримали законопроект №5142. Тобто «провалили» закон про спецконфіскацію, як наслідок – мільярди Януковича залишилися в замороженому стані. Спромоглися обранці прийняти бюджет на 2017 рік; проголосувати за звернення до держав світу щодо визнання Голодомору 1932 – 1933 років в Україні злочином геноциду українського народу. Проте не підтримали законопроект про створення тергромад без зміни меж районів. Вистачило голосів і консолідації для того, аби Рада прийняла закон про держпідтримку українського кіно; ухвалила відзначення 200-річчя Львівської політехніки та торгово-економічного університету; скасувала відпрацювання після закінчення вишів; у День ЗСУ подарувала «безстроковим» контрактникам можливість звільнятись після року служби; підтримала підвищення мінімальної зарплатні до 3200 грн. Окрім цього, за звітний період Верховна Рада закріпила е-квиток на законодавчому рівні.

У відкритому доступі на сайті Верховної Ради України є результати усіх поіменних голосувань парламентарів, які й свідчать про результативність їх роботи. Львівський портал провів моніторинг діяльності народних депутатів від Львівщини на основі цих даних за П’яту сесію Верховної Ради України VIII скликання (період – вересень 2016 року – січень 2017 року). Вивести своєрідне «ККД обранця» (коефіцієнт корисної дії) не так вже й складно, адже уся інформація є відкритою. Варто лише проаналізувати голосування тих нардепів, яких потрібно. У нашому випадку – обранців, які окрім іншого вірою і правдою перш за все обіцяли відстоювати на найвищому державному рівні інтереси мешканців Львівщини.

Проте тут слід також наголосити, що сама поява у столичній будівлі під куполом на Грушевського, зовсім не означає, що народний обранець працює і відстоює чиїсь інтереси. Схожий аналіз Львівський портал робив у 2015 році, коли моніторив та виводив показники нардепів від Львівщини з моменту складання присяги у Верховній Раді VIII скликання. Саме цей матеріал під назвою «Хто з львівських нардепів не відпрацьовує своєї зарплати» показав, що ходити на роботу – ще не означає працювати. Адже результативними, на нашу думку, є ті голосування, де депутат особисто висловив свою позицію «За», «Проти» чи «Утримався». Якщо в результатах поіменного голосування зазначається «Не голосував» або «Відсутній» – таке голосування є нерезультативним. Оскільки «Відсутній» – це коли картка не знаходиться в системі для голосування (нардеп або взагалі відсутній в парламенті, або покинув залу під час голосування). «Не голосував» – нардеп або не визначився як голосувати, або відсутній на робочому місці (при цьому його картка знаходиться в системі для голосування).

Цікаво, що порівняно з попереднім моніторингом, герої та антигерої аналізу Львівського порталу практично залишилися на своїх місцях.

Таким чином одним з найгірших особистих результатів є «робота» у Раді позафракційного «мажоритарщика» від Львівщини Володимира Парасюка. Цього разу він розмістився на третій позиції знизу з результативністю на рівні 36,9%. У Парасюка лише 595 результативних голосувань («за», «проти», «утримався») проти 1018 нерезультативних («не голосував», «відсутній»). Очевидно, скандали, бійки та інші ситуації, які постійно провокує нардеп Парасюк та які так не пасують статусу народного обранця, не дають спокійно жити і працювати йому й надалі.

Нижче за Парасюка розташувалися лише «списочник» від Радикальної партії Юрій-Богдан Шухевич – 36,6% результативності та «фронтовичка» Наталія Кацер-Бучковська (обрана за партійним списком) з результатом лише 21% результативності.

Замикають «чільну» п’ятірку знизу УКРОПівець-мажоритарник Тарас Батенко – 38,9% результативності, та «фронтовик» Андрій Левус – 39,7%, обраний за партійним списком.

Щодо лідерів, то найкращу результативність з результатом 98,1% показав народний депутат, обраний за списком «НФ», Ігор Васюник: 1583 результативних – проти 30 нерезультативних голосувань. Далі йдуть колеги по фракції Михайло Бондар (партійний список) – 96,7% результативності, Микола Величкович (список) – 95,4%, спікер Ради Андрій Парубій – 88,2% та «мажоритарщик» від БПП Роман Мацола – 86,9%.

Якщо ж проаналізувати ситуацію в розрізі середньої результативності по фракціях ВРУ, то загальна картина виглядатиме так:

З середньофракційним результатом 76% рейтинг очолює фракція «Самопоміч». За ними розташувалися фракція «Народного Фронту» – 71,3%, позафракційні – 67,2%, фракція БПП – 58,8% та фракція Радикальної партії – 36,6%.

Як бачимо, детальний та скрупульозний аналіз насправді показує дещо інші (а подекуди – й кардинально інші) результати, ніж українці звикли сприймати з екранів телевізорів. Епатаж, скандали, бійки, блокування ОРДЛО чи інші не зовсім депутатські вчинки не свідчать про активну роботу парламентаря в тій царині, куди його делегували виборці. Адже дати стусана, обізвати когось чи просто повештатися коридорами парламенту, – багато розуму не треба.

Законотворчість, звісно, йде поряд з активною громадською чи політичною позицією та участю парламентарів у різноманітних подієвих ситуаціях. Проте коли друге цілковито підміняє перше, то й бачимо такий плачевний результат певних народних обранців, яким повірили виборці Львівщини.