Цуґцванґ – це термін, який використовують, зокрема, у шахах. Він означає таке положення, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. У теорії ігор цуґцванг означає таку дію, що безпосередньо змінює результат партії з перемоги на поразку…
26 серпня 2016 року, мешканці трьох сіл – Малехів, Великі та Малі Грибовичі перекрили магістральну дорогу Львів – Рава-Руська. «Ми чекаємо тут пана Садового, щоби він пояснив, що відбувається. Якщо в обід він не прийде, то будемо пікетувати Київську трасу», – заявила Львівському порталу мешканка села Малехів Галина Денько.
Чи добре роблять люди, коли перекриваючи трасу створюють клопіт іншим, не причетним до їхніх проблем? А що мають робити? Ті, що стоять у корках і втрачають свій час, гроші, нерви та здоров’я, просто стали заручники самонемічної політики львівського мера. Які методи впливу селян на владу міста, котра за десять (!) років при очевидній екологічній катастрофі, від якої потерпають мешканці Грибович, Малехова, Львова та околиць, не спромоглася не те, що на конкретні дії, а навіть не може зрозумілою мовою пояснити, як збирається вирішувати проблему? Тож люди вдаються до радикальних дій, а тим, хто стає заручником у подібних ситуаціях, можна лише поспівчувати…
Сміттєзвалище – це юрисдикція винятково львівських владоможців.
Більше того, грибовецька земля знаходиться в постійному користуванні міста Львова, як стверджують громадські активісти. Отже, персональну відповідальність за ситуацію, що склалася сьогодні на Львівському полігоні твердих побутових відходів (так офіційно називається сміттєзвалище), який обслуговує ЛКП «Збиранка», несе львівський міський голова – Андрій Іванович Садовий.
Місяць тому відбулася прес-конференцію під назвою «Технологія утилізації ТВП у Львові», на якій львів’ян намагалися переконати, що «сміттєва» проблема вирішується. Як виявилося – це була презентація чергової афери львівського мера та колишнього підопічного сумновідомого пана Каськіва.
Тоді «інвестори від Каськіва» заявили, що вже потратили кількасот тисяч євро на прес, який трамбуватиме львівське сміття у брикети і таким «сміттєвим камінням» укріплюватимуть «береги» звалища, аби не допустити подальших зсувів, на кшталт того, що забрав життя кількох людей.
Про це мав нагоду висловитися в ефірі передачі «Прямим текстом».
25 серпня 2016 року, на прес-конференції, мешканка села Малехів, пані Галина Денько заявила наступне:
«Прес, який мав пресувати львівське сміття й робити з нього “сміттєвий камінь”, щоби укріплювати стінки та тіло сміттєзвалища в Грибовичах, уже поламався. І міська влада Львова хоче знову вивозити сміття так, як це відбувалося останні п’ятдесят років», – сказала мешканка села Малахів.
Більше того, як мені 26 серпня 2016 року в телефонній розмові розповів голова комісії з питань сільського господарства, екології та раціонального використання природних ресурсів, депутат Жовківської районної ради від партії «Укроп», Ігор Муравський – громада проти використання тюків зі сміттям. Як компромісне рішення розглядався варіант обмотування цих тюків фольгою, щоби запобігти витіканню інфільтратів (продуктів розпаду відходів, котрі утворюються внаслідок гниття сміття), а оптимальним мешканці навколишніх сіл вважають укріплення «берегів» сміттєзвалища традиційними будівельними матеріалами.
Натомість, голова фракції БПП «Солідарність» у Львівській міськраді, Петро Адамик, цього ж дня у телефонній бесіді мені цілком слушно зауважив, що на сьогодні не існує іншого варіанту ніж укріплювати «береги» сміттєзвалища спресованим сміттям. Річ у тому, що інститут «Гірхімпром» розробив першочергові заходи стабілізації ситуації на полігоні ТПВ у Львові, на підставі виготовленого ним ще у 2013 році проекту рекультивації.
«Як розповів заступник генерального директора ТзОВ «Гірхімпром» Григорій Гелетій, відповідно до проекту, на полігон звозитиметься збрикетоване сміття, так званий сміттєвий камінь, та вкладатиметься на технологічні карти. «Суть вивозу сміття полягає в тому, щоб забезпечити безпечне зберігання. Щоб це забезпечити – внизу ставиться відповідний екран, відповідні плівки з можливістю відводу фільтрату. Карта унеможливлює проникнення фільтрату у грунт. Потім складається сміття і зверху проводиться рекультивація таким самим «пирогом» шаровим, де робиться відвід дощових вод і сміття там буде у безпечному стані до повного його знешкодження. В результаті гноїння сміття буде утворюватись біогаз, передбачуються заходи по відводу цього газу, який може бути використаний у господарстві. Ця технологічна норма нами запроектована, у відповідності до державних будівельних норм, які сьогодні діють».
Тобто, на сьогодні існує лише один проект з першочергових заходів стабілізації сміттєзвалища, які обійдуться громаді Львова у 39,7 млн грн. і лише один проект рекультивації сміттєзвалища. Тож аргументи Петра Адамика варто взяти до уваги – ситуація критична, а інших проектів щодо її вирішення просто не існує. Робити ж будь-які роботи без проекту – це не лише грубе порушення законодавства, а й значні ризики…
На прощання Петро сказав: це роками був бізнес багатьох людей.
Про сміттєзвалище, як «підпільну індустрію львівської влади», нещодавно згадував і міністр екології і природних ресурсів України Остап Семерак.
Про те, що нелегальний бізнес продовжується й по нинішній день, вважає Ігор Муравський, який зазначив, що на звалищі помітили свіже, вже пересортоване, сміття, а це означає, що існують якісь таємні «точки», де це сортування проводиться…
Отже, ситуація, на загал, наступна: громада категорично проти використання так званого «сміттєвого каменю», а інших варіантів, підкріплених хоч якоюсь документацією, немає. Більше того – громада не вірить жодному слову львівського мера. І має рацію.
Десять років бездіяльності (коли тепер збираються проблему вирішувати буквально за лічені місяці!), прогнані геть інвестори, некомпетентність, кулуарність і … суцільна брехня.
На тій же ж конференції у Львівському прес-клубі, керівник юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна, повідомила, що посадовці міськради подали неправдиву інформацію Європейському інвестиційному банку:
«Подається неправдива інформація щодо того, що сьогодні робиться на полігоні ТПВ. Зокрема, вказується, що ми, згідно з ДБН пересипаємо сміття кожні два метри. Насправді, пересипання не відбувається, сміття складується, загоряється. Також вказали, що встановили систему відеоспостереження. Хоча недавно на прес-конференції в прес-клубі казали, що тільки планують запустити цю систему. Прикрасили анкету, щоби цей полігон виглядав не так жалюгідно, як він зараз виглядає», – юрист називає тільки кілька фактів, які не відповідають дійсності…
«Так, вказується, що на полігоні працює станція фізично-хімічної очистки інфільтрату. Але потужність цієї станції в десятки разів менша, ніж вона повинна була би бути. Вона, можливо, переробляє десять відсотків фільтрату, а решта, 90, йдуть у міські каналізаційні очисні споруди. В тій же анкеті вказано про встановлення свердловин для дегазації сміттєзвалища. А потім говориться, що вона не працює. Не працюють і моніторингові свердловини, тому що їх треба прочистити. Отже, і моніторингу не проводять», – каже Ольга Мелень-Забрамна.
Оця, на кожнім кроці брехня, та пусті обіцянки львівського мера впродовж 10 років, налаштували громади сіл, мешканці яких найбільше страждають від «екологічного Чорнобиля», вельми рішуче.
Ось що в телефонній розмові 27 серпня 2016 року мені розповів один із громадських активістів, координатор осередку політичної партії «Воля», Зеновій Саляк:
«Громада 29 серпня очікує на зустріч із Садовим. Основні вимоги: створити комісію з громадських представників та експертів для нагляду та контролю за діяльністю організації, котра обслуговує Львівський полігон ТПВ (твердих побутових відходів); не проводити будь-які дії без погодження з цією комісією, подати на розгляд комісії чіткий план рекультивації полігону ТВП…»
Загроза сміттєвого цуґцвангу для пана Садового полягає в наступному. Громади постраждалих від сусідства зі сміттєзвалищем сіл, погодяться лише на комплексне вирішення проблеми. Його в пана мера немає.
Є безальтернативний проект «Гірхімпрому» та аферисти-пресувальники імені Каськіва. Немає й відповідних коштів. Злочинна недбалість та посадова халатність львівського мера вже обійшлася львівській громаді в кілька десятків мільйонів гривень, а ще кілька десятків потрібно віднайти на «першочергові заходи стабілізації». Рано чи пізно львівці прозріють – що це гроші з їхніх кишень. Незважаючи на щедро роздані мером квартири, змушені на цей факт будуть відреагувати й правоохоронні органи…
Звикло відбутися обіцянками та перекласти провину на стрілочників – не вийде. Доведеться діяти рішуче та брати на себе відповідальність. Цього Андрій Іванович боїться найбільше. Вірних соратників, на кого опертися, він немає – є залежні та фінансово мотивовані. Вони ж перші й здадуть боса, коли запахне смаленим…
Чи уникне майстер піару та геніальний маніпулятор ситуації «сміттєвого цуґцвангу», незабаром побачимо. Але це не єдина ситуація, в якій кожен хід сонцесяйного мера львівців погіршуватиме його позицію загалом…
Матеріал з персонального блогу Юрія Ситника.
Юрій СИТНИК